Що ж, зайдемо, так би мовити, по дотичній.
Є твердження, що певним показником зрілости людини є рівень невизначености, яку вона здатна витримати.
Я так розумію, «витримати» означає не втратити (критично і надовго) якість життя, ефективність, не провалюватися по волі, по відчуттях та ін.
З цього витікає проста, але водночас складна річ.
Наскільки ти вмієш створювати визначеність всередині себе, автономно, — настільки дах не поїде і зозуля буде триматися на місці.
Визначеність, як не дивно, можна створювати практично за будь-яких обставин, це раз.
Дуже сильно на заваді цьому стає внутрішня розхитаність — це два.
Як увесь цей розклад взагалі працює?
Наприклад, ви у гарній компанії зібралися кудись, і хочете довідатися про відсутнього друга, чи піде він з вами, а якщо так, то де його перестріти, ну і загалом — чи розраховувати на нього, замовляючи піцу.
Ви дзвоните до нього, а він не бере трубку. Приміром, ви подзвонили кілька разів, а він все одно не бере. Здається, ніби незрозуміло, що тепер: чекати на нього, не чекати, де ловити, чи лишати шматок піци, усі ці речі. Насправді, визначеність виглядає так: ця людина поза доступом, і все. Далі спиратися на цей факт — і приймати будь-яке рішення.
Точно так само є речі, які по факту наявні у даний момент, — наприклад, впевненість іншої людини у чомусь, що не збігається із моєю думкою. Не факт, що намагатися переконувати людей — змістовне і перспективне заняття. Можливо — я припускаю — що прагнення переконувати якось пов’язане із обтяжливим відчуттям невизначености. Здається, що ця (чужа) думка цвяхами не прибита, і її можна посунути. Теоретично — так, можна, але часто справа зводиться до затрат: наскільки це взагалі виправдано. Якщо переконати хочеться, щоб зміцнити відчуття визначености, а конкретні інтереси не стикаються, то визначеність можна збалансувати й самотужки, вона ж власна, з необмеженим доступом — бери, роби що заманеться.
І виходить — якщо людина у ситуації невизначености вміє зафіксувати уявлення по факту, і вибудувати свою визначеність от прямо з будь-якої точки, то далі вона вже готова діяти — чітко, ефективно. А поки розум зайнятий блуканням у незрозумілих розкладах та ймовірностях, дії відбуваються хаотично, увага погано концентрується, час втрачається, ну і т.п.
