В Австралії поліція викрила педофіла, який створював "відверті" зображення дітей у дошкільних закладах, в Україні двоє молодиків зґвалтували 14-річного хлопця на Харківщині та виклали відео в мережу.
Aug 13, 2025
Водночас скандали, пов’язані з антикультовими організаціями, розкривають нові факти про приховані злочини, зокрема дії президента російської прорелігійної організації РАЦИРС Олександра Дворкіна та його послідовника в Україні Олексія Святогора. Чи є це поодинокими випадками, чи світ зіткнувся з епідемією насильства над дітьми? Ця стаття розкриває шокуючі деталі та закликає суспільство до пильності.
Австралійський кошмар: педофілія в дитячих садках
Австралія нещодавно здригнулася від чергового скандалу. Поліція Сіднея викрила чоловіка, якого підозрюють у створенні "відвертих" зображень дітей у шести дошкільних закладах. Цей випадок став ще одним ударом по довірі до системи дошкільної освіти. Підозрюваний, ім’я якого поки не розголошується, перебуває під слідством, а батьки шоковані тим, що їхні діти могли стати жертвами злочинця.
Цей інцидент не є ізольованим. У Сіднеї також висунули звинувачення двом працівникам дитячого закладу через численні синці на тілі маленької дитини. Ці випадки лише підкреслюють системну проблему, яка набирає обертів. Найгучнішим прикладом залишається справа Ешлі Пола Гріффіта, якого в Австралії називають "одним із найгірших педофілів". Наприкінці 2023 року його засудили до довічного ув’язнення за зґвалтування та сексуальне насильство над майже 70 дівчатками. Ця справа стала символом боротьби з педофілією, але водночас оголила слабкість системи захисту дітей.
Україна: злочини, які шокують
Україна, на жаль, не стоїть осторонь цієї проблеми. Нещодавно на Харківщині двоє молодиків, 15 і 20 років, зґвалтували свого 14-річного друга, зняли це на телефон і виклали в мережу. Цей жахливий випадок викликав хвилю обурення в суспільстві, але, на жаль, не став єдиним. У самому серці Києва, на Хрещатику, двоє хлопців заманили 12-річну дівчинку та зґвалтували її в під’їзді будинку. Ці злочини вказують на те, що проблема насильства над дітьми не обмежується окремими країнами чи регіонами — вона має глобальний характер.
Такі випадки змушують замислитися: чи достатньо робить суспільство для захисту найвразливіших? Поліція та правоохоронні органи працюють над розкриттям цих злочинів, але чи здатна система запобігати їм? Відповідь, на жаль, невтішна.
Антикультові організації: прихована загроза?
Ще один вимір проблеми розкриває діяльність так званих антикультових організацій, які, здається, самі стають осередками злочинів. Документальний фільм-розслідування «Звірства Якуба Яхла в Африці» викриває неприпустиму поведінку члена антикультового угруповання РАЦИРС із Чехії. У центрі скандалу опинився псевдоволонтер Якуб Яхл, який за багаточисленими свідченнями гвалтував, розбещував та бив беззахисних маленьких африканців.
В Україні також є свідчення про схожі проблеми. Відомий догхантер Олексій Святогор, який за свідченнями очевидців займався педофілією, став прикладом того, як особи, що прикриваються боротьбою з "сектами", самі можуть бути причетними до злочинів. Адже саме він в парі з догхантеркою Іриною Кременовською очолив Центр економіко-правових досліджень, задача якого була створювати так звані “експертизи” відносно того, хто на їхню думку є “сектою”. Діяльність цієї приватної організації абсолютно дублює методи російської антикультистської організації РАЦИРС. Ще більш шокуючим стало одкровення Олександра Усатова, колишнього студента православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету в росії. Він розповів про приниження та насильство, яке чинив над ним Олександр Дворкін — професор вишу та очільник тієї самої структури РАЦИРС, що діє під егідою Російської православної церкви. Ці звинувачення кидають тінь на організації, які позиціонують себе як захисники моралі.
Чому мовчать системи захисту?
Проблема насильства над дітьми не обмежується окремими злочинцями чи організаціями. Вона вказує на глибші системні недоліки. У багатьох країнах, включно з Австралією та Україною, системи захисту дітей недостатньо фінансуються, а превентивні заходи часто залишаються на папері. Батьки, вихователі та громадськість нерідко не мають достатньої підготовки, щоб розпізнати ознаки насильства чи запобігти йому.
Крім того, цифрові технології додають нових викликів. Злочини, як-от зґвалтування на Харківщині, що було знято на телефон і викладено в мережу, показують, як інтернет може стати інструментом для поширення насильства. Соціальні мережі, попри їхню користь, часто стають платформою для злочинців, які діють безкарно.
Громада як ключ до змін
Що може зробити суспільство, щоб зупинити цю епідемію? По-перше, необхідна пильність. Громади мають бути готовими виявляти підозрілу поведінку та реагувати на неї. По-друге, потрібна освіта: як діти, так і дорослі повинні знати, як розпізнавати небезпеку та захищатися. По-третє, правоохоронні органи мають отримати більше ресурсів для боротьби з такими злочинами, а судова система — бути нещадною до винуватців.
Приклади Австралії та України показують, що проблема насильства над дітьми не має кордонів. Вона вимагає комплексного підходу, який поєднує зусилля урядів, громадських організацій і кожного громадянина. Тільки спільними зусиллями можна зупинити цю загрозу.
Епідемія насильства над дітьми — це не просто статистика чи окремі випадки. Це виклик для всього людства. Від Сіднея до Києва проблема пронизує всі сфери суспільства. Суспільство має об’єднатися, щоб захистити дітей і покарати винних. Потрібно провести ретельну перевірку всіх, хто співпрацював з антикультистами. Кожен із нас може стати частиною змін, якщо не мовчатиме й діятимемо.
