Відкривати нові імена в українській музиці — не просто важливо, а й надзвичайно складно. Особливо в умовах війни, що триває одинадцять років, три з яких — у фазі повномасштабного вторгнення росії. За цей час на сцені з’явилася безліч талановитих виконавців: багато з них здобули визнання в Україні, а дехто — і за її межами.
Важливу роль у цьому процесі відіграє музична платформа «на її основі». Проєкт існує трохи більше як рік, але вже пропонує низку інструментів, що сприяють появі нової української музики. Кожна ініціатива платформи спрямована на те, аби на стрімінгових сервісах з'являлося більше якісного та самобутнього українського контенту.
Мета платформи — побудувати спільноту, яка буде не просто об'єднанням учасників, а цілісною екосистемою артистів, продюсерів, менторів та лекторів. Це простір, де музиканти й креатори допомагають одне одному зростати, ділитися ідеями та спільно виводити українську творчість на новий рівень. Команда проєкту орієнтована на довгострокову співпрацю та створення тривалої цінності.
КЕМПи — це унікальний формат, де протягом п'яти днів учасники отримують завдання та створюють треки в колаборації: артисти (вони ж сонграйтери), музичні продюсери, музиканти під керівництвом досвідчених наставників. Тут народжуються сміливі творчі рішення.
Редакція The Rock Spectrum прослухала 19 треків з нового альбому, створеного в рамках КЕМПу, та ділиться враженнями про найцікавіші роботи.
До альбому КЕМП 2.0 долучився 21 учасник (серед яких сонграйтери (артисти), саундпродюсери й музиканти), які разом створили 19 різножанрових пісень. Тут є як експерименти з невластивими для них жанрами, що розширює творчі межі й демонструє нові грані їхнього таланту, так і впізнаване звучання гуртів, яких слухачі вже встигли полюбити. Яскравий приклад останнього — фронтмент гаражного рок-гурту «Скажи щось погане», що залишається вірним своєму фірмовому стилю, але й не цурається пробувати нове.
Серед учасників проєкту також були Alice Change, молода й перспективна Slukhay Sashu, інді-артист Berliner Doner (відомий за хітом «Лютий»), а також yosyaa, яка сміливо поєднує жанри у своїх кінематографічних історіях — на збірці представлено по чотири пісні з їх участю. Ці пісні створювались під менторством Саша Мусевич, Monokate, KLER, Sheetel та Kateryna Rohova. Артисти активно мінялися ролями та співпрацювали, щоб вийти із зони комфорту й знайти нові точки творчого дотику.
У треку «Черкаський ліс» поєднується магія природи з мінімалістичними IDM-ритмами та фольковими елементами, а приспів, що миттєво запам'ятовується, додає композиції особливої атмосферності.
Тим часом саундтрек «ANT1» створений для ранкових пробіжок — сонячний та динамічний. Він знову віддає шану брейкбіту: стрімкі, гострі, мов лезо, біти й колючі ритми відтворюють атмосферу 90-х.
Пісня «про що говорять будинки» запрошує на танцпол під невимушений денс-поп у задимленому неоновому клубі. Її пісня — це звернення до когось із проханням прийти ще раз і подарувати відчуття безпеки, коли світ навколо здається загрозливо великим.
Артур з брудно-сексуального дуету «Скажи щось погане» передає хвацький привіт британцям Foals та Franz Ferdinand у запальному треку «Голий». Пісня вибухає безтурботним гедонізмом, шаленими панковими рифами та хуковими гаслами «ла-ла-ла». Разом з саундпродюсером David Riabin, музикантом Oleksii Rapp та ментором команди Sheetel музиканти створили справжній гаражний панк у найкращих традиціях британського року з чіпкими панчами. Саме такої музики хочеться чути в українській музиці більше в майбутньому.
Інші треки за участі Slukhay Sashu (Саші Гончарук) також вражають жанровим розмаїттям. Наприклад, «з голови» — це цікавий для артистки мікс speed-up techno та гіперпопу, адже зазвичай вона працює у стилістиці tribal та house. А в композиції «Трюк» Саша звертається до сучасного R'n'B, але не була б собою, якби не притягувала інші субжанри, немов магніт. У трек влучно вплетені вокальні партії співачки Kler, а магічні синтові хвилі та модернові текстури роблять «Трюк» однією з найцікавіших і найвитонченіших пісень на альбомі.
Варто звернути увагу і на інші роботи. «Головою об стіну» — це вже знайомий стиль для шанувальників «Рефлексії» та «Примарів» від Артура із «Скажи щось погане». Водночас трек «Різні світи» дозволяє гурту зазвучати інтимно й акустично, з мінімальними шарами звуку – чи це не вплив нового складу команди за участю David Riabin, бандуристки Anna Solovei, під менторством Monokate?. Приємно чути їх у таких різних варіаціях. Можливо, це не найкращий їхній трек, але його незвичність неможливо ігнорувати.
Це ж стосується і Berliner Doner, який у поп баладі «танем» (за Anna Solovei та Sheetel) постає в абсолютно новому світлі. Це неоромантична драма про спалах раптових почуттів та розбиті ілюзії. Мабуть, це єдиний раз, коли ви почуєте його в обгортці чистої попмузики. Він, безперечно, показав себе найрізностороннішим артистом на КЕМПі. Цей проєкт дозволив йому вийти за межі свого брейкбіт-артпанку та приміряти на себе образ екзистенційного романтика, що застряг на роздоріжжі самовизначення, особливо в треках «лавлі» та «напоказ». Останній ще й виявився найбільш роковим у його доробку.
