🏰Фортеці Стародавнього Єгипту, ч.2

ТУР ФОРТЕЦЯМИ: БУХЕН, УРОНАРТІ, СЕМНА ЗАХІД

Бухен

З усіх нубійських укріплень Бухен можна вважати найвідомішим як для вчених, так і для широкої громадськості. Під час інтенсивного дослідження тут було виявлено величезну кількість інформації, яка дозволяє нам детально описати його архітектуру та історію. Крім того, Бухен може бути використаний як приклад дуже укріпленої гавані. Фортеця належала до групи військових споруд, які були побудовані на північ від другого порогу на пологих берегах Нілу. Текстові докази демонструють, що форт був збудований раніше 1951 р. до н. е.

Етапи побудови

Фортеця будувалася в кілька етапів. Під час першого етапу було побудовано зовнішню огорожу з глиняної цегли товщиною 4 метри з 32 виступаючими бастіонами. Загальна довжина трьох сторін, звернених до пустелі, становила 712 м . Напівкруглі бастіони товщиною 2,15 м виступали на 6,5 м від зовнішньої сторони стіни з регулярними інтервалами в 22 м. Є деякі докази того, що доступ до внутрішньої частини бастіонів здійснювався через вищезгадані невеличкі ворота шириною всього 2 метри. У зовнішній огородженій стіні можна було знайти лише один вхід — браму, фланковану бастіонами. Це була перша перешкода, яку потрібно було подолати, намагаючись дістатися до цитаделі.

Другим етапом побудови була зовнішня стіна товщиною до 5,5 м, яка повторювала контур попередньої, але мала додаткові укріплення вздовж річкового фронту. Двоє складних воріт відкривали доступ до Нілу. Під північною частиною був викладений каменем прохід, який забезпечував безпечне водопостачання під час облоги. Із зовнішнього боку стіни з інтервалами в 2,75 м. виступають квадратні об’єкти, ті самі, які більшість вчених все ще вважають вежами, а інші інтерпретують як опори. Також виявлено фундаменти п'яти великих веж, що виступають із західної стіни.

В якості додаткової перешкоди в скелі була вирубана канава шириною 6 метрів і глибиною 3 метри. В одній точці рів можна було перетнути через висічений в скелі міст на північний захід, який відкривала доступ до головного входу зовнішніх оборонних споруд.

Точна дата побудови монументальної двокамерної брами в західній стіні невідома, оскільки вона кілька разів перебудовувалася. Все, що ми знаємо, що вона складалася з великої споруди, схожої на башту, 47 м. у довжину та 30 м. у ширину, яка мала внутрішні та зовнішні контрфорси.

Двоє додаткових воріт, кожні шириною 3 метри знаходилися на другій лінії укріплення. Важко визначити, чи було їх використання обмежено забезпеченням доступу до зовнішньої лінії оборони виключно для гарнізону, чи вони також могли використовуватися для повсякденного проходу всередину фортеці. Ворота були розташовані в центрі північної та південної стін, вони складалися з проходу довжиною 10 м, який тягнувся всередину та оточувався вежами.

Цитадель мала розміри 150 × 138 м і була оточена глинобитною стіною товщиною 5 м. Початкова висота стін могла бути між 10 і 14 м. Стіна цитаделі також через рівні проміжки мала вищезгадані квадратні елементи, що були чи то баштами, чи то зміцнювальними конструкціями. Підошву головної стіни захищав нижній вимощений цеглою вал прикритий парапетом. Парапетну стіну пронизував подвійний ряд бійниць. Також вона мала ряд напівкруглих бастіонів, що з певними інтервалами виступали в ров, вирубаний у скелі (7 м. завширшки та 3 м. завглибшки).

Доступ до цитаделі був обмежений укріпленими баштоподібними воротами, розташованими в центрі західного боку. (малюнок реконструкції воріт цитаделі дивись у першій частині цієї статті) Хоча їхня надбудова була значною мірою зруйнована пізнішими перебудовами, основа, зведена в часи Середнього царства, збереглася достатньо добре, щоб дати уявлення про її загальне розташування. Комплекс мав прямий прохід, фланкований двома прямокутними вежами, розташованими паралельно одна одній. Вежі виступали всередину і назовні від куртини. Через сухий рів вів дерев’яний підйомний міст.

Інтер'єр

Наскільки можна визначити, внутрішній простір цитаделі Бухен був зайнятий прямокутними цегляними будівлями, які нажаль дуже погано збереглися внаслідок руйнування та ерозії. Найкраще збереглася будівля в північно-західному куті цитаделі, швидше за все, штаб-квартира командира, детальний опис якої буде наведено трохи згодом.

Уронарті

Фортеця на північному кінці острова Уронарті була побудована на пагорбі заввишки 67 м. Вона був частиною ланцюга фортець в районі другого порогу, побудованого Сенусертом III для захисту свого нещодавно встановленого південного кордону. Як згадувалося раніше, фортеця Уронарті неочікувано пережила затоплення озера Насер. Стела, яка була знайдену у фортеці та зараз виставлена в Національному музеї Хартума, розповідає нам про будівництво Уронарті або, принаймні, про його відкриття. Текст її - майже точна копія більш відомої стели у Семні, і відрізняється саме тими рядками, які стосуються будівництва фортеці.

Оборона

Фортеця мала трикутну форму (57 × 114 × 126 м), щоб розміститися на скелястому виступі, на якому вона була побудована. Масивна стіна з виступаючими бастіонами на її західній зовнішній стороні простягалася на 250 м на північ і мала висоту до 14 м. Тут також можна знайти поширені прямокутні опори з рівними інтервалами. Доступ до фортеці був обмежений одними головними воротами. До неї під’їжджали з півдня і піднімалися крутим схилом, а флангові стіни виступали на південь від основної стіни, захищаючи таким чином браму. Вони мали 6 метрів завширшки і закінчувалися потужними вежами. На їхніх зовнішніх гранях були розміщені контрфорси. Ворота мали щонайменше три дерев'яних брами.

Річкові сходи

Північні ворота виконували роль “водяних воріт”. Довжина проходу в них була 8 м. і ширина 2,6 м. Залишки їх дерев'яних порогів показують розташування двох дверей на відстані 4 м. одна від одної. Підлога проходу спочатку була вимощена кам'яними плитами, а через ворота проходив водостік. Він повертав на схід до річкових сходів, які пролягали на 250 м на північ, перш ніж досягти Нілу. Північні ворота відкривали доступ не лише до сходів річки Ніл, а й до храмової зони. Північна стіна, укріплена контрфорсами, давала додаткове укриття та простягалася на відстань 250 м за ворота.

Інтер'єр

Внутрішнє планування Уронарті демонструє дуже ефективну концепцію економії простору. Його приклад доводить, що єгипетські майстри архітектори виконали велику роботу в стародавній Нубії, зводячи окремі будівлі в обмеженому просторі. Те, як вони включили такі елементи, як казарми, штаби, зерносховища, склади та майстерні у свої військові об’єкти вказує на генеральний план, який можна було скорегувати відповідно до топографічної ситуації. Як і скрізь, солдатам в Уронарті доводилося жити в тісних умовах, у загальних казармах, тоді як командир жив і працював в просторих приміщеннях з усіма зручностями.

Три комплекси на залишках фортеці були ідентифіковані як казарми. Кожна будівля складалася з передпокою 4,5 × 2,5 м і двох внутрішніх кімнат 5 × 2 м. Про те, як ці казарми могли виглядати і яким було життя солдата, буде розказано далі.

Семна Захід

Під час правління Сенусерта III три укріплення захищали найпівденнішу частину регіону другого порогу: Семна-Південь, Семна-Захід і Кумма. Розташовані навколо найвужчої ущелини в усій течії Нілу, дві з них були розташовані на західному березі: Семна-Південь і Семна-Захід (відстань між ними становила 1,5 км ), ще один, Кумма, стояв навпроти на східному березі. Між південною і західною Семною, здається, існувала глинобитна стіна, щоб відгородити регіон із заходу. Залишки такого об’єкта, шириною 2 м , що спирається на кам’яний фундамент, можна простежити на обох місцях.

Найдавніші докази присутності єгиптян у Семні західній — датуються 8 роком правління Сенусеhта III. Так звана менша прикордонна стела говорить, що жодному нубійцю заборонено перетинати кордон, за винятком випадків торгівлі в Міргіссі, фортеці, розташованій приблизно в 40 км. на північ:

Фортеця Семна-захід мала Г-подібну форму і знаходилася на мисі на західному березі Нілу. Для вирівнювання будівельного майданчика використано гранітний щебінь. Якщо хтось наближався до фортеці з півдня чи півночі, він бачив спочатку гласис шириною приблизно 6 метрів, зовнішню стіну шириною приблизно 7,5 метрів, а також рів різної ширини, вирубаний у скелі, і, нарешті, масивну головну стіну.

Вали фортеці мали ширину 5–8 м. і були побудовані з глиняної цегли (32 × 14 × 8 см. ); після кожних п'яти рядів цегли клали шар очеретяних циновок і дерев'яних брусів. Внутрішній простір фортеці становив 7865,5 квадратних метрів, а також додаткове західне крило (42,1 × 89,5 м ) і північне крило (37 × 110,5 м).

Передбачувана висота головної стіни могла становити до 14 м . Зайти до фортеці можна було через двоє головних воріт, які з’єднувалися вулицею, що йшла з півдня на північ. Обидві брами мали по двоє дерев’яних дверей, і ймовірно, що простір між дверима був доступний з валу вгорі, так що будь-який зловмисник, який прорвався крізь зовнішні двері, потрапляв у вузький простір, та міг бути атакований снарядами згори.

Як уже зазначалося, водопостачання нубійських фортів було надзвичайно важливим, особливо під час облоги, і Семна-Захід не була винятком. У його східній стіні були розташовані двері до ряду річкових сходів, що вели до Нілу.

Інтер'єр

У цій унікальній Г-подібній фортеці західне крило в основному було зарезервовано для казарм. Територія на північ і південь від так званої Хрестової вулиці забезпечувала простір для двох довгих подвійних рядів звичайної тристоронньої будівлі, побудованої “спиною до спини”. Окремі блоки мали розміри 8 × 5 м., окремі кімнати – 5 × 2 м .

Оскільки основна частина північного крила не була розкопана, її первісне використання залишається невизначеним. Однак під храмом Нового царства, який був присвячений обожненому Сенусерту III і нубійському богу Дедуну, були знайдені залишки храму Середнього царства.

ЖИТЛОВІ ПРИМІЩЕННЯ

Як це було жити на кордоні Єгипетського царства? Що ми знаємо про умови життя солдата? Які повсякденні справи йому доводилося виконувати? Що він їв? Як він отримував винагороду? Переведення до нубійської фортеці означало невдачу в його військовій кар’єрі чи це могло розглядатися як професійне підвищення? Який спектр професій зафіксований у цих фортецях? Чи можна реконструювати ідеальний гарнізон? Чи є у нас інформація про взаємини між гарнізоном і місцевими жителями? Чи є свідоцтва щодо боїв поблизу фортеці? Ці та багато інших запитань буде поставлено, щоб проілюструвати умови життя солдата, який працює в єгипетському укріпленні в Нубії.

Казарми

Питання, де і як розмістити гарнізон, було одним із головних при плануванні фортеці. Щоб розмістити велику кількість солдатів у дуже обмеженому просторі, потрібна низка рішень для економії місця. Рішення цієї дилеми забезпечили казарми у формі, які можна знайти в багатьох культурах.

Єгиптяни не були винятком. Вони будували прямокутні будинки площею 32–44 квадратних метри, які складалися з трьох кімнат. Одна прямокутна кімната переходила в дві видовжені кімнати відпочинку та сну солдатів. Передпокій міг служити місцем для приготування їжі, її споживання та зберігання, а також для зберігання зброї та спорядження. Окрім казарм зброя зберігалася також в окремих будівлях арсеналах, в яких археологами було знайдено сотні крем’яних наконечників для списів і стріл, луків, дерев’яних руків'їв і шкір для щитів.

Завдяки їхньому єдиному архітектурному малюнку, казарми можна ідентифікувати в кількох добре збережених фортецях, таких як Серра-Схід, Міргісса, Шалфак, Аскут, Уронарті і Семна-захід.

Резиденція або штаб командира

Однією з найвидатніших споруд у нубійській фортеці була резиденція або штаб-квартира командира. Ця споруда примітна порівняно великими розмірами та привабливими житловими умовами. Незалежно від соціального статусу полководця, з єгипетських уявлень про жорстку ієрархію цілком очевидно, що він не ділив житла зі своїми воїнами, як це робили, наприклад, римські центуріони.

Ось деякі принципи, що допомагають дослідникам ідентифікувати місце проживання командира:

• будівля має бути значно більшою за казарму

• має виглядати престижною та імпозантною

• може мати верхній поверх

• має бути єдина у своєму роді в межах фортеці

• повинна забезпечувати прямий доступ до валів

• повинна розташовуватися у стратегічному місці

Будівля площею близько 1000 квадратних метрів, розташована в північно-західному куті внутрішньої фортеці, швидше за все, служила штабом гарнізону/резиденцією командира. Вона була побудована біля головної стіни, до якої були прямі сходи. Будинок мав принаймні два поверхи, як ми знаємо із залишків других сходів. До обох сходів можна було легко дістатися з головного входу будівлі через серію з двох одноколонних залів. У центрі різні менші приміщення були згруповані навколо триколонних залів. Одне з пояснень такої розкоші офіцерської будівлі, є протидія корупції, адже одним з завдань фортеці був контроль над торгівлею золотом.

Казначейства

Де в нубійській фортеці могли зберігатися такі цінності, як золото? Швидше за все, у скарбниці, будівлі, яку знаходили в різних місцях. Давньоєгипетський термін для скарбниці перекладається як «срібний будинок». Більшість із них виявлено у спеціальних будівлях поряд із зерносховищем. Цей блок має хрестоподібний прямокутний двір, який веде до трьох вузьких паралельно витягнутих кімнат. Крім скарбниці Уронарті, ми маємо текстові докази наявності скарбниць в Аскуті, Семні-Південь та Міргіссі. На жаль, їх археологічна ідентифікація поки що неможлива.

Зерносховища

Важливою частиною внутрішнього планування фортеці були сховища для зерна. Сто шістдесят глиняних печаток згадують зерносховище в Уронарті. Вони розкривають внутрішні адміністративні процеси, що документують наповнення або спустошення зерносховища, оскільки кожного разу, коли ця процедура виконувалася, печатки на дверях зерносховища потрібно було зривати та знову опечатувати.

Великі зерносховища могли забезпечити продовольством воїнів, які стояли у фортеці. Крім того, такі приклади як Аскут показали, що нубійські фортеці також повинні були служити базами постачання для армії в поході. Зерносховище в Аскуті займає стільки внутрішнього простору, що все це місце можна вважати укріпленим складом зерна. Нубійські фортеці містять уніфікований тип зерносховищ Середнього царства, який досить легко ідентифікувати: майже квадратні приміщення зі сполученими дверними прорізами, сформованими в окремі блоки. Ці зерносховища, швидше за все, наповнювали і спустошували зверху. Вони могли мати дах, або залишатися просто неба.

У передпокої ретельно обмірювали прибулу пшеницю або ячмінь у присутності кількох бухгалтерів. Передпокій давав доступ до іншої камери, вхід до якої контролював наглядач комори, який пильно стежив за всіма, хто входить або виходить з будівлі. З другого передпокої зерно в кошиках несли по сходах і скидали у три великі бункери.

Далі буде…

Базове джерело цієї статті:

“The Fortifications of Ancient Egypt 3000-1780 B.C.”, Carola Vogel

Підпишись на Patreon: https://www.patreon.com/HistoriaSimplex

Альтернатива Патреону - Buy Me A Coffee: https://www.buymeacoffee.com/HistoriaSimplex

Підтримати автора також можна за реквізитами:

Monobank - 4441 1144 2125 6510

Privat - 4149 4993 7233 4225

Ваша підтримка важлива, як ніколи! Але не забудьте підтримати ЗСУ ;)))