Депортації інґерських фінів, або як росіяни майже зтерли з лиця землі цілий етнос.

В самій першій моїй статті про Інґрію ми обговорювали російський імперіалізм у вигляді заселення етнічно неросійських територій росіянами: розбавлення російським. У другій статті, російський імперіалізм був показаний зі сторони зтерття справжніх назв міст, спроби зробити вигляд, що ці міста є, завжди були і будуть російськими. Але ці дві статті відображали більше спроби росіян закріпитися на території Інґрії, ніж причинити лихо фінам-інкері, водянам та іжорцям. Але, на превеликий жаль, росіяни добиралися й до інґерманландців.

Слово «депортація» проходиться відлунням у памʼяті майже усіх народів, колись загарбаних росією. Депортація киримли до Центральної Азії у 1944-му році, під час якого було виселено до ста девʼяносто пʼять тисяч людей. Червневі депортації естонців, латвійців, латишів, румунів, поляків, українців, білорусів у червні 1941-го року, приблизно чотириста сімдесят сім тисяч людей. Депортації інгушів та чеченців до Казахстану та Киргизії у 1944-му році, до шестиста пʼятдесят тисяч людей…

Й на жаль, цей список не повний. Активні спроби росіян вигнати корінні народи зі своїх територій не залишили нікого: Майже кожний народ минулого радяну відчув на собі біль депортації.

І фіни-інкері не є виключенням.

Тисяча девʼятсот тридцятий перший рік

З початком колективізації інґерманладнці не дуже горіли бажанням вступати до колхозів. Зачастіше кількість господарств, котрі приймати участь у них, не перевищувала десяти відсотків. Таке небажання фінів-інкері дало росіянам зелене світло для розпочатку геноциду, обоснованого «розкулачуванням».

В грудні 1931-го року жителі інґерських сел почали отримувати накази о виселенні. Доволі часто такі накази видавалися дуже пізно: на збір речей давалося подеколи менше 12 годин. Більшу частину інґерців зіслали до Кольського півострову. У місті кіровську Мурманської області діяла фінська школа для висланців.

18 000 інґерманландців депортовано.

Тисяча девʼятсот тридцять пʼятий рік

В квітні 1935-го року прошло ще одне так зване «розкулачування». Сімʼям казали брати їжі на тиждень та зауважували, що якщо намагатимуться втікти, то росіяни стрілятимуть. Було зібрано 35-40 вагонів. Тільки три було відділено для тварин по типу корів чи свиней. У кожному вагоні вміщувалося від 45 людей. Інґерманландців відправили до колхозів по річці Сирдарʼї.

Пізніше, того ж квітня, в ленінградській області та Карелії було проведене ще одне «розкулачення». А вже наступного року ще одне. Зазвичай, сімʼї відправляли до Центральної Азії.

27 000 інґерманландців депортовано.

Тисяча девʼятсот тридцять сьомий рік

1937-й рік для фінів-інкерів повʼязаний з придушенням національного духу. Знищення фіномовних шкіл, ліквідування сільських рад, лютеранських приходів, заборона газет, журналів, розстрілювання інтелігенції.

Остаточним ударом по інґерманландським фінам стала постанова нквд під номером 00447 — знову старе «репресування кулаків». 434 фіннів розстріляно до листопада 1937-го року.

14-го грудня 1937-го року вийшла директива «латишської ліні», котра означала тільки продовження репресій. 31-го січня 1938-го політбюро продовжує дію «операції по боротьбі з шпіонсько-диверсійними групами».

Як результат, 10 598 фінів-інкері засуджено.

Тисяча девʼятсот сорок перший рік

1941-й рік запамʼятався у Інґрії як початок блокади ленінграду. Замість того щоб боротися з ворогами ще більше, росіяни почали нищити фінське населення.

26-го серпня 1941-го року було прийнято рішення про «евакуацію» фінів та німців з ленінграду до Комі та Архангельської області. Через декілька днів після видання постанови, усі сухопутні звʼязки ленінграду з світом були перерізані. «Евакуйованим» фінам прийшлося йти по замершому Ладозькому озеру. З Комі фінів-інкері відправляли зачастіше до Якутії та Красноярського краю.

44 737 інґерманландця депортовано.

Ціна існування

Після чотирьох спроб депортувати та репресувати фінів-інкері, радянському керівництву вдалося русифікувати Інґрію: в 1948-му році в Інґрії проживало тільки 5669 інґерманландців.

Тільки в 1993-му році москва випустила постанову щодо реабілітації фінів-інкері.

Але шкода вже була завдана:

За 1930-ті та 1940-ті роки під час репресій загинуло шістдесят пʼять тисяч чоловік. Половина від усього населення фінів-інкері. Таку ціну інґерманландці заплатили за те, що вони існують. За те, що росіяни кинули око на їхню батьківщину. За те, що заважали колонізаторам своїм існуванням.