Любов в моєму контексті - це історія про токсичність. Виріс надто поступливим та зручним, що замикає це токсичне коло наче уроборос.
Зручними, поступливими та тривожними людьми дуже легко маніпулювати. Принаймні, це судження з власного досвіду й частково з досвіду деяких моїх друзів. І в принципі це доволі очевидно, особливо якщо починати розбирати.
Залюбки б обміняв цей тривожний пакет на щось більш конфліктне та незручне. Відчуваю себе якимось лохом через те, що витрачаю своє ментальне здоровʼя на інших людей та надмірно й чутливо переживаючи різний досвід.
Наразі мені дуже боляче, що все навалилося так одночасно. Конкретно, все, що я любив та цінував, одномоментно розсипалося в друзки. Люди почали показувати себе такими, якими я їх ще не бачив. Переді мною почала розкриватися дуже сумна картина реальності. Почав серйозно сумніватися наскільки мене сприймають як окрему особистість близьке оточення. Посилилось відчуття самотності. Як то кажуть, самотній серед людей. Спілкування є, але якість цього спілкування залишає бажати кращого.
Мені також відкрився інсайд щодо своєї недолюбленості. Це пояснює всю цю трагікомедію та пошуки абсолютного прийняття з боку інших людей, особливо з боку потенційних партнерів. Немає відчуття, що зі мною все окей. Постійно повторюється патерн зближення та різкого відторгнення з різними людьми, як нудна платівка. І кожний подібний випадок все глибше забиває цвях у труну. Важко це вивозити, чесно кажучи. Не вірю, що колись зможу мати здорові відносини, якщо все буде рухатися по такій динаміці.
Важко одночасно усвідомлювати свої потреби, але в той самий час, не мати ресурсу чи навички їх задовольняти.
Важко не мати достатньої самовалідації та впевненості у тому, що ти відчуваєш, що любиш, що говориш чи робиш. Або ця впевненість набувається агресією та токсичним порівнянням.
Єдине, що мені здається правильним на цю мить - це відокремлюватись від людей, балансуючи так, щоб при цьому не самоізолюватися. Більше нахабності та концентрації на своєму комфорті. А ще, дуже доцільно відвідати психіатра, чого ніяк не зроблю. Бо вся ця каша не дає мені змоги нормально функціонувати чи шукати своєї реалізації. Чисто емоційно все дуже запущено та заплутано. І чим довше це триває, тим все похмуріше стає буття. Почав ловити екзистенційні стани.
