Слухайте альбом на стрімнінгових платформах Spotify, YouTube Music
Список композицій:
01. In The Arms Of Morpheus
02. Night Terror
03. A Broken Man
04. Dead Asleep
05. Midnight Messiah
06. Are We Dreaming?
07. Bend The Clock
08. The Shadow Man Incident
Останній альбом класичного складу Dream Theater був випущений у 2009 році, і це був їхній перший альбом (Black Clouds and Silver Linings), який потрапив до топ-10, що досі є їхнім найбільшим досягненням у чартах. З того часу вокаліст Джеймс ЛаБрі, гітарист Джон Петруччі, басист Джон Маянг та клавішник Джордан Рудесс випустили п’ять альбомів без барабанщика Майка Портноя, одного з засновників групи. Однак нещодавно все змінилося…
В новому альбомі, що триває майже 71 хвилину присутні та поєднанні майже з десяток різних музичних жанрів та піджанрів, що вдало еклектовані поміж собою і подекуди виходять за рамки звичного прогресивного металу. Parasomnia складається з восьми треків, які присвячені порушенням сну, і музика цього альбому існує між мріями та кошмарами. Dream Theater годує слухача неочікуваними поєднаннями музичних дисонансів та відсилками до класичної музики на зразок Польоту Джмеля (композиція Night Terror) чи імперського маршу з Зоряних Війн (The Shadow of Man Incident). Не витрачаючи час на встановлення атмосфери з перших же хвилин інструментального треку звучать мелодійні гітари, і далі музика набирає металевого ритму. Десяти хвилинний "Night Terror" та восьми хвилинний "A Broken Man" розкривають свої назви як у тематиці, так і в музиці. Складність музики "Midnight Messiah" з вражаючими соло та складними ритмічними структурами, які стали знаковими для Dream Theater, залишаються на висоті, і навіть після 16 років перерви вони не втрачають своєї енергії. Це однозначно розвіяло всі сумніви щодо їхнього повернення. "Bend the Clock" дещо уповільнюючи темп, дарує нам чудово побудовану середньотемпову баладу з емоційним вокалом Джеймса та неймовірним фінальним соло від Джона, який залишає гриф своєї гітари в диму, а його ноти нагадують стиль Девіда Гілмора. Разом зі своїми колегами по гурту він додає звучанню відтінок Pink Floyd
Як і будь-яку технічно складну важку музику, цей альбом найкраще слухати в навушниках, повністю занурюючись у його майже кінематографічну атмосферу, адже він майстерно поєднує мелодійну важкість, технічну досконалість і винятковий композиторський талант. Його складно з чимось порівняти, хіба що з попередніми роботами самого гурту. Рік тільки почався, однак вже зараз можна впевнено сказати, що це один із найсильніших претендентів на Альбом року. Повернення року так точно
