Сьогодні у нашій студії особливий гість — ErvenTag (Вадим з міста Суми). Людина, чий нік бере початок ще з 2011 року від назви пісні німецького гурту Nevada Tan.
Зовні він — бородатий фанат рок-фестивалів у бандані, якого легко сплутати з батюшкою, хоча сам він переконаний атеїст. Ми спілкувалися відеозвязком, оскільки перебуваємо в різних куточках країни. ErvenTag наполягав на текстовому форматі, бо вважає себе «сірою мишкою» чату і не надто медійною особою. Проте, після розмови, ми впевнені: його історія точно варта вашої уваги!
— Чи пам’ятаєш ти, як знайшов проект ФМенеджер? Знаю, що ти грав ще на старому сервері. Як будував кар’єру та як взагалі ставишся до ігор такого типу?
— Знаєш, класичні футбольні менеджери, що колись продавалися на дисках, мені «не заходили» — пробував кілька разів і кидав. Цей проект я не шукав навмисно. Мій університетський товариш обожнював такі речі й буквально змусив мене зареєструватися.
Пам’ятаю все уривками, бо це було давно. Не памятаю яка була в нього команда, але мені попався «Гімарайєш». Топових клубів було обмаль, та й ліг у вигляді як ми звикли не було ще. Памятаю точно були оці «вгадайки» тактик (комбінації пресингу та контратаки).
— А як щодо трансферів? Кажуть, раніше аукціони виглядали інакше?
— О, так! Аукціон був зовсім іншим. На кожного топ-гравця треба було ставити окрему ставку. Це забирало купу часу. Спершу я ставив цифри «від балди» — якісь 317 чи 188, і нічого не виходило.
Але потім я «прохавав» фішку: почав всюди ставити цифру «2» наприклад. І це спрацювало! Мені прийшло кілька сильних гравців. Я повторив — і знову успіх. Бувало, на роботі замість справ цілий день просиджував у грі. Але той проект мав систему «pay-to-win», чого я терпіти не можу. Goldie, здається так пишеться його нік, наприклад мав багато гравців з великими іксами, і я його за це сильно не любив. Попри це, у першому сезоні я таки виграв Кубок Португалії.
Мій друг тоді дуже хотів мене обіграти — це була його головна мотивація в грі. Ми в наступний сезон перейшли в одну лігу заради цього протистояння, але через якісь зміни на сервері так і не зіграли жодного матчу. Не памятаю шо тоді було, але шось сталось. Потім була Польща і я на довгий час забув про гру.
— Ти ще спілкуєшся з тим другом, який привів тебе в гру?
— Ми поїхали до Польщі по черзі: спочатку він, потім я. Там ми не перетиналися. Спілкувалися трохи у Viber, але якось день за днем розмови зійшли нанівець. Зараз навіть не знаю, де він і як. У гру він точно не заходив — його звичних ніків я тут не бачив. Він не «загорівся» так, як я. Наше ПВП так і не відбулося, і, чесно кажучи, зараз йому знадобилося б кілька сезонів, щоб розібратися в механіці та мати шанси проти мене.
— Як відбулося твоє повернення вже у нинішній ФМенеджер?
— Та все просто і банально. Повернувся із заробіток, лежав, «плював у стелю» і згадав про гру. Почав шукати. Старого сайту вже не було, але за логотипом у пошуку знайшов нинішній проект. Старі дані для входу не підійшли, довелося реєструватися заново як.
Коли зайшов у базу — потрапив на якісь суцільні «срачі». Думав уже тікати, але Костя (здається, це був він) запитав, чи грав я раніше. Мене зареєстрували й порадили йти в Бундеслігу. Чому саме туди — не знаю. Поки я вибирав команду, Костя вже зробив мене менеджером Айнтрахта.
— Важко було вливатися в ігровий процес з новими правилами?
— Мені одразу сказали: «Читай правила». Ті цифри «550» «500» — це було просто жесть! Спочатку нічого не розумів, але потроху втягнувся. Дуже допоміг Ctulhu — я йому писав раз, другий, третій... Він багато чому мене навчив.
Аукціон тут вже був зовсім іншим, я спочатку дуже від цього потерпав. Але згодом почав розуміти механіку. Тепер іноді щастить — виграю непоганих гравців. Отак впринципі розпочалася моя історія тут
— Ти завжди грав лише за «Айнтрахт» у Бундеслізі. Чи не хотілося змінити клуб, лігу або навіть нік?
— Нік — ніколи. Він придуманий дуже давно, це не просто набір літер. Та й зміна коштує 100 луп — мені шкода на це ресурсу. Команду чи лігу теж не хотів змінювати, бо не бачив куди йти. Грати там, де самі боти? Нецікаво. АПЛ чи УПЛ — мені було зарано. Два сезони я вчився, а коли зрозумів, що можу за щось боротися, поставив мету: виграю Бундес — і тоді піду.
— Знаю, що шлях до титулу був непростим. Що заважало взяти золото раніше?
— Найприкріше те, що я був максимально близьким останні сезони, але програвав через власні помилки. Зливав там, де не треба. У минулому сезоні я йшов лідером, і десь за 2-3 тури до кінця просто не глянув, що проти мене грає «полубот». Він розтрощив мене за стилем, я виставив на мін, щоб зберегти фізпідготовку на Кубок, і в підсумку — нічия 0:0, яка коштувала мені чемпіонства, яке забрав Солдаткін. На фоні цього розчарування я посипався: не проаналізував суперника, програв півфінал ЛЧ, а згодом віддав і Кубок Солдаткіну. Йшов на требл, а взяв «дулю з маком».
— Але цей сезон став переможним. Як оцінюєш боротьбу?
— Глобально — Бундесліга була слабшою, мало боротьби. Хоча були Діма, Лінк, Віталік і новачок Данік. Хтось скаже: «Яка цінність перемоги, якщо кругом боти?». Але ж суперники теж грають з ботами й набирають очки. В очних матчах я не програв жодного разу. Жодної поразки за сезон! (Прим. ред.: такий же результат показав менеджер «Барселони» Hidalgo). Данік гарно боровся в Кубку, але золото моє, хоча я думав шо буде Лінк.
Як ти реагуєш на конфлікти в Базі? Як стримуєшся, щоб не вступати в суперечки?
— Є класна цитата: «Психологічна зрілість — це розуміння того, як багато речей у світі не потребують ні твоїх коментарів, ні твоєї думки». З таким підходом я і заходжу в Базу. Мені байдуже, що там пишуть. Навіщо висловлювати думку тому, хто тебе все одно не почує?
В нашому чаті, як показує практика, мало адекватних людей. Політику я проматую одразу. Є менеджери, які щодня пишуть одне й те саме про політику, аргументують щось одне одному, але нічого не міняється. Про «мультів» читав і висловлювався, бо це впливає на гру. Розумію, що мій коментар не змінить всесвіт, але все ж коли це впливає на ігровий процес це задіває.
— А чи спілкуєшся ти з кимось поза межами ігрового чату?
— Я не активний у соцмережах, TikTok, Instagram, FaceBook - мене ніде не має. Телеграм зявився вже під час війни, тому, можливо, я і не є такий активний в базі. Багато спілкуюся (про погоду, родину чи пиво) лише з однією людиною. Це не Ctulhu, хоча його привітав з днем народження в ПП, бо він мене всього навчив і я вдячний йому за це . А так — пишу іншим лише по справі, щодо обмінів.
Ніколи не ставив за мету знайти тут друзів. Читаючи Базу, іноді думаю: «Нащо тут взагалі сидіти? Чому я не пішов від цих токсиків раніше?». Але я радий, що залишився. Я навчився кайфувати від гри, навіть попри баги та недопрацювання.
— Ти заговорив про мультиводство та його вплив на інших. Що ти думаєш про це і чи мав ти власний досвід у цьому?
— У мене, можливо, непопулярна позиція. Мультів часто заводять не для підсилення, а тому, що мало ігор. Вилетів з єврокубків — і лишається дві гри на тиждень. Стає нудно, руки сверблять виставити склад, а нікуди.
Якби це легалізували, то лише за умови: ти офіційно оголошуєш нік мульта, заходиш у лігу, де не перетинаєшся з основою, і тобі повністю забороняють будь-які обміни. Грай тим, що випало з аукціону, якщо тобі справді цікавий сам процес гри. Але якщо це для підсилення — коли з 3-4 акаунтів зливають гравців на основу — це нечесно. Таке треба жорстко блокувати.
— А як щодо твого досвіду?
— Так, на самому початку я мав мульта. Грав тижні два-три основною, і мені було мало. Створив другий акаунт суто заради процесу. Але «спалився» в Базі по дурості: скинув пропозицію про обмін для мульта зі свого основного Telegram. Хоч я швидко видалив повідомлення, наше пильне комюніті все помітило.
Я не викручувався, одразу зізнався. Костя виніс вердикт: вигнати всіх гравців 70+ з мульта або віддати йому. Основний акаунт не чіпали. Відтоді я туди майже не заходив, хіба пару разів, щоб суперник не бачив мого онлайну.
— Ми пройшлися по основних темах. Ти назвав себе «сірою мишкою», але навіть у таких гравців є свої таємниці. Хтось веде зошити, як Амброс, хтось використовує ШІ. А як готуєшся ти?
— Я справді не медійний персонаж, не такий яскравий, як Макарич чи Саба, наприклад, чи Кіт (який вже давав інтервю вашій газеті) . Але я відкритий: якщо треба допомогти по грі — залюбки розповім майже все шо знаю.
Щодо секретів — у мене є табличка. Це набагато зручніше за зошит, бо все під рукою і не треба нічого гортати. Я веду базу тренерів, і до кінця сезону вона стає незамінним помічником. Особливо для тих, хто не хоче витрачати купу лупів. Також маю окрему таблицю для своєї команди: сортую гравців за параметрами, щоб після аукціону швиденько оновити дані й одразу бачити, кого ставити в склад. Сайт гортати довго, а в таблиці — кілька секунд, і все готово.
— Ти не є активним донатером. Як тобі вдається заробляти лупи та утримувати склад? Чи відчувається різниця, коли на балансі є запас валюти?
— Заробляю, як і всі, на скаутах: отримую там 100–130 лупів. Тримаю мінімальну кількість гравців, щоб зберігати баланс. Один матч обходиться мені у 17 лупів — цього цілком вистачає, щоб «прожити» тиждень.
На продовження контрактів не завжди вистачало, тому останніми сезонами іноді донатив або вигравав у конкурсах (до речі, квіз від Макарича був крутий!). Але загалом я економлю. Наприклад, моя таблиця тренерів допомагає не витрачати по 5луп (чи скільки там?) на відкриття тренерів суперника.
— Тобто брати трофеї «на мінімалках» — це реально?
— Цілком! Я без донату виграв Кубок Німеччини. Міг взяти й Лігу, якби не розслабився. Приклад Рона з його «челенджем 60» доводить, що величезна сила складу чи «ікси» — це не головне. Це приємний бонус, але за умови правильної тактики, домашнього бонусу та трішки везіння можна перемагати будь-кого.
— Приклад Ронового «челенджу 60» був дуже крутим. Ти ось переходиш в Італію, де з патріотизмом гравців важко — гарний шанс спробувати щось подібне. Не хочеш?
— Це прикольно, але поки не думав про таке. Спершу я взагалі хотів в Іспанію — мав з аукціонів кілька іспанців, планував обміни. Але не знайшов там команди «для душі». Дивлюся на логотипи — і хочеться перемкнути.
«Мілан» обрав через пам'ять про часи Андрія Шевченка, ми всі тоді любили цей клуб. Хоча червоний колір мені й не до вподоби, це був найкращий варіант. Я обираю команду не за силою, а щоб очам не було противно.
— Давай ще кілька питань і будем завершувати ато наші читачі вже втомлиись. Питання від Подвійного Гамбургера: яка твоя улюблена їжа та напої?
— Глобально — це картопля в будь-якому вигляді! Але смажена — то любов №1. Також поважаю варену, печену та пюре, та все шо звязано з картоплею. Щодо напоїв то улюблений алкоголь це віскі, може банально, але обожнюю чорний класичний Jack Daniels, куштував якісне німецьке, чеське та багато нашого пива, але мій фаворит — «Варка Стронг» (в Польші воно було в органзмі постійно).
— Питання від підписника (думаю це від Кості): «Арсенал» чи «Манчестер Сіті»?
— Не скажу, що я ярий фанат, але «Арсенал» мені симпатичний ще з часів Венгера, памятаю Анрі та Вієйра. Зараз «Сіті» з шейхами показує цікаву гру, але в цьому сезоні я за «Арсенал». Скільки вже можна чекати? Сподіваюся, Артета дотисне чемпіонство, щоб фани нарешті відчули цей смак. «Сіті», можливо, сильніший, але душа ближче до Артети.
— Чи побачимо ми тебе в УПЛ? Можливо, це будуть ФК Суми?
— Однозначно колись завітаю, бо маю план відіграти хоча б по сезону в кожній лізі. Але це точно не будуть «Суми». ФК «Суми» розформували за договірні матчі, а я не хочу грати за таку команду. От якби був «Спартак-Горобина» — за них би пішов із задоволенням. Запитаю в адмінів про таку можливість, коли зберуся в Україну.
— Чи маєш ти якісь хобі поза грою? Як взагалі складаються твої стосунки з реальним футболом?
— Моя пристрасть з дитинства — це риболовля. Пам’ятаю свого рекордного коропа на 650 грамів 😊. Для мене це найкращий відпочинок: ні телевізора, ні інтернету — тільки я і природа. Кайф!
Щодо спорту, то моя окрема любов — футзал. Ще до повномасштабної війни та поїздки в Польщу, наша з хлопцями банда грала на чемпіонаті міста. Трималися на кількох ідейних гравцях, але коли я поїхав — усе розвалилося. Після повернення ми знову пробували збиратися «для себе», але я отримав травму. Довелося стати на ворота, проте це вже були не ті відчуття. А з початком великої війни ці зібрання припинилися зовсім.
Обожнюю фестивалі. До повномасштабки дуже часто відвідував різні і в різних куточках країни. Є велика колекція браслетів.
— А за ким стежиш як вболівальник?
— В Україні — тільки «Динамо» Київ. Це в нас сімейне, з батьком вболіваємо за них змалечку. За кордоном однієї улюбленої команди немає, дивлюся всі топові ліги. В Італії симпатизую «Мілану», в інших чемпіонатах можу обирати фаворита залежно від пари суперників. Також активно цікавлюся футзалом: дивлюся нашу Екстра-лігу, а також польську та іспанську.
— Як менеджер зі стажем, що б ти додав у гру, а що вважаєш зайвим?
— Оплата за домашні матчі — це круте нововведення! Поки що 3 лупи — це замало, сподіваюся, з нового сезону суми зростуть. А от систему скаутів вважаю застарілою, вона вже себе віджила.
Щодо «Фентезі» — воно мене бісить. Не розумію, для кого це зроблено. Через нього багато старичків пішли, бо не бачили розвитку основної гри, а нових воно не залучило. Якби ці зусилля пустили на новий дизайн і боротьбу з багами, ми б уже давно грали на стабільній платформі з швидким прорахунком. До речі, новий дизайн мені ок, бо я фанат чорних тем, але треба звикнути до нового функціоналу
— Яку головну пораду ти б дав тим, хто тільки зареєструвався?
— Не бійтеся запитувати! Це головне. Пишіть у чат новачків або в особисті досвідченим гравцям — майже ніхто не відмовить у пораді. Правила в грі довгі й нудні, але якщо розбирати їх по деталях, гра затягує неймовірно! Мені свого часу допоміг Богдан, за що я йому дуже вдячний — без нього я б точно не розібрався.
Ще одна порада: не лізьте в «Базу» до срачів, поки не розібралися в нюансах. Якщо ви людина сентиментальна, то краще взагалі туди не заходити — рівень токсичності там іноді зашкалює.
І щодо трансферів: не поспішайте приймати обміни. Гравець із силою 90 не завжди кращий за того, у кого 86. Дивіться на «ікси» та інші параметри. Запитуйте — вам допоможуть розібратися, де справжня якість, а де намагання вас «намахнути».
На цьому ми завершуємо нашу розмову з Вадимом. Це було не просто інтерв’ю про футбол, а історія про принципи, витримку та вміння знаходити задоволення у грі, навіть коли на шляху трапляються «дулі з маком» замість треблів.
Ми щиро дякуємо Вадиму за те, що погодився вийти з тіні «сірої мишки», поділився своїми секретними таблицями та розповів про шлях від першого коропа до золота Бундесліги. Його досвід доводить: головне — не кількість «іксів» чи донату, а щире вболівання за свою справу та повага до суперника.
Велика подяка і вам, наші любі читачі, що були з нами до останнього рядка! Сподіваємося, ці поради допоможуть новачкам швидше адаптуватися, а «старичкам» — по-новому поглянути на знайомих менеджерів.
Дякуємо, що ви з LinkNews! До зустрічі в наступних випусках!
