Авторка: каріна
Редакторка: Віка
Для того, щоб бути жінкою – не обов‘язково бути жіночною.
Як часто ви бачили в коментарях під відео гарно нафарбованого чоловіка в перуці й сукенці фрази по типу "справжня королева", "yass queen slay", "хлопець, а фарбується краще за мене", "я так ніколи не зможу, хоча я дівчина", "виглядає краще за моїх однокласниць"? Думаю, що так само часто, як і те, що хлопці, які мають займенник "вона", починають підлаштовуватись під "еталон" фемінності, придумують для своїх образів якісь жіночі імена й поводять себе стереотипно по-жіночому: хихотять, розмовляють високим голосом, пліткують, ходять на шопінг та вбивають своїх старих та шалено багатих чоловіків. Виходить, єдиний варіант для того, щоби тебе сприймали жінкою – це розігрувати театр?
Це те, з чим ми стикаємося щодня й давно вже звикли, що довге волосся, нігті, помада та яскраві тіні = бути жінкою. У тебе обов’язково мають бути великі груди (але підтягнуті), широкі стегна (але не сильно), тонка талія та довгі ноги (обов’язково на підборах).
"Жіночний" образ давно закріпився в наших головах, адже ми з дитинства знайомі з ним завдяки масовій культурі. У фільмах, рекламі, книгах – всюди ми бачимо еталонну жінку, яка насправді далека від того, ким є справжня жінка. Але ми все одно тягнемося до цього ідеалу, підкріпленого всіма можливими гендерними стереотипами про те, як має себе поводити і як мусить виглядати жінка. Але істина проста – довге волосся, округле личко, довгі вії та субтильність можуть бути притаманні будь-кому, а жінку жінкою робить її стать.
Не треба намагатися вгнатися за ангелами Вікторії Сікрет, адже ми жіночні в будь-якому вигляді, з будь-якою професією, зачіскою та одягом.
