Платформи: Windows, PlayStation, XBox, Steam Deck, Switch
Прайс: $20-70
Жанр: Action/Adventure/RPG
Час: 20-30 годин якщо рашити сюжет, ±100 годин на 100% проходження
Оцінка: 7,5/10
Такс, такс, так. Найгайповіша гра початку 2023 року. Купа срачів, купа хвалебних відгуків від авторів фанфіків по типу «Снейп/Поттер», топи продажів на всіх платформах. Про Hogwarts Legacy ми чули буквально з кожного кута.
Тож настав час розібратись: а чи насправді ця гра така крута? Тож я, як людина, що скептично відноситься до розгапленої фігні та прохолодно ставиться до франшизи ГП (взагалі не пам’ятаю нічого окрім подій першої книжки), сьогодні чесно розповім вам про Hogwarts Legacy. Обираємо Hard та починаємо досліджувати чарівний (напочатку) світ гри!
Сюжет та світ
Світ гри – це світ франшизи Гарі Потеру. Але навіть якщо ви про неї ніфіга не знаєте, то гра нормально так його розкриє. В нас є тони лору, нотаток, діалогів, що прекрасно розкривають світ навіть пересічному користувачеві.
В цілому маємо фантастичний світ в реалістичному сетінгу періода кінця 18 сторіччя. Серед звичайних людей живуть всякі круті чарівники та відьми. В них свій крутий двіж, чарівні приколяси, купа магії, а звичайних людей-маглів вони зневажають та вважають чмонями. І діти з магічними здібностями ходять вчитися до школ магії, однією з яких є Гоґвортс.
Граємо за ГГ, що має дуже високі здібності до магії і потрапляє до Гоґвортсу одразу на 5 рік навчання. До цього нас навчав різним приколам наш ментор професор Фіг, але настав наш час піти вчитись в школу.
Але прям напочатку гри коїться повна срака, на шляху до школи на нас нападають дракони, зжирають нашу летючу карету, а ми з професором рятуємося завдяки таємничому артефакту.
В результаті виявляється, шо ГГ має унікальний імбовий дар використовувати супер круту древню магію. І щоб опанувати цю магію, треба пройти іспити якихсь старив хричів з минулого, що чекали на ГГ роками щоб передати свої знання. Але не все так просто: за секретом древньої магії полює дуже злий гоблін-чаклун зі своїми міньйонами і нам треба його зупинити.
В цілому маємо казковий сюжет про «Обраного» що розйобує все навколо завдяки своїм суперздібностям та рятує всіх навколо. Але… це непогано! Так, сюжет доволі банальний, але він гарно підходить до сетінгу і вайбу гри. Причому часто сюжетні та сайдквести приймають зовсім недитячі оберти та супроводжуються смертями, катуванням, тортурами, расизмом та високим рівнем жорстокості.
Чим більше граєш в Гоґвортс, тим більше розумієш, що гра не така й вже і лайтова і веселенька. Місцями вона прям дуже мрачна і деякі квести прям дуже круті і цікаві. Так, є і веселі квестики і дурнуваті моменти, але в цілому після гри в мене залишилося відчуття «темної казки», а не «веселенької історії боротьби добра та зла».
В цілому сюжет і світ гри мені сподобалися! Не скажу, що це прям найкращий наратив в моєму житті, але рівень цілком достойний і спонукає дійсно читати всі нотатки та діалоги, а не скіпати все.
Графон і саунд
Нагадаю, що я не з графонодрочерів, тож не можу оцінити всі тонкощі і нюанси шейдерів та текстур. Але візуально гра мені сподобалася. Виглядає стильно, яскраво та цілісно. В нас є круті захоплюючі пейзажі, сяючі анімації заклять, дивовижні звірюги, прикольні катсцени. Тож все на ААА рівні, в графічному плані до гри ніяких претензій нема.
Особливо хочу відзначити величезну увагу до деталей. Є купа анімацій навіть якихсь зовсім непотрібних маленьких речей. Розмаїття живих картин, привиди в замку що вилітають зі стін і ще сотні маленьких деталей… І це робить світ по справжньому ЧАРІВНИМ.
Музика та саунд теж круті, треки якісні і приємні, світ наповнений всялякими чудернацькими звуками (особливо замок), коротше тут все теж на достойному рівні, гру «приємно слухати».
Ґеймплей
А тепер до головного – до ґеймплею. І отут все вже виглядає не так райдужно, як хотілося б. Тож для початку…
НЕ ПОВТОРЮЙТЕ МОЮ ПОМИЛКУ
Перше, що хочеться зробити в Hogwarts Legacy – забити великого й товстого на мейнквест, та побігти досліджувати величезний замок Гоґвортсу, заглянути в усі його куточки, а потім побігти в опенворлд та шукати всілякі секрети в лісах, руїнах та печерах.
АЛЕ ЦЕ ПАСТКА, ЩО ЗІПСУЄ ВАМ ВРАЖЕННЯ ВІД ГРИ, НЕ РОБІТЬ ЦЬОГО!
Справа в тому, що по проходячи мейнквест та деякі сайди ми будемо отримувати нові закляття. І для величезної частини контенту нам потрібно знати ці закляття. Тож якщо ви побіжете досліджувати все напочатку – ви постійно будете натикатись на пазли, що не можете вирішити, закриті двері, недосяжні місця тощо. Ви просто витратите час дарма, бо коли ви вивчите всі потрібні спели і навички – вам потрібно буде знов бігати по тим самим місцям. І проблема в тому, що таких місць інтересу – СОТНІ.
Тож я ДУЖЕ РЕКОМЕНДУЮ спочатку пройти як мінімум 70-80% сюжетки (чи взагалі всю) і трошки сайдів, підбираючи лише те, що знайдете на шляху. А вже потім, коли ви будете мати доступ до усіх навичок – відправлятися досліджувати світ.
Експлорінг
Експлорінг в грі дуже дивний. В мене дуже суперечлива думка про нього. Тож розповім спочатку про хороше, а потім – про погане.
З хорошого ми маємо величезний замок та досить великий опенворлд з купою точок інтересу. Досліджуючи світ ми знайдемо величезну кількість лору, чарівних та дивовижних місць. Тут є секретні скрині, випробовування, зіткнення з ворогами. Збір ресурсів для зіллячок та прокачки еквіпу. Магічні істоти, яких можна вирощувати та доглядати, щоб отримати ресурси. Декоративні предмети для облаштування своєї кімнати.
Є ціла купа внутрішньоігрових досягнень за які нам будуть давати прикольні скіни на шмотки, зачарування для еквіпу, та навіть розширення інвенторі. Контент – буквально на кожному куті. А завдяки фасттревелу та польотам на метлі, ми зможемо швидко досягати до будь якої точки, і це буде насправді приємно і не буде обтяжувати. Гра винагороджує експою та лутом чи ще якимсь приколом за кожний пук. А ще є десятки цікавих (і не дуже) сайдквестів з міні-історіями, що більше розкривають нам світ та сюжет. Коротше контенту – хоч всрися.
Все що вище звучить круто?! Тоді тепер переходимо до поганого. Більшість цього контенту – репетитативне лайно (окрім сайдквестів). Наприклад, в школі є десь 10 пазлів на математику. В перший раз це прикольно і цікаво, але з кожним новим ти розумієш, що це якесь тупе лайно. Бо всі пазли однакові і зводяться до ДОДАВАННЯ ТРЬОХ ЦИФР.
А ще в нас є 95 іспитів Мерліна, але насправді їх видів десь 5-6, причому вони дуже тупі: розстріляй 5 каменюк, запали 4 стовпа, вкоти камінчика в дірку. Є купа печер в яких ми знайдемо тупо 1 скриньку, і якщо пощастить – якийсь легкий пазл. Є буквально тисячі скринь з лутом (про нього буде далі). Коротше буквально всі колектібли – це повторення не дуже великого і часто дуже тупого набору дій. Контенту в грі дійсно КУПА, але ця купа – трошки смердить. УНІКАЛЬНОГО І ЦІКАВОГО контенту – набагато менше.
Моя думка – якщо б гру зробили рази в 2-3 меншою в плані колектиблів та розміру світу, то вона дуже від цього виграла б. І відчувалася набагато цікавішою та насиченішою.
Сайди і діалоги
Сайдквести в грі 50/50. Половина дуже простенькі і зводяться до “піди до точки А, шось там зроби та повернись до мене“. Історії теж не завжди дуже цікаві, але є і реально круті. Є досить нецікаві “завдання“ від вчителів на вивчення нової магії, що зводяться до дуже тупих активностей по типу “звари 2 зілля“, а з іншого боку — є дуже цікаві персональні гілки квестів. В цілому виконувати сайди доволі весело. Є декілька невеличких міні-ігор.
Діалоги в грі непогані, але ніяким RPG і не пахне. Наш вибір в діалогах майже ні на що не впливає, навіть на вирішення квестів. Кінцівка теж одна й та сама завжди. Ми навіть ніяких балів для факультету не заробляємо. Тож ця сторона гри непогана, але і не дуже гарна.
Прокачка? І лут?!
Прокачка в грі є: ми отримуємо експу за пазли і колектібли, за квести і ворогів і підвищуємо свій рівень. Але прокачка не дуже корисна. Справа в тому, що вороги – скейляться за левелом з нами. Також прокачка дає нам лише поінти талантів (про них далі) і ХП. Захист і сила атаки – тіки зі шмоту. Тож навіть якщо ми напочатку гри перекачаємося до 20 лвл – відчувати себе сильніше не станемо.
Система талантів цікава. Вона дозволяє нам покращити наши скіли та навички, але не просто додати циферок, а, наприклад, зробити щоб Левіозо підіймало не 1 ворога, а одразу трьох. Щоб наші базові скіли накладали дебафи. Щоб бігати в стелсі чи довше бафатися зіллями. Це найкраща із механік прокачки в грі, бо вона не робить нас мега-імбою чи не просто підвищує циферки дамагу, а дає нові можливості до вже існуючих навичок. Вона робить нас сильніше МЕХАНІЧНО, а не МАТЕМАТИЧНО.
Далі в нас є шмотки. І це пездець. Гра – фестиваль одноманітного луту з 1 статом, де ми обираємо тупо те, що дає більше циферок. Луту будемо отримувати сотні, перевдягатись будемо постійно, бо якщо циферки занизькі – дамажити не будемо. Лут також скейлиться по левелу, тож ми просто надягаємо лут свого левелу, качаємось – міняємо лут на той, що левлом вище.
Проблема в тому, що ми з ворогами постійно на рівних. Ми вдягаємо лут та качаємося не для того, щоб стати сильніше, а для того, щоб залишатись на тому ж рівні, що й напочатку гри. Ми ніколи не будемо відчувати прогресу, яку б круту шмотку не знайшли, як би не нагріндили колектиблів.
А, доречі, в грі є система апгрейду шмоток. Можна додати їм статів та навіть вставити зачарування, що дасть якийсь унікальний баф. Проблема в тому, що це абсолютно пуста трата часу і актуально лише ближче до досягнення левелкапу (40 лвл). Бо як би ми не зачаровували шмотку і які б цінні ресурси не витрачали – через годину ми будемо на 1-2 левели вище і знайдемо шмотку на 1-2 левели вище, яка буде крутіше тієї, що ми зачарували.
Коротше вся прокачка та лут, окрім талантів – справжнє розчарування. Це побут, а не цікава частина гри.
Бойовка і вороги
Тут теж все не дуже добре. Скажімо так — середнє. В нас є чудова, шикарна, розкішна і просто афігенська система заклять. Ми можемо підіймати ворогів у повітря, а потім стрільнути в них вогнем. Можемо кинути ворога в стіну і нанести дамаг. Можемо вибити зброю з рук ворога, а потім кинути її назад. Можемо вдавити ворога в землю, перевернути його догори ногами, чи перетворити на предмет інтер’єру. А ще в нас є імбова ульта з древньої магії що дуже сильно дамажить, та всілякі прокляття типу Авади Кедаври, що ваншотить ворогів.
Переключати спели можна за 0,5 сек, робити різні комби, кастувати як справжній супермаг. Але є але. Нам нема де це все використати, окрім як побалуватись заради забавки пару разів. Бо…
По-перше, в грі дуже маленький бестіарій. В нас є десь 60+ ворогів, з яких десь 30 – це унікальні вороги і боси, а ще 30 – саме моби яких ми зустрічаємо в 99% випадків. З цих 30 мобів, в нас є (приблизно): 5 видів павуків, 5 видів гоблінів, 5 видів тролів, 10 видів чаклунів-поганців, 3 види жабок, 2 види вовчків 1 вид зомбі… І… наче все.
По-друге, у всіх цих нечислених видів ворогів дуже тупий та скріптований AI. Вони будуть по колу виконувати 2-3 однакові атаки і на цьому все. Навіть погані чаклуни, окрім рідкісних босів, будуть використовувати проти нас 2-3 спели по колу, не використовуючи всю прикольну систему магії.
По-третє, в нас є лише 2 типи сутичок. Перше, це бійка з 2-3 ворогами, це взагалі нобрейн де ми кастуємо по колу одні і ті самі спели і дуже зрідка перекатуємося, щоб пошвидщше перемогти. Друге, це бійка з натовпом з 7-10 ворогів. Тут ми тупо перекочуємося кожні 2 сек, та зрідка кастуємо найсильніші спели по кулдауну щоб пошвидше зменшити кількість ворогів. В результаті якщо ворогів мало – це нудно і легко. Якщо ворогів багато – лайно летить з усіх сторін і граємо в симулятор перекатів.
Тож бійки, ну вони є. Їх багато. Але це не дає ніякого челенджу та не робить гру цікавіше. Бойовка не те щоб прям паскудна, вона середненька, але сутички з ворогами набридають дуже швидко.
Щоб не битися – тупо прокачуємо таланти на стелс. І AI МАЙЖЕ НІКОЛИ НАС НЕ ПОБАЧИТЬ, А АТАКА ЗІ СТЕЛСУ ВАНШОТИТЬ ВСЕ ЖИВЕ, ОКРІМ ТРОЛІВ І БОСІВ. Завдяки стелсу можна за 1 хвилину вирізати табір з 15 ворогами і вони абсолютно нічого не запідозрять.
В результаті маємо дуже круту систему бою з величезним потенціалом, але дещо спаплюжену тупими ворогами та нецікавими енкаутерами.
Ну і про складність – на харді нас будуть вбивати з 2-3 ударів, але вороги не дуже розумні, тож хоч трошки складно буде лише в бійках з натовпами, але це не приємна складність, а симулятор перекату. Боси взагалі нескладні, та ще й часто спавнять нескінченних міні-ворогів, що тіки дратує та створює штучну складність.
Що по багам?
Почну зі свого власного досвіду гри на PS5. Мені зустрілися наступні неприємні приколи за всю гру:
3 рази гра тупо вилітала з помилкою.
2 рази ГГ провалювалася під текстури, але обидва рази можна було продовжувати гру.
2 рази прийшлося перегравати бійки з 2 босами, бо вони тупо багували і пропадали з бою.
В деяких зовсім незрозумілих місцях були суттєві просадки ФПС. Наприклад, в замку чи в опенворлді все ок, а в маленькій кімнатці в підземеллі раптово фреймрейт міг впасти до 20-30 кадрів в секунду.
Іноді глючили сундуки, вороги в опенворлді, дикі монстри, яких можна втамувати і ще такі маленькі штуки.
Коротше в мене не було нічого критичного, але баги зустрічалися доволі часто.
Що у інших? На редітах любителі 100% проходження виють що багують ачівки і коллектібли. В деяких людей ламалися сейви і їм прийшлося починати гру спочатку. Ну і купа повідомлень про невеличкі баги і оптимізацію.
Тож гра далека від ідеалу і для найкращого експірієнсу все ж таки варто зачекати деякий час на патчі та багфікси.
Вердикт
Непогана гра на 7,5/10, в яку варто пограти, навіть якщо ви не фанатієте по Гарі Потеру. Можна приємно провести час, розслабитися та чілово повиконувати всякі квести та активності. Якщо не гратися за всіма колектіблами та просто проходити сюжетку та сайди — все досить непогано. Брати в стімі за 800 грн можна хоч зараз, а ось консолегравцям рекомендую все ж таки дочекатись знижки і не брати за фулпрайс.
Також, якщо в вас не рветься терпець пограти прям зараз, то краще почекати десь місяць-два, щоб розробники пофіксили більшість багів. І грати буде набагато приємніше.
Ну а фанам світу ГП, думаю, буде на 10/10 і можна брати хоч зараз. Думаю, ви будете просто в захваті від цієї гри бо зрозумієете всі референси та фансервісні деталі.
