*Вони появилися в якійсь просторій закритій кімнаті*
Невідомий: Не рухатися і без лишніх рухів. Тут сили заблоковані.
Діа: І хто ви такі ?
*Діа тримає руку на держаку меча, щоб в разі чого його витягнути. Невідомий показав свій плащ. На ньому був плащ адаманіта і багато різних зірок на плащі*
Діа: Значить ви одні із котиків?
Невідомий: Правильно Діа.
Діа: А звідки ти знаєш моє ім'я?
Невідомий: Мій спец розділ стежить за вами.
Діа: І для чого ви за нами стежили?
Невідомий: Хотіли вияснити.
Ліліт: Що вияснити?
Діа: Ліліт мовчи, а то не хватало, щоб ти щось лишнє збовтнула. Я сам розберуся.
Ліліт: Ну добре
Невідомий: Чи ви будете представляти для королівства котиків небезпеку.
Діа: І до якого висновку ви прийшли?
*Невідомий схилив голову перед Діа*
Невідомий: Ви вам готові служити пане. Ми знаємо, що ти і Ліліт найсильніші адаманіти. І ви маєте стати верховними правителями цього світу, а пані Лілі новою верховною демоницею.
Лілі: Стоп, що?
Діа: Може ти вже представишся нам?
Невідомий: Добре пане, мене звати Мелонін:Я руководжу окремою структурою в королівстві котиків. Сюди входять всі раси крім котиків.
Діа: А хіба ви не служите котикам?
Мелонін: в нашого загону інший випадок і домовленості з королем
Діа: І які це?
Мелонін: Ми стаємо на сторону котиків, але якщо ви дасте про себе знати ми переходим під вашу владу і на пряму королю ми не належимо, но при війні ми повинні будемо допомагати котикам.
Ліліт: Чого ви так зненацька викрали.
Мелонін: Не було ніякого бажання лишній раз світитися на вулиці. А за ким попало ви б не пішли б.
Ліліт: А пояснити на вулиці.
Лі: Це не розмова для вулиці.
Ліліт: Скільки інформації в мене голова трищить
Діа: Ви можете вернути нас там де нас вкрали, а все інше ми обговоримо пізніше.
Мелонін: добре пане, коли бажаєте — це все обговорити?
Діа: Давайте якщо вийде то завтра.
Мелонін: Як на кажете пане. Хлопці поверніть їх на місце.
*Їх повернули туди де грубо забрали*
Ліліт: До речі мені Ема далі трохи грошей, щоб ми погуляли.
Лі: І коли ти збиралась нам це сказати?
Ліліт: Нуу.. ось же і кажу
Діа: Я бачу там якась кафешка є
*Ліліт взяла за руки Діа і Лілі і потягнула їх туди, вони зайшли в кафешку, взяли морозиво і сіли за за столик*
Ліліт: Цікаво, а чого в них морозиво у формі лотоса.
*І тут Ліліт відчула, що хтось її почав дьоргати за крила*
Хлопчик: тьотя, тьотя ви такі галні.
*Вона подивилася, і побачила маленького рижого котика.*
Ліліт: Ой, який гарний котик, а де твоя мама?
*Ліліт почухала його за ушком.*
Хлопчик: Моя мама за плилавком, а мона я з вами посижу.
Ліліт: Звісно
*Ліліт посадила його собі на коліна*
Ліліт: Ти любиш морозиво?
Хлопчик: Я дуже люблю молозиво.
*Ліліт почала годувати його морозивом*
Хлопчик: Яке воно смачне.
*Ліліт і Діа спокійно за цим спостерігають. Ліліт почала гладити хлопчика*
Хлопчик: Дядя дядя, а це ваші длужини?
*Ліліт почервоніла і чуть не подавилась*
Лілі: Ні, це мій брат, а це можливо його майбутня дружина.
*Ліліт ще більше почервоніла, хлопчик розвернувся*
Хлопчик: Тьотя ти його длужина? І ви шпілі-вілі?
* Ліліт ще більше почервоніла і не могла ні слова сказати.*
Лілі: Ох, який розумний хлопчик
Хлопчик: а чому тьотя челвона?
Лілі: Ти її застісняв.
*Хлопчик положив голову Ліліт на груди*
Хлопчик: Як м'ягко.
*Мама хлопчика підійшла до них*
Мама хлопчика: Вибачте за поведінку мого хлопчика
Лілі: Нічого страшного він нас розвеселив і він такий гарний.
Мама хлопчика: Та ось дівчина вся червона.
Діа: Не переживайте — це добре, її легко зробити червоною, тому не переживайте, ми вже будемо іти можете забрати його?
Мама хлопчика: Пішли вже
Хлопчик: Плиходьте ще.
*Хлопчик і мама пішли і в той момент ця трійка прокинулась.*
Лілі: Ох, що так світло, а де Максік
Ліліт: щось ми цього разу довго проспали.
Діа: Є таке.
*Вони вийшли на кухню і побачили як Максим готує сніданок.*
Лілі: Он де ти
Максим: да треба ж цих погодувати, а то ще живими треба.
Діа: Ліліт, сонечко погодуєш їх, а то вони тільки тебе слухаються.
Ліліт: та добре
Лілі: ти в нас годівниця оказується.
Максим: М? Я щось пропустив?
Ліліт: Так хватить — я це зроблю бо Мася по попросив.
Діа: Та там Ліліт одного хлопчика годувала морозивом.
Ліліт: хватить про це, а то самі будете їх годувати.
Лілі: до речі, скринька, як думаєш, що то за цифри і компас
Діа: я думаю, що це може бути координати того місця, що нам потрібно.
*Діа сходив по свій ноутбук і почав на карті вбивати координати*
Діа: Такк, десь тут воно має бути, а тепер потрібно прокласти маршрути і позначити на карті дані ангелів і демонів які в місці є.
Максим: Виходить так, що їхні маршрути ділять місто на певні ділянки, мені щось підказує, що вони володіють цими районами.
Діа: Виходить так, але нам спокійно не проїхати.
*дзвінок в двері*
Діа: ти когось кликав?
Максим: Ні, а ти?
Діа: Я тим болі, візьми свою косу.
*Діа і Максим стали з двох сторін дверей*
Діа: Хто там?
*Діа показав Лілі, щоб вона заді будинку вийшла і до нього підкралась *
Невідомий: кур'єр
Діа: Ми нічого не замовляли
*Зненацька двері протикає меч*
Максим: Давай зажимаєм.
*Діа і Макс зажали своєю зброєю його меч, що він його не міг витягнути . Поки невідомий пробував витягнути меч Ліліт підкралась заді і знешкодила його.*
Лілі: Він все, я його знешкодила
Максим: На цей раз походу демон, бо меч червоним був.
Діа: Цей вже відчув Ліліт, але я не пойму одного чого ми не відчули його.
*Тим часом в Адаманії в архіві*
Ема: Слухай, а ти щось чув про книгу долі?
Ланко: Ні вперше про це чую.
Ема: Я теж про неї вперше чую.
Ланко: І що там написано?
Ема: Якщо коротко, то останній раз ця книга появлялась коли сили Верховних ангелів і демонів настільки велика була, що вони могли стати володарями цього світу, но так як вони хотіли, щоб хтось один володів світом, то вони билися до при смерті, що вони використали всю накопичену силу і книга знову пропала.
Ланко: Ти хочеш сказати, що ця книга має свою волю?
Ема: Мені підказує, що так і є.
Ланко: А про які два артефакти казав Арк, що вони знайшли в будинку Ліліт?
Ема: Стоп, а я навіть не спитала.
Ланко: Це все, що ти найшла ?
Ема: Поки да. Тут потрібно провести пару днів.
*Тим часом Діа і Максим*
Діа: Я все розумію, но де їх складувати такими темпами.
Лі: В підвал?
Діа: Там багато зброї. Тому не підходить .
Лі: В тебе, що там зброї хватить, щоб озброїти цілий загін.
Діа: Нуууу…
Лі: Ти зараз серйозно? Я взагалі в жарт сказалаа…..
