Ненародженість
Формування особистості відбувається задовго до її народження - цей період називається ненародженість. Йому передує довгий період знаходження особистості в духовному світі. Безпосередньо перед тим як станеться зачаття особистість зводить пару. Її єство притягує Я батька і астральне тіло матері, які тотожні її внутрішнім якостям. Так поєднуються духовний і генетичний потоки, щоб особистість могла з'явитися у фізичному світі.
Ембріональний розвиток
Утворення Землі і тіла людини відбувалось завдяки дії трьох творчих духовних сил. Їх дія стосовно Землі завершена, а от відносно людини має своє продовження в ембріональному розвитку у вигляді пренатальних духовних сил: формування, виділення і закріплення. Після народження з них розвивається душа, - душевні сили особистості: мислення, почуття і воля.
Всі органи людського тіла формуються завдяки дії цих трьох первинних сил. Ці сили продовжують діяти і в сформованому органі – вони задіяні в організмі у вигляді функції органу, в його руйнуванні і в його регенерації.
Ціль ембріогенезу – сприйняття. Тобто, око починає бачити навколишній світ, вухо починає чути. Душевно-духовне начало може використовувати тіло. Після того як дитина почала диференційовано сприймати навколишнє, пробуджується наступний душевний процес, здобуває мий лише через навчання, через спілкування з іншими людьми – мислення. Пренатальна сила формування виявляє себе в мисленні, інші дві пренатальні сили виділення і закріплення відповідно в почуттях і волі.
Перше семиліття 0-7
Дитина вчиться ходити, говорити, мислити. Оволодіння рухами і перші спроби щось промовити супроводжуються емоціями. Навіть мислення це ще рух, сповнений відчуттям життя – рух погляду, наприклад. В цілому перше семиліття пов’язане з розвитком волі. Відбувається пізнання світу через рух. Розвиваються тілесні чуття: дотик, пересування, рівновага, життя.
Хаотичні рухи починають орієнтуватися на певну ціль: спочатку дитина підіймає голову, потім випрямляє тулуб, сідає. І нарешті, після довгих зусиль, їй вдається стояти і навчитися ходити.
Мовлення тісно пов’язане з диханням, тому навчання говорінню являє собою один з перших людських емоційних проявів.
Поява перших зубів майже співпадає з першими кроками. Їх прорізання також є виявом внутрішньої волі.
Навчившись ходити, дитина починає думати. Тобто, ловити зв'язок між промовленим звуком і тим, що він означає. Далі дитина вчиться проявляти свої почуття і бажання за допомогою слів.
У віці 3х років спостерігається перший прояв Я у формі заперечення і впертості – спротиву світу. Це дуже дратує батьків, але чим менше опиратися дитині, тим швидше це пройде. З цього моменту дитина починає наслідувати свідоміше своєму оточенню. Раніше наслідування мало автоматичний характер, а тепер в деталях, самостійно повторюючи за батьками, - предметна гра маніпулювання предметами і сюжетно-рольова. Тобто зміст зміщення фокусу з фізичного обліку на особистісний.
Дитина наслідує фізично: ходить, говорить, робить щось в ігровій формі; повторює міміку і рухи тіла. Вивільнення ефірних сил з голови супроводжує вчення ходьбі, маніпулювання предметами; вивільнення ефірних сил з ритмічної системи супроводжує вчення говорити та гру-наслідування; вивільнення ефірних сил з метаболічної системи супроводжує гру з глибин фантазії, розуміння казкових історій, різні рухові ігри з правилами.
Благоговіння, звички, наслідування, фантазія – це 4 сили, якими оточення впливає на маленьку дитину.
На протязі першого семиліття відбувається інтенсивний розвиток фізичного тіла. Душевні сили задіяні в побудові органів.
Велика голова немовляти не вміє мислити. Але вона все ж таки не бездіяльна. З неї походять сили росту, які ліплять тіло. І допоки воно не розів’ється до певного ступеня, ці сили не можуть бути використані для мислення. Іншими словами, це ефірні сили. Фізіологічно вони реалізують себе в збільшенні кількості клітин, репродукції. Психофізіологічно вони проявляють себе в потребі наслідувати, характерній саме першому семиліттю
Знизу діють за межами тіла інтенсивні сили волі, як вираження Я, моделюючого організм, щоб зробити своїм інструментом.
Дитина повторює те, що бачить, - це впливає на створення фізичної структури її організму і має наслідки для подальшого життя особистості. Тому важливе гармонійне оточення, в якому живе дитина.
До 7 років сфера почуттів дитини ще мало розвинута. В основному вона являє собою зв'язок її тілесного стану з фізичним оточенням. Дитина лине до материнського тепла, наприклад. Але вона живе у своєму світі, закрита для почуттів інших. Вона дивовижно об’єктивна і майже не відчуває співчуття, - може бути з точки зору дорослого дуже суворою, оскільки не в силах зрозуміти того, що відчувають інші. Коли двоє маленьких дітей грають разом, кожен з них грає для себе. Навіть якщо один з них імітує іншого, між ними немає внутрішнього контакту.
Друге семиліття 7-14
Частина ефірного тіла залишається пов’язаною з організмом в силах росту, регенерації. Вільні ж ефірні сили перетворюються на силу мислення, пам’яті і уявлення. Відкриваються можливості для запам’ятовування, тому дитина вже стає здібною вчитися. Вона має більше свободи у зовнішньому світі. Це необхідна умова для розвитку емоційного життя, яким дитина буде зайнята все 2ге семиліття.
Душевне життя в цей період характеризується безперервним коливанням між двома основними почуттями: симпатією і антипатією. Дитина стає здібною як до дружби, так і до неприязні.
Все більше переживань навколишнього світу стає надбанням душі, формується протиставлення внутрішнього світу зовнішньому.
Формування орієнтації у просторі: ліве-праве (7-9), верх-низ (9-12), переднє-заднє (12-14).
В 7-9 років дитина внутрішньо переживає ритмічне, тактове; совібрує. Інша людина стає для неї істотою зі своїм особистим внутрішнім.
Характерна підпорядкованість, залежність від зовнішніх вражень через переважаюче дихання. Під кінець діяльності досягає усвідомлення форми. Вчаться кінцівки: ноги, руки, пальці. Тому у шкільному навчанні важливо використовувати стрибки, хлопки, гру пальцями.
На 9му році Я поєднується з метаболічною системою, - відбувається переживання свого земного Я, що виявляє себе у відчутті відокремленості себе від світу. Вона звільняється так би мовити від душевної плаценти. Зміни, які відбуваються при цьому в душі дитини:
- пробудження свідомості виражається в здивуванні і критиці абсурдного – на поверхню спливають однобокість і слабкості оточення;
- відчуває себе самотньою, покинутою;
- болюче переживає відгородження від шкільних товаришів;
- чутлива до переходів: пороги в будинку, перехід від дня до ночі;
- відчуває страх, страждання, меланхолію, пов’язані з втратою безтурботного дитинства.
В якості психологічної підтримки з дітьми цього віку важливо читати історії про страх, про смерть: Сильне деревце, Кристофор тощо. Біблійна історія створення світу відкриє дитині, що вся природа навколо неї це творіння Бога; що її власне тіло створене Богом і подароване їй. Важливі розмови про користь сходження людини з раю на Землю. Наприклад, які інструменти можна зробити з руки, з кулака, з пальців, з нігтів. Обговорюючи предмети культури, встановлювати взаємозв’язок з природою, показати яким довгим шляхом відбиралось у природи кожне технічне досягнення.
Каузальне, причинне почуття, чому і як, має бути розвинуте на основі пов’язаної з Землею рослини; порівняння, аналогія – на основі світу тварин.
Для 9-12 років характерне розуміння, осягання того, що зустрічається в світі. Дитина психічно звільняється від своєї середи. Перестає наслідувати. Звільняється від душевної плаценти. Відбувається внутрішня гармонізація дихання і циркуляції крові.
Часткове усвідомлення власних рухів на 12 році робить дитину незграбною, але це минає.
У 12-14 років осягнуте, сприйняте, зрозуміле перекладається в думку. Учень одразу має певне усвідомлення форми перед початком діяльності. Має власні переживання, навчається робити спостереження і розмірковувати над ними.
З 12 років переважає пульс (циркуляція крові), а це означає, що внутрішні враження і почуття винесені потоками крові зі сфери обміну речовин можуть впливати гнітючі, вносити гнітючий вплив зсередини.
В цілому 2ге семиліття пов’язане з розвитком сфери почуттів, – естетизм. Дитина наслідує дорослого в почуттях. Для неї важливо мати улюблений авторитет, якому б вона слідувала.
Душевний розвиток особистості
Життя душі починається з першого подиху. Душа вводить в життя тіло, яке стало самостійним, над становленням якого душа разом з Я працювала. Спочатку душа ставить себе на службу тілу, тому не може розвиватися самостійно. Маленькі діти оточені і пронизані душею. Маленьке тіло в центрі являє собою сім'я, з якого потім розвинеться душа. Як тіло в ембріональному бутті оточене материнським тілом, так діюча в тілі душа оточена астральною оболонкою, з якої після статевого дозрівання відпускається для вільного буття.
Так перші два семиліття життєвого шляху є попередніми стадіями душевного розвитку.
В перше семиліття відбувається становлення білої субстанції мозку, власне тілесної основи мислення.
Дитячі захворювання повинні допомогти дитині пронизати своїми власними силами успадковане тіло.
В залежності від того як утворились форми тіла під час його росту, у майбутньому душі буде легше або важче формувати власне життя. За утворення тіла відповідальна не тільки сутність дитини, але й навколишній світ.
На протязі впливу відновлюваних сил (або руйнівних) зі світу на тіло дитини, вони пов'язуються діючою в тілі душею, яка виступає посередником між тілом і світом. Душа сприймає цей вплив через органи чуття, і те, що вона сприймає, безпосередньо формоутворююче діє на тіло.
Дитина не тільки підсвідомо наслідує душевним і фізичним подіям, але й враження відчуттів, що лежать в їх основі, призводять до деякого виду органічного наслідування в утворенні її тіла.
Починаючи з третього року життя, коли дитина починає говорити про себе Я, в голові з'являється перша Я-свідомість. Віднині все, що дитина сприймає своїми відчуттями, одночасно сприймається її я свідомістю. Тобто, запам'ятовується.
Приблизно в сім років відбувається перетворення сил росту в сили мислення. Досягнутий на сьомому році життя рівень розвитку можна назвати «дозріванням уявлень».
В потоці явищ тілесного формування клітини представляють собою кінцеві стани, на які спирається ефірне тіло, і які воно інтегрує в утворення фізичних органів. Також в потоці життя душі є кінцеві продукти, які можуть складатися в душевні органи. Це уявлення, в яких завершуються судження душі. З судження «ця троянда червона» утворюється уявлення «червона троянда».
Судження, які перед готовим уявленням утворюються в душі, більше несуть в собі характер буття, ніж уявлення, які відокремлюються від них, продовжують як образи жити в душі далі і можуть знову бути викликані до уявлення у пам'ять.
Як тіло побудоване з клітин, так і душевне життя будується з уявлень, які так само, як і клітини, мають власне життя і водночас слугують для розуміння нового. Як клітини складаються в органи, так уявлення складаються в душі в органи, завдяки яким може бути пропрацьоване душевно-духовне наповнення світу.
Через формування окремих уявлень спочатку приходять до «комплексу уявлень». Те, чому ми навчилися, повинне стати комплексом уявлень, які «засинають» при забуванні, а потім знову «пробуджуються» при згадуванні.
У спогаді може з'явитися більше, ніж те, що було забуто. Через спогад більше охоплюються предмет, ніж через сприйняття. Наприклад, є певне уявлення вигляду рослини. З окремих уявлень утворюється орган, завдяки якому у спогадах відбувається навчання розумінню рослини як цілого. Згадуючи, можна встановити, що наново явлений комплекс уявлень - це перетворений старий орган. Утворився новий, більш розвинутий, орган, завдяки якому можна осягнути нове про сутність предмету. На відміну від органів фізичного тіла ці органи, які служать мисленню, значно рухливіші і живіші, як це відповідає сутності ефірного тіла, вони постійно відновлюються.
Якщо в області голови ефірне тіло більшою частиною вивільняється з фізичного тіла. То в середній і нижній частинах організму воно все ще залишається пов'язаним з фізичним тілом. Ці дві області містять більше тілесного життя, ніж голова, і душевне вираження, яке тут з'являється внаслідок часткового народження ефірного тіла, менш свідоме (почуття – марево, воля – сон). У зв'язку з чим під час другого семиліття розвиваються і утворюються прийняті від батьків схильності, звички, темперамент.
В ранньому дитинстві власний темперамент, схований за успадкованим темпераментом, поступово зникає. В 9-10 років вже досить явно відкривається власний темперамент, для виникнення якого в остаточному вигляді необхідна робота душі, коли вона стає самостійною.
Вже у початковій школі темперамент дитини часто грає вирішальну роль. Він стає основою душевного життя. З одного боку він накладається на конституцію, з іншого - в життя душі, в її темп, в «як» цих процесів.
В 0-7 домінувало сприйняття, в 7-14 же домінує почуття. Тепер дитина цілеспрямовано віддається душевним переживанням. Вона хитається між симпатією і антипатією, радістю і стражданням, страхом і мужністю.
Душа і Я спускаються з області голови у ритмічну область. Дитина більше живе у своїх ритмічних процесах. Внаслідок дозрівання дихання стає можливим нове мислення. Перш за все легені стають інструментом душі, яка віддається почуттям.
Під час кожного подиху астральне тіло щільніше пов'язується з фізичним тілом, в якому діє формоутворююче ефірне тіло. Під час кожного видиху астральне тіло знову звільняється і пов'язує себе з навколишнім світом. В диханні душа, яка відчуває почуття, коливається між тілом і світом, між легенями і світом – враження від світу усвідомлюються тілом. Кожне почуття, яке проживається, залишає свою особливу модифікацію дихального ритму.
Від зустрічі зі світом утворюються симпатії, антипатії та різні інші нюанси почуттів.
Через потяг слідувати прикладу внутрішнє дитини відповідає збільшеному почуттю любові, який від легень спрямовується до серця, органа сили любові. Таким чином в залежності від центра тіла, від центрального зародку душі, від проживаючого почуття Я, шукається перша рівновага між однобічним розкриттям в симпатії і однобічним замиканням в антипатії.
Якщо на третьому році життя Я охоплює життя голови, якщо на початку другого семиліття воно цілком знаходиться у ритмічній системі, занурене в життя почуттів, то на 9-10му році життя воно рішучим чином пов'язує себе з нижнім полюсом, з полюсом обміну речовин. Сила прямо стояння, яка раніше діяла зі сторони голови, тепер діє знизу вгору. Зігрівання організму, в якому знаходить своє вираження також і діяльність Я, йде тепер від обміну речовин. Сильна дія Я зі сторони обміну речовини, перш за все зі сторони печінки, проявляє себе в підвищенні цукру у крові.
Якщо на третьому році Я світить у майбутнє, то на дев'ятому воно вже готує майбутнє. Воно готує шлях астральному тілу, ціль якого - статева зрілість яка досягається під кінець другого семиліття.
Оскільки Я охоплює вольовими імпульсами майбутнє, готуючи вольове життя третього семиліття, цей крок Я призводить до відступу життя почуттів. Відчуття самотності долається почуттям любові. Водночас серце поштовхами збільшує свою працездатність і збільшується за розміром.
Третє семиліття 14-21
З досягненням статевої зрілості душа відокремлюються від тіла.
Спочатку «Я» проблематично і драматично переживає полярність астрального тіла коли воно народжується: зверху - критичне протистояння світу, мислення в абстракціях протистоїть нижньому полюсу, де починається нове життя. З нижнього полюсу своєї сутності підліток реагує на світ емоційно, пристрасно. З одного боку він може бути холодним, соним, апатичним, нерухливим, а з іншого - може проявляти сильні рухливі імпульси, буремність. То він ховається від світу у своїй кімнаті, відчуваючи почуття самотності, як у 9-10 років. То він бурхливо вривається у світ, - їм оволодіває виражена жага пригод.
На цій стадії зі сторони обміну речовин відкривається новий доступ до світу завдяки діючим у кінцівкам вольовим силам.
Внаслідок метаморфози сил росту нижньої частини тіла у нові душевні сили з'являється фантазія. Фантазія відокремлюються від прасили симпатії і включається у створення уявлень.
Природна фантазія дитини, пов'язана з ефірним тілом і силами природи, в підлітка доповнюється імпульсами самостійного астрального тіла - він уявляє свої бажання.
В душі репродуктивна сила стає творчою фантазією, яка спочатку виражається в сексуальних уявленнях. Внаслідок їх подальшого перетворення може з'явитися художня фантазія.
Як наслідок піднесеної тілесною любов’ю фантазії між чоловіком і жінкою виникає нове людське тіло. Так само суттєво нове творіння може виникнути в душевно-духовній області якщо чоловік і жінка, якщо дві людини з'єднуються у творчій, піднесеній фантазією, любові.
Фантазія і діюча в ній воля направлені на майбутнє. 90% 12-15 річних якраз спрямовані у майбутнє.
Вивільнення астральних сил, яке відбуваються у віці 14 років дає можливості підліткам після перетинання порогу статевої зрілості отримати нові сили, які вони повинні навчитися використовувати. Характер володіння цими силами у хлопців і дівчат підкреслює відмінності між ними. У залежності від статі особистість розвивається по-різному.
Дівчата менш інкорновані. Вони залишаються більш пов'язаними з небесним. Астральні сили в них проявляються дещо поверхово. Підсвідомо дівчата користуються ними використовуючи одяг і прикраси. Грайливо змінюючи їх, дівчата вчаться відчувати, як їх сприймає оточення. Вчитель повинен мати багато терпіння щодо цієї гри, щоб зберегти свій статус. Мати гумор. Якщо у другому семилітті авторитет був беззаперечним на основі переваги, якою захоплювалася дитина, то тепер авторитет ризикує перетворитися в авторитаризм і спровокувати бунт. Тобто, потрібно бути досить толерантним і тактовним щодо зухвалого зовнішнього вигляду.
У хлопців вивільнені астральні сили діють глибше, інтимніше, викликаючи в них почуття незручності, бажання замкнутися в собі, перетворитися у ведмедя або іншу звіринку і відповідати на питання ричанням і корчем. З ними вчителю також не допоможе авторитет. Знадобиться багато такту і делікатності, щоб показати, що сили якими хлопець ще не навчився користуватися, дають йому більш високий рівень самосвідомості і здібність до умовиводів, якими він не володів раніше.
Нескінченні дружні розмови також дуже характерні для підлітків в цей період, - вони повинні пропрацювати нові можливості своєї душі.
Для учнів важливо, щоб вчитель:
- був людиною світу, - десь подорожував, бачив різне в світі;
- мав ідеали і жив ними, - ентузіазм, захопленість.
В цілому 3тє семиліття пов’язане з розвитком сфери мислення, – логіка. Підліток наслідує дорослого у діяльності мислення; складає власне судження на основі того, про що і як розмірковує дорослий.
Відбувається розвиток чуття слуху, слова, думки і Я.
Третє переживання свого земного Я (18-19 років) проявляється у потребі виразити себе в світі.
Відчуття і судження - це інші дві душевні діяльності, до розвертання яких спрямовується душевне життя дівчат і юнаків.
Відчуття виникає з внутрішнього сприйняття-згадки зовнішнього сприйняття світу. Відчуття - це почуття, сповнене волі. Для підлітків характерне безперервне жадання переживання відчуттів, які сподобались, і пошук нових відчуттів, - так вони пізнають світ в тренуванні нової душевної здібності.
Судження пов'язані з прагненнями. Прагнення у супроводі судження пробуджує волю. Виникає потяг роздивитися те, що сподобалося або зацікавило, ближче. Після ознайомлення з об'єктом, виходячи з його сприйняття, Я підлітка здобуває не тільки диференційне відчуття, але й певне уявлення про об'єкт. За уявленням стоїть загальне поняття об'єкту. Якщо поняття стає живим і всеохоплюючим, то виникає ідея об'єкту.
Виникнення власних суджень веде до утворення власних уявлень, до власного мислення. За кожним живим почуттям знаходиться потяг до світу. Кожне істинне судження прагне через уявлення, поняття, ідеї пізнати світ.
Сила судження не питає як прагнення – «чого я хочу?», або як уявлення – «що я знаю?». Вона питає – «що істинне?», «що добре?», «що прекрасне?». При цьому в душі людини говорить дух через Я. Прагнення душі, направлене на світ, в судженнях має супутника, завдяки діяльності якого мисляче Я вчиться керувати душею. При цьому юнацькі прагнення, спочатку темні, перетворюються в цілеспрямовані і усвідомлювані. Інтереси підлітка тепер активно сприймають об'єкт, переходять до переробки вражень.
Пробудження інтересу до світу, значимість якого пов'язана зі здібністю судження, якраз і протидіє фіксації вивільненого астрального тіла на фізичному тілі і сексуальності.
Ціль юнацького судження все ще може бути досить далека, але вже більш-менш свідомо обирається направлення. Це пошук завдяки власним судженням сутності предмета, сутності світу, ядра буття, з якого вони виникають, з якого вони знову можуть виникнути завдяки мисленню. Човник власних суджень несеться потоком прагнень, - молода людина вчиться керувати ним.
На 14-му році народжується частина астрального тіла – тіло відчуттів. Ця частина астрального тіла залишається пов'язаною з ефірним тілом під час сну. Зрозуміло, що відчуття існувало і раніше, але тільки зі статевою зрілістю воно із середини пробудженого астрального тіла набуває самостійності.
Порушення розвитку тіла відчуттів буває двох типів: недорозвинуте тіло відчуттів і надмірно виражене тіло відчуттів.
Недорозвиненість тіла відчуттів викликає враження більш-менш вираженої інфантильності. Юнаки і дівчата охоче слідують за своїм оточенням, наслідуючи в дусі першого семиліття, або слідуючи за авторитетом, будучи прикованими до нього іноді на протязі всього життя. Під час статевого дозрівання відхід від батьків відбувається частково. Характерні пасивність, зростання тенденції до підлеглості і уникання труднощів.
Непомірність тіла відчуттів теж має низку душевних особливостей:
- тенденція до критики, яка стає пристрастю;
- прагнення до голого заперечення;
- підвищене сексуальне бажання, не пов'язане з душевною силою кохання;
- емоційна нестриманість і агресивність.
Все це може призвести до кримінальних дій.
Молоді люди з недорозвинутим тілом відчуттів можуть стати на кримінальний шлях в силу своєї залежності тяги до вожаків.
Народження Я
На 18-му році Я повідомляє про своє народження, - з'являються питання «Хто Я є?», «Чого я хочу?», «Що я можу?». Душевні бурі стихли. Молода людина розмірковує над професією і робить перші кроки в цьому напрямі.
Період юності служить для створення вільного простору, яке доросла людина може наповнити своїм життям.
Приблизно в 21 рік відбувається народження Я. Тобто, особистість вважається сформованою. Це доросла людина
Зовсім не випадково цей вік багатьма народами обирався віком досягнення повноліття. Оскільки лише повне володіння своїм Я дозволяє індивідууму свідомо виконувати накладені на нього обов’язки.
Між 14 і 21 роками мислення носить радше емоційний характер. І тільки після вивільнення Я, воно має можливість стати по-справжньому об’єктивним. Мова йде лише про можливість. Зовсім не обов’язково, що цю можливість використають. Нажаль, чимало людей так і не досягають цієї здібності об’єктивно мислити.
Відмітимо, що дари, отримані особистістю при народженні, активно ведуть її тільки до 28 років. Ким вона стане, перейшовши цей рубіж, залежить вже від власних старань особистості в роботі над собою. Тому немає нічого дивного в тому, що деякі люди зі своїм розумовим розвитком ніколи не минають цей вік. Про це докладніше у наступному розділі, де йтиме мова про розвиток особистості в історичному контексті.
