Три непогані композиції за мірками сучасного українського шоубізнесу, але все ще без особливого спалаху.
У Роксолани Сироти, насправді, був дуже непоганий захід в українську музіндустрію в 2021 році. Цікава іпішка "Ukraine Is", можливо, прям не здивувала особливо, як це було з першими релізами умовних KAZKA чи Tember Blanche, чи й взагалі з першими піснями хейтспіч, badactress та ще багатьма виконавцями української нової хвилі. Потім — участь на Нацвідборі на Євробачення-2022. Знову ж, з непоганою композицією "Girls".
А потім почалась повномасштабна війна з росією.
Десь починаючи з цього моменту, Роксолана випускає серію одноманітних пісень (загалом, як і у 85% виконавців) на тему війни, супротиву, української сили. Що не намагались робити з цими піснями, і ставити в ефіри радіостанцій з українським наповненням, і М1/М2 постійно крутили її кліпи, і загалом виконавиця робила класні благодійні концерти на заході країни. Але не вийшло, і за увесь 2022 рік єдиною піснею, яка претендувала на хіт, залишався красивий кавер на Скрябінівські "Люди, як кораблі" (за долею трагічних обставин, пісня вийшла незабаром після гибелі від обстрілу Вінниці російськими загарбниками звукорежисера співачки Євгена Коваленка). Потім спроба заходу у новорічні збірники і трек з Хаятом.
І ось, перший реліз з 2021 року, знову маленька іпішка на три треки: "настрій: спішити жити".
Всі композиції об'єднані однією і тою ж тематикою: життя єдине, ніхто не знає, коли помремо, потрібно жити тут і зараз. Справедливо? Актуально? Думаю, так. Всі три пісні написані доступною мовою, абсолютно без якихось складних конструкцій та ефемерних висловів, хіба що деякі строки відверто віддають "римою заради рими" і певним графоманством (див. початок треку "сумую циклічно"). Два номери, "три хвилини" та "сумую циклічно" — танцювальні, і навіть й перша композиція не позбавлена певного помірного позитивного настрою ("радісні очі"). Ніби ж все гаразд, невже щось потрібно для успіху таких пісень?
Виявляється, потрібно.
Всі ці три композиції мало чим відрізняються від того, що ROXOLANA писала і рік тому. І навіть два. Мало того, починає вимальовуватись певний вайб пісень, який нагадує... того ж MONATIK'a, з яким вже неодноразово працювала і продовжує працювати українська артистка!
От і виходить, що все зроблено красиво, стильно, і відчувається, що Роксолана працює і паше у поті чола для свого успіху. Але поки роботи ще дуже багато і варто, як мінімум, шукати себе і нащупувати свій стиль далі і далі за музичною течією. Бо кількість — не завжди означає якість.
✅ PROS: Хороший музичний продакшн, пісні мініальбому об'єднані однією темою, непогана спроба робити якісну українську танцювальну музику.
🛑 CONS: При доступності лірики, вона абсолютно слабка в усіх планах, нема хіт-гачку майже у всіх піснях, абсолютно рівна і пласка робота.
💥 TRUE HITS: "три хвилини", але з великою натяжкою і тільки в рамках цього альбому.
📋 FINAL DECISION: ⭐️⭐️ (з 5).
➡️ CONCLUSION: Як для виконавиці, у Роксолани все ще попереду, адже закінчується лише другий повноцінний рік, як вона з'явилась в українському культурному інфопросторі. І все ж важливо, щоб для такої працьовитої артистки, як вона, кількість перетворювалась в якість. Щоб музичне та творче завжди превалювало над інформаційним.
🎧 ПОСЛУХАТИ ОНЛАЙН: https://open.spotify.com/album/36uJ2cucvXOh2HsQYodgfE?si=o8O26VdKRkyS1-ebDkurkw
