По-друге. Чому, щоб дивитися «Флеш», краще перед тим бачити «Людину зі сталі» — бо серед іншого нам показують певний момент з того сюжету під іншим ракурсом, і для розуміння контексту потрібно знати, що там відбулося базово.
«Флеш» зовсім інший за тональністю і атмосферою (і це природно), але теж дуже класний. Починається все із більш-менш стандартних супергеройських квестів, там якісь гонитви, катастрофи, завалюється будівля лікарні, зокрема — крило із немовлятами, ті немовлята пачками летять крізь розбиті шибки, навколо купа ворожих шматків металу, скла та каміння, щось вибухає, ну і ти сидиш, дивишся на це все з відчуттям абсурду. Але це просто вступ, для окреслення всесвіту.
Далі події розгортаються у такому ключі: а чи можливо щось легенько підправити у минулому, особливо коли наслідки вже зараз певною мірою катастрофічні. Ну, звісно, катастрофами зазвичай називають події, які зачіпають масу людей, але в окремо взятому житті однієї сім'ї теж може статися катастрофа, яка непоправно змінює героя.
Ось приблизно на цьому моменті я гостро відчув, що в усіх Героїв є якась надзвичайно сильно поламана частина себе, і що неординарні здібності переважно мають у протилежному кінці спектру — неординарний злам, надрив, щось таке, що абсолютно перекреслює нормальне життя. Це не є бозна яке одкровення, але от фільми DC це показують дуже яскраво, ти це просто відчуваєш (а фільми Марвел — ні).
Так от. Історія героя на ім'я Флеш розкривається нелінійно, глядач якби збирає її з частинок, складаючи докупи. Причому нелінійна розповідь — це завжди сценарний ризик напхати дурнуватий вінегрет, у якому чорт ногу зломить, але тут картинка складається без проблем. Ну тобто як — звісно, проблеми є, але не у глядача, а в персонажів. І ти все чудово розумієш — і текст, і контекст, і підтекст. А ще у фільмі — не тупий і не попсовий гумор, на відміну від... ну добре, не будемо тицяти пальцем))
Потім — не хочеться розкривати подробиць, але у загальному — починаються часові і ймовірнісні розгалуження, головних героїв стає двоє, і це теж ризикований троп — може вийти маячня, але ні! Як на мене, дуже добре зіграно і зрежисовано, цікаво дивитися, на певному етапі події стають зовсім непередбачуваними, ти не знаєш, як це можна розрулити, — ну тобто у яку сторону піде рішення, і чим воно закінчиться. Розумієте, внутрішній конфлікт між особистим і загальнолюдським — це ніби чітка і зрозуміла річ... але є нюанси. Реально, у цьому фільмі дуже багато тропів, які мене загалом дратують, а тут вони реалізовані прям в десяточку.
І ціла плеяда гарних акторів. Ну, Езра Міллер — чудовий котик, це факт, без сумнівів))) Ще — Майкл Кітон, Джеремі Айронс, Бен Аффлек, і навіть Джордж Клуні з'являється на хвилиночку)) Це з відомих, а ще були надзвичайно класні інші актори і актриси, наприклад, Саша Калле, що грала дівчину-криптоніанку. Тобто не можна сказати, що менш відомі актори зробили менш значущу роботу.
Так що «Флеш» вдався, як на мене, на всі сто, і його теж варто подивитися — якраз зараз іде у прокаті)
