Готуючи матеріал для випусків Art for kids, знаходжу цікаві факти, але через складність сприйняття дітьми, не заношу їх до випуску або дуже спрощую. Та оскільки мені трапилась Друкарня, буду ділитись тут.
Мій улюблений художній матеріал – акварель. Легкість, тонкість, вишуканість роботи. Зміна стандартного бачення і відображення світлотіней, прозорість, поєднання технік – показує майстерність художника. Для мене було відкриттям, що акварель як напрям живопису не сприймалась серйозно аж до 18 століття. Хоча момент винайдення папіру в Китаї можна вважати започаткування акварельного стилю живопису, який і переважав над іншими стилями саме в Китаї. До IV століття пейзажний акварельний живопис в Азії утвердився як самостійний вид мистецтва.
Не можна забувати про наскельні печерні малюнки та малюнки на папірусі в Древньому Єгипті – спосіб створення фарби був таким же: пігмент розводили водою і фарбували. Але на маю думку, папір якраз і віддіграє головну роль в визначенні акварельного живопису.
З занесенням технології виготовлення паперу в 12 ст. до Іспанії акварель теж стала популяризуватись. У середні віки європейські ченці використовували фарби на водній основі для створення вишукано прикрашених книг. Ці роботи вважаються основним видом мистецтва і були намальовані на пергаменті або овчині. «Часослов» приблизно 1415 року вважається найвідомішою ілюстрованою книгою.
До речі, Arches of France (1492) та Fabriano (1264) були найстарішими виробниками паперу в Європі. Фабріано й зараз в фаворитах акварелістів, але саме акварельний папір почали виробляти ближче до 18 ст.
Акварель в Європі зазвичай використовували для замальовок, скетчів, підготовки до масляного живопису. Той же Albrecht Dürer (1471–1528) намалював багато акварельних реалістичних малюнків (що зараз мають статус світового мистецького надбання), показавши акварель не гіршим матеріалом ніж масло, розробив нові техніки і намагався надихнути інших майстів.
Його ідею підхопив Hans Bol (1534–1593) і відкрив школу акварельного живопису у Німеччині на честь Дюррера, але бажаного ефекту не сталося. Більшість продовжили працювати основним своїм робочим матеріалом.
Поштовх популяризації акварельного живопису ставcя в Британії та США, через використання в картографії для пейзажних картин. Саме в цей час акварель утверджується як серйозний і виразний художній засіб.
Очолив цей рух Дж.М.В. Тернер (1775–1851), технічний новатор і пейзажист-романтик, який експериментував із доступними синтетичними мінеральними пігментами. Натхненний роботами аквареліста Томаса Гіртіна, який першим використовував аквареліст для великого формату, романтичних або мальовничих пейзажів, Тернер досліджував як експресивну природу, так і технічні аспекти середовища. До середини 1800-х років в англійському мистецькому товаристві було створено Товариство художників акварелі (1804) і Нове товариство акварелі (1832).
У 19-му і 20-му століттях акварель стала засобом, яким користувалися багато видатних художників. Winslow Homer, John James Audubon, Paul Cézanne, Vincent Van Gogh, Wassily Kandinsky, Paul Klee – лиш невелика кількість поціновувачів акварелі.
Перший музей акварелі був заснований в Мехіко Alfredo Guati Rojo Cárdenas в 1964 році. Він активно популяризував акварельне мистецтво все своє життя. За його ініціативи 21 листопада – Всесвітній день Акварелі.
Ще раз запрошую відвідати мій інстаграм, в шапці профілю якого є лінк на матеріали для дітей, в тому числі про акварель. Якщо ви поціновувачі різного роду хендмейду, то обовʼязково подивіться відео, як дівчина робить акварелі у себе в студії.
До зустрічі)
