Десь на небі хмарка плаче,
Засмутилася і каже
Я приношу всюди сирість
І яка від мене користь?
Всі ховаються скоріше
Особливо в лютий холод
Як мені не засмутитись?
І чому я всюди з громом?
І лякаються тваринки
від моєї тої мови…
І маленькі і дорослі
Вмить тікають до будови.
Як тобі це пояснити?
Що без тебе було важко?
Те що в холод то не страшно
Страшно в спеку коли сонце
І вже так стає гаряче,
Що рослини і тварини
не справляються від спраги
І тоді тебе чекають
Тебе кличуть як ніколи
Ти хмаринко всіх рятуєш
Не сприймай, ти вся чудова!
В кожного бувають думки
Наче все іде погано
Тільки все проходить чуєш?
Засмутитись ти ще встигнеш
Ось така була промова
До хмаринки, і до слова:
Всім хорошим ти не будеш
Тож не треба намагатись.
