Дитинство моє,як бабусина казка,
В той світ повертатися хочу завжди.
Так шкода що він тільки в снах і уяві,
Ці дні безтурботні не знали нудьги.
У літку босоніж із самого ранку,
Біжиш по траві, ноги миє роса.
В обід із дрючком наче лицар безстрашний.
В садку ведеш бій із кущем бур'яна.
А двір з господарством завжди небезпечний,
Корова рогата, і гуси шиплять,
Без захисту діда його не перейдеш,
Бо дід вміє з ними всіма розмовлять.
Узимку коли все завалене снігом,
То ліпиш із дідом сніговика.
А ввечері грієшся на теплій печі,
Бабусин пиріг з молоком упліта.
Тепер тільки згадую справжнє дитинство,
Ночами боявся в пітьмі Бабая.
Під ковдрою тихо собі ворушився,
І мріяв що скоро вже виросту я.
Верещако Сергій.
