ДІАЛОГ МІЖ СВЯТИМИ ГАЛИЧАНАМИ ТА СВЯТИМИ СХІДНЯКАМИ. АБО ЯК ВИГНАТИ ОСТАННІХ ПРИВИДІВ МАНАФОРТІВСЬКИХ ІДЕЙ З НАШОЇ КРАЇНИ

Лиш встигли пройти шість місяців як я, будучи типовим збручменом, вніс трішки змін у своє життя. Телеграмне шизування змінилось на роботу у громадському секторі та секторі молодіжної політики. І це означало те, що мої ноги вступали на землю українського Сходу на регулярній основі. Харків, Покровськ, Мирноград, Родинське, Краматорськ та Констянтинівка стали для мене не просто містами. Попри всю романтику авантюризму Дикого Сходу, моя психіка не могла ігнорувати жахи війни. І це навіть не стільки про якісь руїни чи звуки вибухів. Це про те, який погляд у людей з сусіднього до Бахмуту міста, які при тобі беруть гуманітарку. Це люди зі згаслими очима. І серед них, на жаль, не лише пенсіонери. Але це не найгірше. І не є найгіршим те, що якийсь житель Львову просто не розуміє стан речей у прифронтовій зоні.

Найгіршим є те, що я досі відчуваю, як над Україною літають духи ідей Пола Манафорта. Я про ідеї його абсолютно виродської політтехнології, які полягали у стравлені, поляризації людей за певними критеріями. Такими, як побутова мова, регіон, соціальний клас. Спочатку цю політтехнологію успішно застував Янукович та його команда у 2004 році, а у 2019 - Порошенко.

Перший орієнтувався на російськомовних пролетарів індустріалізованих районів нашої країни, маючи за центр та головний укріпрайон, Донбас. Другому Манафорт пропонував свої послуги ще у 2014 році, але Порошенко не хотів розхитувати і так від’ємно стабільну ситуацію в країну, у якій почалась війна, знаючи методи роботи хитрого американця. Більше, Порошенко навпаки зробив ставку на те, щоб стати “кандидатом центру” та взяти відповідальність за процеси внутрішнього діалогу. Саме завдяки цьому, Петро Олексійович виграв вибори в один тур. Але у 2019 році, усвідомлюючи те, що команда Зеленського фактично зламала виборчу систему в Україні, Порошенко вирішує підписати угоду з дияволом. А саме взяти логіку манафортівської політтехнології собі на озброєння. Звісно, що без творця якість була відчутно нижчою, але усі ключові атрибути були на місці. Замість урбанізованих пролетарів з південної та східної частини країни, повністю україномовні жителі з заходу, які характерно помірковано консервативні та активно ведуть прихожанську діяльність у своїх місцевих церквах. Порошенку це вибори виграти не допомогло, але натомість ми отримали “гідне” переродження тез та лозунгів рівня “Донбасс всех кормит”. “Не осовічені”, “Східняцьке бидло” - це довго можна продовжувати. І таке враження, що ППО та його команді - це дуже сподобалось, адже усі роки вони продовжували нарощувати темпи цієї екзальтованої шизофренії, яка віддалено нагадувала своїм силуетом, давно втрачену націонал-демократію, яка так манила усіх свідомих українців минулого. Навіть нова активна фаза війни не змусила Гетьмана заспокоїтись хоч трішки.

Головною причиною цієї проблеми є те, що колективний українець - це раб лабільних емоцій та когнітивних упереджень. Істеричність, нестабільність та поверхневість, яка постійно заводить його у світ “чорного” та “білого”, “правди” і “брехні”, “рогулей” та “москворотих”. Емоційна лабільність - це серйозна риса особистості, яку дрібними проєктами не зміниш. Але з когнітивними упередженнями можна боротись, шляхом будування діалогу між людьми та допомоги у пошуку якісної інформації. Саме тому, я своїми колегами, розробили проєкт культурних обмінів між студентами з східних та західних областей України, на останньому хакатоні, з якого повернувся сьогодні. У нас є готовий план та бюджет. І ми обов’язково все зробимо. Це не лише чудовий спосіб проявити себе як молодого активіста-лідера з грантофільськими схильностями, а це і є шлях консолідації нації, будування внутрішнього діалогу. Це і є реальна політика. 

Якщо ви теж не хочете на наступних виборах вагатись між Арестовичем та Фаріон, то зв’яжіться зі мною через коментарі у моєму тг каналі @pechunka . Нам  потрібні не лише студенти-учасники, нам потрібна проактивна молодь з усіх інституцій: студради, молодіжні ради, молодіжні ГО, ітд. У нас у свою чергу є потужні ментори, які не один рік у громадському секторі та теж зацікавленні у якісній реалізації цього проєкту. 

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Марко Печунка
Марко Печунка@pechunka

Громадський діяч

167Прочитань
2Автори
1Читачі
На Друкарні з 5 вересня

Більше від автора

  • Моя перша поїздка в Донецьку область.

    Просто гуляючи у вечірній час, чуєш далеко не один віддалений вибух. Українізація відбувається на очах, тому, мовнюки, не переживайте. 90% вивісок — державною.

    Теми цього довгочиту:

    Війна

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається