Автор рецензії — Unortheta | ⭐️⭐️⭐️⭐️½ |
|---|---|
Жанр: атмосферний блекметал | Дата релізу: 02.04.2025 |
Слухати: Spotify | Deezer | YT Music |
Купити: Bandcamp
Українська блекметал спільнота останнім часом переживає справжні потрясіння: гинуть відомі майстри чорної ковальської справи з найкультовіших ремісницьких цехів. Мабуть, найгучнішою стала новина про смерть Amorth'a — драмера культового альбому не менш культових Drudkh (а ще SOOM, Заводь, та й узагалі, де він тільки не грав). Саме такі всесвітньо визнані майстри формували імідж українського темного мистецтва на глобальній арені. Але це було... ніби дуже давно. А що ж зараз?
Чи справді нову естетику блеку формуватимуть банди, які дотягнули із собою ту саму дерев’яну візантійську колісницю 2000-х, запряжену дарктрон-воршіпом і язичницькими ідолами? Чи, може, імідж оновиться завдяки гарно відретушованим обкладинкам з юнаком, трояндою і блискучим півтораметровим slay-мечем, хоча сама музика лишиться в тій самій «печері»? Особисто я не виключаю такого сценарію.
Та все ж був у нас гурт, що справді певний час рятував сцену від хвойної задухи й викурених шишок — Grave Circles.
Вони мали всі шанси стати культовими, якби не смерть на війні засновника та головного сонграйтера Юрія (він же Kosty / Virus / Crossreaper, 1994–∞), який був дуже близький до відкриття власного автентичного звуку.
Починався шлях Grave Circles десь на чорних вулканічних пісках Ісландії — відлуння Svartidauði та Sinmara особливо чутне на Tome II. Так, з одного боку — вторинно. З іншого — а хто ще в нас працює з таким передовим дисонансним ухилом? Таких гуртів можна порахувати на пальцях однієї руки металурга з «КривоРіжСталі»...
І знаєте що? З кожним наступним релізом Grave Circles ставали ближчими до чогось, що важко описати, але хочеться назвати ефемерним «українським» у справжньому сенсі. Це відчутно на World Within the World — останньому альбомі, який вийшов уже посмертно для Юрія.
Так, його й далі можуть порівнювати з ісландською сценою чи навіть польською Mgła, прив’язувати критиками ярлики до нього, а комусь вокал узагалі нагадає Batushka. Але Grave Circles пішли далі — вони почали будувати з цих елементів свої власні звукові пейзажі, творити власні людоненависницькі сенси, занурюватися в український контекст — у контекст війни, розпаду й темної трансформації.
На новому релізі стало менше абстрактного дисонансу, більше структурованого, гармонічного мелодизму. Чутно вплив старого доброго хеві-металу — особливо в гітарних соло, як у тих самих Naðra. Якщо раніше в гітарних партіях панував орнаментальний хаос, то тепер — чіткіший, прямолінійніший малюнок у порівнянні з минулими більш абстрактними та психоделічно хитромудрими роботами. Продакшн — густішає з альбому в альбом, гітари буквально втопталися в мікс.
World Within the World — це вже про інше життя. Про копошіння червів у пошматованих шрапнеллю тілах. Про спалені до попелу міста. Про кров, що просякла чорнозем, і ці безкраї степи, що стали альтернативою ісландським берегам — такі самі епічні, тільки сповнені нових відтінків нігілізму.
А водночас Grave Circles починають інтегрувати у свій саунд і вітчизняні напрацювання — оновлюючи форму того самого злого й безкомпромісного Hate Forest.
