Я не вмію писати вірші
Не претендую на світове визнання
Не бачу сенсу ділитись особистим
Й іноді вчу всіх жити життя
Я не вмію спинятися вчасно
Не викидаю спогади
Копаючись в них до забуття
Й іноді втомлююсь від такого життя
Я не вмію казати "ні"
Не люблю у собі цю дурню
Не хочу з тобою прощатись,
Але й з тобою не живу
Я ненавиджу свої сни
Обожнюючи їх прибуття
Я ніколи не була стабільною
Але й не хотіла такого життя
Я - суцільна перевтома
Від думок, тривожності й буття
І тільки в тих віршах що не вмію писати
Знаходжу розраду життя
