Передумови
Ставлення німецького командування
З березня по квітень 1918 року Центральна Рада активно працювала над багатьма міністерствами, закладаючи підвалини державних інститутів. Проте, реально діючого виконавчого апарату вони не мали, що дуже не подобалось німецькому керівництву, яке потребувало його задля ефективного збору продовольства для вивозу до Німеччини та забезпечення гарнізонів німецьких військ, як було зазначено в Берестейській угоді.
Відтак, німецьке та австрійське військове командування та дипломати в Києві вийшли на зв'язок зі Скоропадським та пообіцяли свою підтримку, але до кінця не були впевненими в перспективі успішності перевороту, тож на ділі їхній внесок в повалення республіканської влади був мінімальним.
Підготовка перевороту та ставлення до нього з боку військових підрозділів
Для багатьох незрозумілим залишається причина успіху перевороту, адже він був здійсненим порівняно невеликими силами лояльних до гетьмана офіцерів, тож чому насправді в Павла Скоропадського все вийшло?
Причина полягає в тому, що все це, ймовірно, було сплановано начальником ГенШтабу УНР Олександром Сливинським, якого за іронією долі Скоропадський пізніше підозрював в роботі на УНР та підготовці повстання проти нього, адже і сам не знав про його причетність до скинення республіканської влади.
Отож, розглянемо всі військові формування, які в березні того року дислокувалися в Києві та могли завадити гетьманським планам.
Найбільш відданими Центральній Раді були козаки 3-го Гайдамацького полку, який в абсолютній більшості складався з переконаних націоналістів та соціалістів, які були рішуче налаштованими проти будь-якого заколоту супроти республіканської влади. Відтак, в київській пресі несподівано розпочалась пропагандистська кампанія, в якій гайдамаків звинувачували в антисемітизмі та єврейських погромах, хоч ці звинувачення і не мали будь-якої доказової бази.
Іншою лояльною до УЦР силою в Києві були новоприбулі синьожупанники, яких німці самовільно розформували в ніч на 27 квітня, а слідом за ними з міста на польові навчання було виведено ще й Інструкторську школу старшин, залишився Центральну Раду беззахисною. Натомість, біля більшості державних об'єктів ніс службу Сердюцький кінний дивізіон М. Аркаса, який підпорядковувався особисто Сливинському і пізніше відіграв вирішальну роль в гетьманському перевороті. Не менш важливу роль тоді відіграв і партизанський загін братів Устимовичів, також підконтрольний Сливинському.
Переворот
29 квітня, після засідання З'їзду Хліборобів, Павла Скоропадського було проголошено гетьманом Української Держави, після чого всі його учасники рушили до Софійської площі для молебні та миропомазання гетьмана. Слідом за цим розпочалась основна частина перевороту, вірні гетьману частини взялись за роззброєння охорони і до вечора володіли значною частиною будівель. Після особистої зустрічі зі Скоропадським склали зброю ще й Січові Стрільці, відтак залишивши Центральну Раду з мінімальними силами, а вже до ранку ввесь Київ контролювався гетьманськими військами.
З цього почалась нова доба в історії українського державотворення, детальніше про яку ми поговоримо в наступній статті…
