Рекомендую підписатися на мій телеграм-канал https://t.me/mova_testzno
Рекомендую підписатися на мій телеграм-канал тут купа безкоштовних уроків і тестів з поясненнями.
Капля, дві, три, п’ять капель, десять, сотні капель бились об вікно, розбиваючись і падаючи на підвіконня. Барабанний дріб капель перебиває тільки тихий грім вдалечині та де-не-де проблискує холодна блискавка. У місті сяють вогні, спалахують та згасають, неначе зірки в далекому та холодному космосі. У вікні видно лише силует в фіолетовому світлі, Ростислав, як завжди, сидів перед комп'ютером, його очі швидко-швидко бігали від одного кута монітору до іншого, пальці шаруділи по клавіатурі, а рука на мишці була наче одним цілим з нею.
- Айс! Ха-ха, які слабкі! , - раптом вигукнув юнак.
- Молоток, Ростік.. Все, я певно спати вже піду, не можу грати, - сказав голос з навушників.
- Так, я напевно теж вже піду.
- До речі, як там комісія з дискретоної, готовий? Вона двадцять шостого, чи коли там ти казав.
Ростислав звів густі чорні брови, відірвавши втомлені очі від яскравого монітора, та швидко глянув на електронний годинник на столі. Червоний циферблат показував чотири години ранку, а стрічкою нижче красувалась дата 26. Лице хлопця побліднуло, зникла усмішка та радість від недавньої перемоги. Довго він не міг відвести погляд від червоних цифр, ігноруючи всі подальші слова товариша. Ростислав зняв з себе навушники, та закрив лице руками, шепочучи про себе матірні слова: «Блять.. Який же я тупий.. Може хоч зараз підготовлюсь.. Хоча який сенс? Я все одно забуду все що зараз прочитаю, піду краще спати, пронесе..». Ростислав натиснув кнопку на системному блоці, ляг на ліжко, заплющив очі та заснув.
Світанок. Жовтий трамвай. Університет. Коридор. Студент зайшов в аудиторію, протяг гучно закрив за ним дерев’яні двері. Аудиторія була повністю пуста, на холодних стінах відблискувало вранішнє сонце. За столом, сидів старий професор, він був гарно одягнений, адже шив всі свої костюми у свого добре знайомого кравця, користувався дорогими парфумами, брендовими аксесуарами, а на голові завжди був модельно вкладений андеркат, а борода була доглянута та зализана.
Погляд Щербини був спрямований у журнал на столі.
- Лозовський, - промовив лектор, та щось черкнув у журналі, закривши його, та заклавши всередину ручку. - Сідайте, тягніть білет, читайте запитання, - професор знову відкрив якусь книжку, не звертаючи увагу на студента.
Сонний Ростислав поплентався до столу, сів на скриплячий стілець за швидко стягнув білет під числом 51. Погляд хлопця пробігся по стрічках запитання, видираючи звідти ключові слова. Ростислав, ковтаючи слину та потираючи лоб намагався вигадати якусь відповідь. Професор сидів нерухомо, дивлячись тільки вниз.
- Говоріть, - тихий голос перервав тишу.
- Ну.. Хм.. Орієнтований граф це такий граф.. ,- Ростислав сидів білий, ніби сніг перед екзаменатором, намагаючись згадати що-небудь з лекцій. У голові було зовсім пусто, студент стиснув губи та глянув угору, шукаючи там відповіді.
Щербина стягнув з себе окуляри, неспішно засунув їх у шкіряний чохол, склав руки та нарешті глянув на студента.
- Бачу, ви слабо готувались до цього питання, чи не так?
- Так.. Це те питання до якого я, на жаль, не готувався.
- Добре, Лозовський, бо ви у мене останній на сьогодні студент, то я вам дам ще один шанс, тягніть інший білет.
Ростислав повільно поклав білет на стіл та взяв інший, знову прочитав, і знову нічого не міг згадати.
Професор покивав головою, зітхнув, та вирішив пройтись по аудиторії. Тоненький шлейф парфуму потягнувся за учителем.
Ростислав, як і раніше, намагався вигадати відповідь на запитання, як міцні руки професора схопили худі плечі студента.
- Лозовський, чи ви любите масаж? Мені він завжди допомагає сконцентруватись. Масаж шиї сприяє кращому кровообігу та роботі мозку, можливо, він допоможе і вам.
Ростислав вже не міг думати ні про що, крім рук, що торкаються його плечей. У повітрі витав легенький страх та занепокоєння.
- Ну як, відповідь наклювалась вже? , - запитав Щербина.
- Т-так , - сам того не розуміючи вимовив студент.
- Цікаво вже її послухати, думаю, що вона точно буде заслуговувати хорошої очінки ,- руки професора спускались вже нижче плечей, до ребер, потім потягнулись по животу.
Ростислав застиг, натягнувся як струна і широко розплющив очі. Холод, жар, знову холод, знову жар, важко описати те, що тоді відчував Ростислав, але це почуття не давало йому ні поворухнутися, ні щось сказати, його ніби вдарило струмом і паралізувало. Дихання пришвидшилось. Руки лектора вже дотягнулися нижче тазу, а його губи вже були рівно біля вуха Ростислава і той прошепотів:
- Чекаю вашої відповіді, Ростиславе.
Професор легенько прикусив мочку вуха, потім його губи доторкнулись щоки Ростислава.
Одною рукою він тягнувся по тілу студента, а іншою він повернув його голову до себе та різко поцілував його в губи.
Ростислав схопив руку Щербини, що тягнулась до його вже ерегованого пеніса, а очі наповнились страхом.
- Досить чинити опір, ви ж хочете закрити сесію добре, якщо я правильно вас зрозумів.
Ростислав розумів, якщо він не здасть цей предмет, то піде на повторний курс, чого він дуже не хотів.
-Мг ,- вигукнув той.
Ширинка розстебнулась і пеніс був вже в руках Щербини. Вверх.. Вниз.. Масаж вже був сконцентрований далеко не на плечах. Щербина перекинув ногу через студента, однією рукою між ногами він тримав його член, а інша була на його шиї, їх вуста палали у солодкому поцілунку.
Буквально через декілька секунд Ростислав уже повністю втратив контроль над собою. Він стягнув темно-синій піджак з професора, зняв з нього ремінь та розстебнув ґудзик на брюках, руки ніби самі робили все за нього. Щербина своєю чергою стягував весь одяг з Ростислава, куртка, світшот, футболка один за одним падали на дерев’яний паркет. Через декілька десятків секунд обидва були вже повністю голі. Щербина сильними руками взяв худого студента та поклав його на кафедру так, щоб його груди лежали на ній, а ноги звисали донизу.
- Перейдемо нарешті до практичної частини ,- сказав професор, та, спершу масуючи член, сплюнув на анус студента, легенько потер його та різко увійшов.
Крик студента покотився відлунням по аудиторії. Професор грубо схопив Ростислава за довге чорне волосся, та швидкими рухами штовхав член все глибше та глибше. Скрип кафедри та підлоги під ногами, стогін Ростислава та Щербини, тільки вони й вони лунали. Брудний секс. Професор змінював пози, бив партнера по лицю та сідницям, перемикався між кафедрою, столом, підлогою, стіною, що тільки не робив він з бідним студентом. Після сексу вони просто удвох сиділи на підлозі, не дивлячись навіть один одному в очі.
Ростислав з віддишкою розлігся на паркеті, спрямував свій погляд на білу стелю, довго лежав і довго мовчав. Тиша.. Чутно тільки серцебиття і тихе дихання.
- Суміжний граф — це граф ,що містить в собі тільки.. тільки дуги.
Професор усміхнувся та підвівся. Звуки кроків, знову відкрився журнал та ручка щось черкнула в журналі.
