Виробництво та очікування: Ризикована ставка на щирість
Студія: Universal Pictures.
Очікування:
Студія ставилася до проекту як до «престижного кіно». Це не був типовий попкорн-блокбастер.
Книжкова основа: Фільм базувався на автобіографії Лоретти Лінн, яка була бестселером. Продюсери розраховували на фанатів кантрі-музики, але сумнівалися, чи піде на фільм масовий міський глядач (особливо на півночі США).
Кастинг: Лоретта Лінн сама обрала Сіссі Спейсек на головну роль, побачивши її фотографію, хоча студія розглядала інші варіанти. Це був ризик, адже Спейсек була відома за роллю в хоррорі «Керрі», і ніхто не знав, чи вміє вона співати.
Бюджет:
1980 рік: Близько $15 мільйонів. Це був солідний бюджет для драми, що дозволило провести масштабні натурні зйомки в Кентуккі та Теннессі.
Сьогодні (еквівалент): ~$58 мільйонів.
Касові збори та Фінансовий успіх
Фільм став справжнім «сплячим хітом» (sleeper hit). Він стартував впевнено, але завдяки фантастичним відгукам протримався в прокаті дуже довго.
Касові збори (Домашній прокат США):
1980 рік: $67,182,787.
Сьогодні (еквівалент): ~$260 мільйонів.
Результат:
Фільм став 7-м найкасовішим фільмом 1980 року, обійшовши такі хіти як «Брати Блюз», «Смокі і Бандит 2» та «Блакитна лагуна».
Для біографічної драми це був колосальний успіх. Він приніс Universal величезний прибуток і довів, що "кантрі-тематика" в 1980 році була на піку моди (разом з Urban Cowboy).
Реліз та Конкуренція
Дата релізу: 7 березня 1980 року.
Universal випустила фільм навесні, уникаючи літньої тисняви блокбастерів, що було геніальним ходом. Це дозволило стрічці домінувати в інформаційному просторі.
Конкуренти:
У березні фільму довелося боротися з:
«Туман» (The Fog): Хоррор Джона Карпентера, який забрав молодіжну аудиторію.
«Маленькі спокусниці» (Little Darlings): Підліткова комедія, що вийшла пізніше в березні.
«Крамер проти Крамера»: Хоча цей фільм вийшов у 1979, він все ще йшов у кінотеатрах після перемоги на «Оскарі», конкуруючи за дорослу аудиторію.
Головні особи та їхній статус
1. Сіссі Спейсек (Лоретта Лінн):
Статус: Вже була номінанткою на «Оскар» за «Керрі» (1976).
Тріумф: Цей фільм став вершиною її кар'єри. Вона не просто зіграла, вона сама заспівала всі пісні. Її вокал був настільки переконливим, що саундтрек номінували на «Греммі».
Нагорода: За цю роль вона отримала «Оскар» за найкращу жіночу роль, остаточно закріпившись у статусі голлівудської еліти.
2. Томмі Лі Джонс (Дулітл "Муні" Лінн):
Статус: Талановитий, але ще не "зірковий" актор (відомий за фільмом «Очі Лаури Марс»).
Прорив: Роль чоловіка Лоретти показала його діапазон. Це була його перша велика роль у комерційно успішному фільмі, яка відкрила йому дорогу до слави у 90-х («Втікач», «Люди в чорному»).
3. Беверлі Д'Анджело (Петсі Клайн):
Вона також сама виконала всі пісні Петсі Клайн. Її гра була настільки яскравою, що багато критиків вважали, що вона вкрала свої сцени. Це призвело до її популярності і подальшої участі у франшизі National Lampoon's Vacation.
4. Майкл Ептед (Режисер):
Британський режисер-документаліст (серія Up). Запрошення британця знімати кіно про американську глибинку здавалося дивним, але саме його документальний підхід надав фільму реалістичності, уникнувши голлівудського глянцю.
Контекст, Зйомки та Вплив на індустрію
1. "Ефект власного голосу":
До цього фільму в байопіках актори часто лише відкривали рот під фонограму реальних співаків. «Дочка шахтаря» змінила правила гри.
Успіх Спейсек і Д'Анджело довів, що глядачі цінують автентичність, навіть якщо вокал не ідеально копіює оригінал. Цей підхід пізніше використали у фільмах «Переступити межу» (Різ Візерспун і Хоакін Фенікс теж співали самі) та «Богемна рапсодія» (частково).
2. Левон Гелм (Батько Лоретти):
У фільмі дебютував легендарний барабанщик гурту The Band — Левон Гелм. Він не був професійним актором, але його роль батька-шахтаря стала культовою завдяки природній харизмі. Це відкрило тренд на запрошення музикантів у серйозне кіно.
3. Культурний слід:
Фільм вийшов у рік "кантрі-лихоманки" (разом з Urban Cowboy та Honeysuckle Rose). Але якщо інші фільми фокусувалися на моді, то «Дочка шахтаря» показала соціальний контекст: бідність Аппалачів, важку працю шахтарів та роль жінки в патріархальному суспільстві.
4. Бізнес-спадщина:
Успіх стрічки показав студіям, що жіноча біографія може бути касовим хітом. Це проклало шлях для майбутніх фільмів про Тіну Тернер («На що здатна любов») та інших музичних драм.
«Дочка шахтаря» — це ідеальний приклад грамотного інвестування в талант. Студія не покладалася на спецефекти, а вклала гроші в акторську підготовку (місяці репетицій вокалу) та сценарій. Результат — один з найприбутковіших фільмів року та «Оскар», який підвищив вартість активів Universal у їхній бібліотеці на десятиліття вперед.
