У якийсь момент я почав по-іншому дивитись на внутрішній конфлікт між «бути собою» і «бути хорошим для суспільства».
Ми у такому розкладі щоразу обираємо не між добром («бути собою») та злом («бути хорошим для суспільства»), і навіть не між тим, що подобається і що не подобається. Ми обираємо між одним задоволенням та іншим. Тому що бути у резонансі із суспільством – не з якимось абстрактним, а завжди з конкретною групою людей, – це приємно. Резонанс приносить втіху, гордість, задоволення, відчуття причетности і т.д. Звісно, таке задоволення має ціну. І коли вона стає зависокою, людина починає напрягатися і вже приписує суспільству злі наміри. Проте точно так само – рух у бік «бути собою» та «плисти проти течії» – теж задоволення, яке теж має ціну, і коли вона стає зависокою...
Отже, ніхто б ніколи не обирав щось однозначно погане, очевидне зло і т.п. Просто не було б ніякого внутрішнього конфлікту. Питання у зусиллях та їхній співмірності, якщо ви витрачаєте на щось у рази більше, ніж вам окупається, то ви будете це ненавидіти, чим би воно не було.
