Теорія про зв’язок сили жінок Тарґарієн і сили драконів
Ця теорія народилася з поєднання почутих мною ідей та власних роздумів. Я вирішила зібрати все в одне місце — в цю спробу осмислити історію Тарґарієнів не лише як історію крові та вогню, а як історію сили жінки, що раз по раз втрачала свій голос і повертала його лише разом із риком драконів.
Завоювання та рівність
Вестерос завоювали троє людей: Ейґон, Вісенья та Рейніс Тарґарієни. Усі троє мали власних великих та потужних драконів — Баліеріон, Вагар і Мераксес — які виросли на волі, без загонів, дахів чи інших обмежень. Так само, як їхні дракони були вільними, Вісенья та Рейніс були повноправними правлячими королевами. Вони брали участь у прийнятті рішень, вводили нові закони, займалися політикою. Вісенья була повноцінною воїтелькою, володіла мечем Темна Сестра — зброєю, створеною для жіночої руки, — і вправно ним користувалася.
Обидві сестри були рівними з Ейґоном, попри те, що саме його проголосили королем. Вони були не просто дружинами-символами, а фактичними правительками.
“У королюванні він [Ейґон] покладався на малу раду та сестер, кидаючи на них майже все повсякденне правління державою…”
(Вогнем і Кров’ю, пер. Вячеслав Бродовий)
“Ніхто не піддавав сумніву зверхність Ейґона Таргарієна у всіх справах правління державою, проте і сестри його, Вісенья та Рейніс, лишалися при повновладді протягом усього Ейґонового королювання…”
(Вогнем і Кров’ю, пер. Вячеслав Бродовий)
Початок занепаду: Мейґор і Драконяча Яма
Після смерті Ейґона Залізний Престол перейшов до його старшого сина, Ейніса І. Ейніс одружився з Аліссою Веларион, і в них народилося шестеро дітей. Його царювання було нестабільним, і після його смерті престол узурпував його зведений брат Мейґор Жорстокий — син Ейґона та Вісеньї.
Мейґор почав централізацію влади жорсткими методами, але ще важливіше — саме за нього було розпочато будівництво Драконячої Ями. Це стало не лише символом підкорення драконів, а й початком символічного «закриття» жіночої сили. Мейґор не визнавав спадкових прав Рейни Тарґарієн — дочки Ейніса і вдови його сина, Ейґона Некоронованого, — хоча саме вона мала старшинство.
Мейґор узурпував трон, відкинувши права жінки на користь своєї тиранії. Він мав кількох дружин, жодна з яких не народила йому спадкоємця. Все правління Мейґора — це поступове знищення рівноправної ролі жінки в управлінні.
Джейгерис І і скляна стеля Тарґарієнів
Після смерті Мейґора престол повернувся до законної гілки — сина Ейніса, Джейгериса І. Його правління тривало понад п’ятдесят років, і він був успішним правителем. Його дружина, Алісанна Тарґарієн, мала великого сріблястого дракона і відігравала вирішальну роль у багатьох політичних реформах. Саме з її ініціативи було ухвалено закони, які вперше реально захищали права жінок у Вестеросі.
Але навіть попри її вплив, Алісанна вже не була співправителькою, як Вісенья чи Рейніс. Вона не мала законного титулу влади — лише роль дорадниці. Це початок нової епохи, де жінка вже не є рівною правителькою, а лише впливовою тінню при королі.
Символом цього став кінець будівництва Драконячої Ями. Уперше в історії драконів почали тримати в зачиненому приміщенні. Це не просто архітектурне рішення — це метафора: силу драконів, а отже й жіночу силу, почали стримувати, обмежувати, контролювати. Джейгерис заборонив своїм донькам мати власних драконів, побоюючись, що вони перейдуть у власність інших родів. Причина може бути логічною, але спосіб реалізації — обмеження власних дочок — це чіткий сигнал: жіноча влада більше не бажана.
Поворотним моментом стала Рада у Гаренголі 101 року — коли замість Рейніс, єдиної дитини старшого сина Джейгериса, було обрано Візериса — сина його другого сина. Незважаючи на те, що Рейніс була старшою й одруженою з валірійським лордом Корлісом Веларіоном, а її син — єдиним онуком Джейгериса, чоловік був обраний на трон.
Дракони зменшуються разом із жіночою роллю
Перші дракони — Баліеріон, Вагар, Мераксес — виросли на волі, під відкритим небом. Вони були велетенськими та нестримними. Їхні нащадки — Вогняна Мрія, Вермітор, Срібнокрила — також виростали в свободі й зберегли силу.
Але наступне покоління — Караксис, Сайракс, Сонячний Вогонь, Мейліс — уже зростало в умовах Драконячої Ями. Вони були меншими, обмеженішими, слабшими. Це фізичне відображення політичного та символічного обмеження сили Тарґарієнів, зокрема жіночої.
Символічно: як тільки жінки втрачають рівність, дракони — джерело магії та сили — починають зникати або ставати слабшими.
Рейніра, Танок Драконів і повна втрата сили
Коли Візерис проголосив свою дочку Рейніру спадкоємицею, це було спробою змінити порядок речей. Її царювання могло стати новим прецедентом у питанні спадкування та Таргарієнової винятковості. Проте все завершилося громадянською війною — Танком Драконів. У цій війні було знищено майже всіх драконів, а разом із ними — і позиції жінок у династії Тарґарієн.
Жінки втратили владу, незалежність і роль у політиці. Закони Алісанни формально ніхто не скасовував, але фактично вони перестали діяти. Відбулося повернення до патріархального устрою, в якому жінка була або об’єктом шлюбу, або загрозою легітимності.
Данерис — новий початок
Лише через століття жінка на ім’я Данерис Тарґарієн зуміла відродити драконів. Вона стала новим початком, новим вогнем. Вона не була консортом. Вона не була тінню при чоловікові. Вона була єдиною правителькою, володаркою драконів, матір’ю нового світу.
І її дракони знову стали гігантськими, вільними, нестримними.
Це не випадковість.
Це символ.
Жіноча незалежність — це вогонь. А вогонь — це дракони.
