God of War 2018? Казуальне кінцо зі слешерком де рубиш ворогів направо і наліво по принципу прес Х ту він? Пфффффф, нам таке непотрібно. Це гра для бидла та людей, що не розбираються в відеоіграх та граються тіки в розхайплену ААА фігню. Нам, ілітаріям, в таке грати – це повна ганьба. Потім не відмиєшся.
Саме така думка в мене була про цю гру, тому мені ніколи не хотілося її торкатись. Хочу вона давно висіла в мене в PS+ за 0 гривень, дешевше ніж штани в найкращі часи.
Але тут вийшов GoW: Ragnarok, всі почали хайпувати, а мій гарний товариш сказав що я лошара, і ігри насправді класні. Та все ж таки уламав мене хоча б спробувати GoW 2018 в плюсі безкоштовно.
І це виявилось… Дуже непогано! Грати на останній складності з нуля було вельми хардкорно, прийшлося добре попотіти, щоб таки пройти всю гру і сайд-контент на 100%.
І я авторитетно заявляю що GoW 2018 – це дуже достойна гра для любителів челенджу, експлорінгу та екшон-рпг. Не без мінусів, але плюси їх переважують. Так що поїхали оглядати!
Сетінг, сюжет, графон та інші неважливі деталі
Почну з зовсім неважливих речей, бо головне, як ми всі знаємо – це геймплей. Але інші аспекти теж треба трошки висвітлити.
Граємо в світі нордичної міфології, тобто тут є всілякі Одіни, Тори, та інші персонажі з цього світу. Кратос після подій попередніх ігор чомусь приперся сюди, замутив з жіночкою, зробив хлопчика та жив як нормальний білий цисгендерний мужик. Рубав ліса, полював на вепра, та насолоджувався життям.
Але жіночка померла і тепер Кратос залишився 1 на 1 с хлопчиком. А перед смертю жіночка попрохала віднести її попіл на найвищу гору у світі. Тобто у нас є ціль, а Кратосу цього достатньо. Беремо хлопчика, беремо попіл і погнали на гору.
Власне, в цьому весь сюжет. Кратос з хлопчиком з початку до кінця гри тупо йдуть на саму високу гору. І гра закінчується (це не спойлер) тим, що вони прийшли на гору та розвіяли попіл жіночки. ВСЕ.
Але це не значить, що гра не цікава. Просто події тут в стилі роадмуві. Важніший сам процес, ніж фінал. В ході гри розкривається лор світу, розкриваються характери персонажів. Вони змінюються, ростуть, перемагають та страждають. Всю гру ми бачимо цікаві взаємодії персонажів та цікаві історії, що відбуваються, відбулись, чи будуть відбуватися. Коротше – скіпати діалоги не хочеться, а читати лор – цікаво. Глобально вся гра просто підводить до історії, що буде росказана у наступній частині.
Графон – нормальний. Грати приємно, десь на рівні елден рінгу. Саунд – теж нормас. Багів – нема. Ну в цілому це все ж таки ААА, тому всі ці речі на потрібному рівні. І тут навіть більше нічого сказати.
Гра для кежулів? НА НАХУЙ!
Ну що, переходимо до геймплею! Як нормальні ілітарії обираємо складність Give Me God of War і починаємо гру. Пливемо на каное, бігаємо туди-сюди, дивимося катсценки. І нарешті добігаємо до першого бою.
І ТУТ НАМ ПЕЗДА ЯК ПОЛЯКАМ В 39-МУ!
Туторіал розрахований на кежулів, що будуть грати на легкій складності. Тому нам дають першого моба, пишуть підказку що «АТАКУВАТИ – R1», та дають битися. І тут виявляється, що перший моб вбиває нас за 2-3 атаки. А перший файт – це не один моб, а десь 3 хвилі по 2-3 вороги. І це ВАЖКО. В мене пішло десь півгодини щоб тупо пройти перший бій. І гра мені почала подобатись. Довелось поритись в налаштуваннях, щоб дізнатись, як доджити та блочити атаки. А потім все це замастерити.
Але ліпше не стало. Особливо коли з’явилися моби з ренжовими атаками на дуже швидкі вороги.
Шутан
Вся перша частина гри перетворилася на шутан. Коли в тебе ще нема скіла, а моби тебе ваншотають. Що робити? Розстріляти їх з дистанції! Добре, що Кратос вміє кидати сокиру. Тому найліпша тактика була тупо кидати сокиру в мобів та періодично пострілювати хлопчиком.
І це зовсім не чізово, як може здаватися. Особливо на маленьких аренах, коли тебе атакує одразу 4-5 ворогів. Бої стали дуже затяжними та напруженими. Бо кидання сокири не наносить дуже багато дамагу, а доджити атаки ворогів з усіх боків доводиться дуже часто.
В мене вже почалося розчарування, що вся гра буде шутаном, але…
Боси
Боси
Сюжетні боси в грі – легкі. Бо бос:
1. В 90% випадків один
2. В боса є чекпоінти приблизно через 1/3, 2/3 хп, причому на чекпоінті ти знову з повним хп.
Але є один сюжетний бос, в якого немає цієї системи. І це король темних ельфів. Дуже агресивний, з декількома фазами, з небезпечними атаками. І тут мені довелося переключитись з режиму шутану на режим скіла. Бо киданням сокири його не завалити. І це виявилось… Дуже приємно! Після 20 траїв завалити боса чисто в мілі, граючи до цього в шутан – це топчик та справжнє задоволення.
Але сюжетний бос такий лише 1. І справжня небезпека, що робить гру хардкорною – це не боси, а…
Dark Souls 2
Чому мені сподобався GoW 2018? Бо він дуже схожий на ліпшу гру всіх часів – Dark Souls 2. І це не жарт, я насправді вважаю цю гру найкращій в серії, та взагалі просто 10/10.
Справжня небезпека тут – це не боси. Пф. Боси лохи. Справжня небезпека – це генк-скводи зі звичайних мобів, що просто знищують тебе в м’ясо та потребують тактики, підготовки та скіла. Це той випадок, коли гру незбалансували, а тупо накинули мобам хп та дамагу. Але в результаті це спонукає використовцвати весь свій арсенал, підходити до боїв тактично та реально мастерити бойову систему.
Другим переломним моментом в грі для мене стала частина, де хлочика кікнули з паті, Кратоса кинули в морозну локацію, та сказали битися лише в мілі (бо сокира не діє на морозних мобів). І це був справжній ад (це спойлер). Тут мені довелося повністю змінити тактику та нарешті навчитися битися з толпами звичайних ворогів в мілі, і це було неймовірно складно. Особливо коли одразу нападає 5 швидких ворогів, 2 з котрих ще й ренжові.
Гра буквально сказала мені: кежулам тут не місце. І довелося змиритися з цим та стати краще.
І наприкінці гри ні грінд в Ніфельхеймі, ні челленджі Муспельхейму не могли мене зупинити. Валькірії? Ізі (окрім однієї, яка сумонить міні-мобів, але все вирішилося тупим перекачем). Фінальний босс? Щось легке там було, вже непам'ятаю.
Тобто гра дійсно вчить тебе як Git Gud, а ти реально ловиш з цього кайф.
Дивовижний світ
А що окрім бою? В грі достатньо сайдквестів і експлорінгу. Є елементи зельдометройдванії, де ми бектречимо щоб забрати новий лут з новими абілками. Є сайдквести, які дають корисні бонуси. Є роуглайк данж і арени з челленджами.
При цьому сайдів дуже небагато, але вони НАСИЧЕНІ. Це не опенворлд, де у тебе 100 сайдів та 1000 локацій, але за все це ти отримуєш лайно. Тут в тебе небагато сайдів і локації невеличкі, але вони дають челлендж, вони цікаві і дають гарні винагороди.
Експлорити світ – цікаво, не напрягає і дійсно допомагає в ході гри.
Трошки лайна на вентилятор
Але є але. В грі є декілька критичних недоліків, які псують враження.
1. Боси. Сюжетні боси – лайно. Сайд боси – таке собі. Слабкий челендж, в порівнянні зі звичайними мобами. Жирні і тупі, без додаткових фаз, з великою кількістю ХП, та заучуванням паттернів. Просто. Не дуже. Цікаво. Не запам’ятовуються.
2. Імбаланс. Гра дуже незбалансована под експірієнс на останній складності. Дуже-дуже важкий початок гри, та дуже легка кінцівка. Це той випадок, коли ворогам тупо докинули дамага та ХП у відсотках і все.
3. Чекпоінти всюду. Гра автосейвиться буквально перед кожним боєм. Але окрім цього якщо сдохнути – то спавнишся перед боєм з ПОВНИМ ХП. Це дуже кежульно та неприкольно. Гра зовсім ніяк не карає гравця за смерть, а ще й люб’язно хілить.
4. Система левелінгу. Левел – все, а стати – ніщо. Як виявилося, така циферка як левел – це не просто +- показник сили гравця чи моба. Різниця в левелі Кратоса і ворога має КОЛОСАЛЬНИЙ імпакт. Якщо ти вище ворога рівнем, то це означає більше дамагу від тебе та менше дамагу від ворога. Якщо нижче – все навпаки. Причому стати грають меншу роль чим левел. Можна мати 250 сили на 7 левелі і ти все одно будеш менше дамажити ворога 8 левелу, ніж маючи 150 сили на 9 левелі. І все б нічого, але всі стати і прокачка левелу ідуть саме зі шмоту, а шмоту в грі не так багато. В результаті в кінці гри майже нема ніякої варіативності білдів, бо доводиться тупо екіпірувати шмотки, що дають найвищий левел, навіть якщо стати на них тобі не подобаються.
Вердикт
8/10 гра, яка дає гарний челендж, добре винагороджує за її вивчення та взагалі проходиться на одному диханні. Мастплей.
