Авторка: юдіна
Хто такі Femen?
ㅤОбурені пікетуючі жінки з оголеними грудьми, на яких щось виразно намальовано фарбою. Саме цей образ виникає в голові багатьох людей, коли вони чують слово «феміністка». Зараз можна подумати, що це просто стереотипне мислення малоосвіченої людини, і, звичайно, із цим не можна не погодитись. Але чому саме такий образ? Насправді для цього і справді є підстави.
ㅤFemen − провокаційний жіночий рух заснований в Україні, увірвався в центр уваги у 2008 році та став всесвітньо відомим саме завдяки виходам топлес (а іноді й майже повністю голими) на акції протесту проти секс-туристів, сексизму та інших суспільних проблем спричинених патріархатом. Femen завжди асоціювався зі скандальними, епатажними та навіть вандалістичними протестами. Ключовими представниками руху є Анна Гуцол, Оксана Шачко, Яна Жданова, та Інна Шевченко. Загалом список активних учасниць в основі руху налічує близько 30 осіб. Голова руху Анна Гуцол, у своєму інтерв’ю заявляла, що тільки у Києві вони мали 300 активісток.
ㅤВарто зазначити, що Femen це не тільки соціальний, але і політичний рух. До своєї місії учасниці включали не лише боротьбу із сексизмом, але ще й політичні та релігійні питання. Розглянемо одні з найгучніших акцій та їх учасниць.
Хто? Де? Коли?
ㅤАнна Гуцол вважається засновницею руху «Фемен». Ця ідея прийшла до неї після того, як їй стало відомо про історії українських жінок, яких обманом змусили виїхати за кордон, а потім сексуально використовували. Однак, згідно з документальним фільмом Кітті Грін «Україна − не бордель» 2013 року, «Фемен» заснував чоловік − Віктор Святський. У вересні 2013 року Інна Шевченко відповіла на документальний фільм, заявивши, що Святський "дійсно очолював рух деякий час": «Ми прийняли це, тому що не знали, як протистояти і боротися з цим».
ㅤШевченко обговорювала Святського з The Independent й у січні 2014 року, і, не використовуючи слово "засновник", сказала: «Я ніколи не буду заперечувати, що він розумна людина. Він був причиною того, що ми знали один одного. Він був одним з тих розумних людей, які оточували нас на початку, які були більш досвідченими».
ㅤРозглянемо ключових осіб руху, хронологію їх дій та де вони зараз.
Анна Гуцол.
10 квітня 2008 року разом з іншими учасницями створює рух Femen.
В період з 2009 по 2013 бере активну участь в організації різноманітних акцій: від протестів під Верховною радою до протестів під час політичних заходів міжнародного масштабу.
Рух Femen проводив свої акції й на території росії, задля "атаки путінського режиму на підконтрольних йому територіях". Саме через це 16 листопада 2012 року Ганна Гуцол була затримана в аеропорту Санкт-Петербурга, а пізніше була депортована й оголошена персоною нон ґрата в росії.
27 липня 2013 Анна була побита в одному з київських кафе. За її словами це була спроба залякування жіночого руху з боку спецслужб.
Після обшуку офісу Femen, у тому ж 2013 році, який стався напередодні візиту путіна у Київ на честь 1025-річчя Хрещення Київської Русі, там була знайдена вогнепальна зброя. Учасниці заявляли, що справа була сфабрикованою і створеною лише для залякування. Зчитуючи загрозливий натяк, Анна та інші учасниці руху летять до Франції, де отримують політичний притулок.
У 2014 році Анна повертається у Київ. Наразі запевняє, що рух Femen продовжує існувати, але вже за межами України та без неї. Проте вона є ключовою особою в адвокаційному правозахисному громадському проєкті про українських військовослужбовиць на війні з росією (з 2014 року) «Невидимий батальйон».
Оксана Шачко.
У 2008 році стає співзасновницею руху.
Спершу активістки протестували з приводу проблем, які зачіпають студенток та робили це у спідній білизні, але швидко перейшли до акцій проти сексуальної експлуатації українських жінок і секс-туризму. У серпні 2009 року саме Шачко першою оголила груди в знак протесту у Києві.
Оксана була затримана в Москві 4 березня 2012 року під час виборів президента рф. Після того, як прем'єр-міністр росії володимир путін проголосував на виборчій дільниці, Шачко разом з двома іншими жінками увірвалася на дільницю, оголилася до пояса і вигукувала гасла. Активісток затримала поліція та депортувала в Україну.
У червні 2012 року Шачко вже брала участь у "голому" протесті проти Євро-2012 у фан-зоні на Хрещатику, збиваючи ногами зі столу пиво вболівальників збірної Швеції. Причиною протесту був секс-туризм під час цієї футбольної події.
У 2013 році Шачко виїжджає до Франції. Там вона активно зайнялась живописом. Організувала декілька персональних виставок. Роботи Шачко написані у стилі іконокласт − це ікони, написані традиційним способом, у яких художниця ввела трансгресивні деталі з феміністським, політичним або гуманістичним підґрунттям, щоб протистояти релігійній догматиці. Серед її скандальних картин є, зокрема, Богородиця у паранджі, Янгол з автоматом тощо.
У 2014 році режисер Ален Марго зняв документальний фільм «Я − Фемен» про Шачко.
23 липня 2018 року після двох невдалих спроб самогубства Оксана Шачко повісилася у власній квартирі у Парижі. Оксана залишила записку англійською мовою, у якій зверталася до паризької богеми: «Ви всі фейк».
Яна Жданова.
У 2008 році долучається до руху Femen.
Перша публічна протестна акція Жданової з Femen відбулася 22 березня 2009 року і була спрямована проти українського письменника Олеся Бузіни через його художню книгу 2009 року. У ній автор стверджував, що справжнє місце жінки це гарем, як у старі часи.
23 травня 2009 року Жданова бере участь у протестній акції в Києві під гаслом «Україна − не бордель».
8 березня 2012 року, у Міжнародний жіночий день, вона брала участь в акції протесту у Стамбулі під гаслом «Стоп домашньому насильству». Жданову було заарештовано турецькою поліцією і наступного депортовано.
У березні 2012 року вона провела акцію у Києві на даху будівлі Генеральної прокуратури України з приводу справи Макар, яка отримала широке висвітлення у ЗМІ як всередині, так і за межами України: троє молодих українців, які зґвалтували, задушили, підпалили та залишили помирати 18-річну Макар було звільнено поліцією в очікуванні суду. Її гаслом були слова «Оксана ще жива».
У квітні того ж року вона піднялася на дзвіницю церкви Святої Софії в Києві, де вдарила в дзвони, виступаючи таким чином проти законопроєкту про заборону абортів.
26 липня 2012 року Жданова атакувала в аеропорту Борисполя під Києвом патріарха московського Кирила з гаслом «Вбий Кирила». У такий спосіб вона виступала проти залучення православної церкви до політики.
27 липня 2013 року Жданову разом з іншими учасницями було заарештовано у Києві перед початком акції протесту проти святкування 1025-річчя прийняття православ'я в Київській Русі. Того ж року вона та інші учасниці їдуть до Парижу.
29 листопада 2013 року Жданова виступила з гаслом «Україна в ЄС» у Вільнюсі, під час саміту про співпрацю між Європейським Союзом та шістьма іншими країнами, колишніми членами срср.
На початку грудня того року вона брала участь в акції навпроти посольства України в Парижі, справивши малу потребу на фотопортрети Віктора Януковича, тодішнього президента України, через його політику щодо інших українських політичних партій.
21 грудня 2013 року Жданова протестувала з гаслом «путін − вбивця демократії» перед Європейським парламентом у Брюсселі.
Інна Шевченко.
На початку 2009 року Шевченко зв'язалася з активістками руху та приєдналася до нього.
23 травня 2009 Інна вперше вийшла на демонстрацію в Києві проти проституції, під гаслом «Україна не бордель».
26 жовтня 2012 року, коли Шевченко давала інтерв'ю в прямому ефірі арабському телеканалу «Аль-Джазіра», її запитали: «Що краще для жінок, нагота чи паранджа?» Вона відповіла, знімаючи футболку в знак протесту проти «середньовічних забобонів».
У липні 2013 року Шевченко отримала притулок у Франції.
У грудні 2012 року французький журнал Madame Figaro включив Шевченко до списку 20 культових жінок світу цього року.
У липні 2013 року Олів'є Чаппа розробив новий французький поштову марку з зображенням Маріанни, заявив у Твіттері, що Шевченко була головним натхненням для створення зображення. Почувши про це, Інна твітнула: «Всі гомофоби, екстремісти, фашисти повинні будуть лизати мою дупу, якщо хочуть надіслати листа».
Інна Шевченко пише для міжнародної преси. Вона є оглядачкою журналу International Business Times. Її статті також були опубліковані в The Guardian, The Huffington Post та CNN. Спільно з іншими активістками Шевченко написала книги FEMEN: Manifeste і Rebellion.
Що з Femen зараз?
ㅤЗа словами активістки Femen Яни Жданової, нинішня діяльність учасниць руху у різних країнах не координується як раніше, а також суттєво відрізняється від первісного концепту. Рух Femen в Україні припинив своє існування у 2015 році − про це заявила Жданова. «Всі розійшлися як в морі кораблі. Команди, яка була раніше, вже немає», − сказала вона у своєму інтерв’ю. «Той стиль, який ми створювали протягом усього існування нашої організації, просто запозичують. Люди використовують своє тіло в арті, політичній боротьбі як спосіб висловити свою політичну позицію», − відзначила Жданова. Вона також запевнила, що рух почав розпадатися відтоді, як в ньому з’явилися «самопроголошені лідери». «Ми завжди повторювали, що ми не класична феміністична організація, що ми щось нове, що ми ліберальні, і підкреслювали свій демократизм», − сказала активістка.
ㅤПроте Анна Гуцол заявила, що Femen існуватиме, поки є люди, готові брати участь у його акціях. «Зараз є жінки, які це роблять і продовжують − значить рух існує. І ви бачите наші протести і в Америці, і в Канаді, і в Іспанії, і у Франції, і в Україні − тобто рух існує», − зазначила вона. На переконання Гуцол, рух перестане існувати тільки тоді, коли активісти перестануть проводити протести.
ㅤСаме тому не дивно, що після повномасштабного вторгнення, активістки руху продовжують свою діяльність. Якщо звернутись до їх офіційного сайту, можна побачити, що учасниці організовують акції по всьому світу спрямовані проти російської агресії, а також країн, які спонсорують рф. Наприклад, влітку 2022 року дві активістки перервали виступ Олафа Шольца під час публічного виступу канцлера на знак протесту проти бездіяльності уряду у війні в Україні. "NO MONEY FOR RUSSIAN GAS", "STOP FINANCING THE WAR!", − такі вигуки лунали в адресу Шольца.
Femen – гордість чи сором українського фемінізму?
ㅤВажливо розуміти, чому Femen був і є таким скандальним і неоднозначним для всіх. Для консерваторів цей рух дуже відвертий, для лібералів − надто радикальний. Навіть самі феміністки готові піддавати критиці Femen, адже як можна не засуджувати його за те, що на чолі здавалося б жіночого руху чомусь стояв чоловік? Окрім цього, Femen абсолютно не був інклюзивним. Усі його активні українські учасниці були білими, стрункими, білявими та високими жінками. Femen не говорили про гомосексуальних чи транс-жінок.
ㅤАле водночас не можна не погодитись з тим, що Femen був революційним в історії українського фемінізму. Завдяки ним, наше суспільство дізналась, що таке фемінізм та яким він може бути. Femen завжди наголошували, що фемінізм це про політику. Вони не боялись бути засудженими, присоромленими чи стати жертвами насилля та погроз. Femen не боялися йти проти влади. Цей рух доводив, що фізична сила та сила духу це не те саме. Вони піднімали ті теми, до яких багато людей того часу були не готові.
ㅤНе зважаючи на неоднозначність певних особливостей Femen, ми можемо впевнено завдячувати їм за вклад в історію українського та міжнародного фемінізму. Це її радикальна і кричуща сторінка, та, де вже не було місце дипломатії та конструктивізму. Але це аж ніяк не применшує її внесок.
Список використаних джерел
https://hromadske.ua/posts/rukh-femen-prypynyv-svoie-isnuvannia
https://tsn.ua/video/video-novini/anna-gucol-pro-skandalniy-ruh-femen-ta-osobiste-zhittya.html
https://femen.org/?fbclid=IwAR3Ac8ziOqSnYsU7DL94qCeHpzhdUY93dSXV5fEi2StZ5aMl7A1ANc_eq9A
https://www.theguardian.com/world/2013/jul/15/femen-postage-stamp-france
