Сучасні племена Сполученого Королівства — карта генетичних груп населення СК, ілюстрація публікації тематичного дослідження у газеті Daily Mail, березень 2015 року.
Детальніше про дослідження під егідою британського Національного музея природничої історії та його висновки можна почитати тут. Я ж лише виділю кілька цікавих мені тез.
Острівна генетика
По-перше, Уельс має чітке розділення на північний і південний [1], генетичні кластери, які пов'язані між собою дуже слабко — гірше ніж, скажімо, англійці та рівнинні шотландці. Про валлійців ще один тейк: північний кластер тісно пов'язаний з французькими типами, зокрема з Бретані та Нормандії. [2]
Сюди ж додам яскраво виражену генетичну особливість корнуольців та девонців, мешканців південного заходу Англії — історичного Західного Уельсу.
По-друге, Шотландія. Як відомо, зараз у цій невеликій і поки що не незалежній країні три шотландські мови: є гельська — кельтська мова горян, а є скотс — мова германської групи, якою говорять на рівнинах. Вона схожа на англійську більше, ніж білоруська — на українську. Третя — шотландський варіант англійської. Тож, недивно, що генетично шотландці теж виглядають досить строкато. Два кельтських кластери відповідають ареалу розповсюдження гельської (у Шотландії), третій відповідає носіям іншої шотландської мови — скотс.
Прикметно, що ірландські і шотландські типи перемішано повністю — цікаво було б поглянути на результати подібного дослідження по всій Ірландії. Думаю, це могло б дати поживної їжі для роздумів про реальні шляхи заселення Британських островів.
По-третє, дослідження прямо говорить, что англійський кластер [3] представляє собою коктейль, де основою виступає не кельтський (майже міфічних бриттів) і навіть не германський (теж дещо міфічних англо-саксів), а північно-французький елемент: 45% співпадіння. Германська (точніше, нижньонімецька складова — на карті нижче помітно, що це не стільки очікувані нижньосаксонські типи, а нижньофранконські, тобто близькі до нідерландських) — це ще чверть.
Ну і по-четверте, сенсаційний (для англійського читача) висновок про майже повну відсутність у генному спадку сучасних британців слідів римських та данських. Чому це сенсація?
Троя, Рим і Лондон
З римлянами справа у пропаганді: Британія півтора століття накачує саму себе "римським спадком" і часом доходить до смішного. Причому я не про приписувану відомому вигаднику Жоффруа Монмутському легенду про заснування Лондона неабиким, а Брутом Троянським, потомка Енея [4] і сина царя латинської Альба Лонги.
За легендою у своїх мандрах Брут спочатку заснував Тур (я ще до нього повернуся), а потім перетнув Mare Gallicum, утворив королівство, яке разом з усім островом отримало назву за його ім’ям — Британія.
У цю історію вірили довго, а сперечатися доводилося ще довше: лише у ХХ столітті було вирішено кого вважати засновником Лондона. Тоді дійшли відносно компромісного висновку, що ним був Гай Юлій Цезар. Хоча брутівський міф про заснування Лондона під назвою "Нова Троя" не декласували до вигадок, а перевели у групу "поетичних легенд".
Та це міфи, хоч наукові спроби теж не відстають: нижче - карта римських доріг. Судячи з віднайдених англійцями шляхів далека та бідна Britannia легко важливу Іспанію і мала мережу з щільністю Провансу.
Зрештою, британці самі повірили, що вони ледь не прямі нащадки Риму, тож це дослідження справді змогло змусити почухати потилицю.
З данцями все ще простіше — у вальтерскоттівській середньовічній Англії Данії належала половина країни. Але тут навіть особливо говорити немає про що, хіба що про феномен Danelow, але про це якось іншим разом.
Тепер треба розібратися з балансом французького та німецького впливів.
Французи та узи
Звідки взявся французький слід і звідки він тягнеться? Де розчинилося німецьке коріння?
Відразу треба домовитися кого рахувати в групи "французів" та "німців".
Франція — це:
⚜️ маловивчений і дуже глибокий кельтський субстрат (який, справедливості заради, був в Європі ледь не всюди).
⚜️ нерівномірний римський вплив: на півдні сильний, на півночі майже не відчутний.
⚜️ германська домінанта — франки Хлодвіга говорили, фактично, давньонідерландською (нижньофранконською) мовою. Нею написана, наприклад, Салічна правда.
⚜️ ну і дріб'язок, який переважно носить міфологічний характер. Наприклад, варто зауважити відсутність у Нормандії скандинавських генетичних слідів. [5]
Отже, видно, що французька складова сама по собі різноманітна. Але географічно вона виглядає набагато цільнішою.
На карті вище FRA 14 та FRA 17 у Франції розташовано на північному заході. Що це за краї? Нормандія, Бретань і підпираюча їх з півдня Анжу. Як видно, усі три краї пов'язані з Британією міцно: Бретань ділила кельтський вплив (незалежно від того, чи бритти переселилися в Арморіку, чи навпаки) і часом виступала джерелом для поповнення армії [5], Нормандія контролювала Англію протягом століття, а Анжу дала династію — Шато-Ландон або Гатіне-Анжу, яку заднім числом історики стануть називати Плантагенетами. Анжуйська династія з побічними гілками правила з Вестмінстеру ледь не 5 століть.
Отже "французи", тобто різноманітні колоністи з Франції, мали канали для переселення на острів протягом століть — французькі королі Англії ангажували континентальне лицарство та переселенців, наймали війська (які часто після служби осідали на отриманих ділянках на острові) і взагалі займалися освоєнням Британії. Про освоєння можна говорити буквально - складно сперечатися, хто над ким культурно і демографічно домінував.
А що по германцях? Далі буде.
Примітки
[1] Південний Уельс носив назву Deheubarth — "Дехейбарт", валлійську кальку з латинського dextralis pars, тобто "права частина". Отже, можна зробити припущення, що сторони визначалися не з суходолу, а з моря.
[2] Анрі Тюдор, приведений на трон силами бретонського війська, походив саме з півночі Уельсу. Крім того і до того, бретонська зброя робила англійським королем іншого Анрі — Роллоніда на прізвисько Розумака. Про нього згадаємо у другій частині.
[2] Англійський гумор як деталь: The Welsh, Scottish, Northern Irish and Cornish were found to be the most different from the rest of the country. “The rest of the country" — цікавий евфемізм для Англії per se.
[3] Тут цікавий місток до Рому, але який: Брута вважали онуком Енея, тоді як за Тітом Лівієм між Енеєм на Ромулом з Ремом було аж 14 поколінь, така ось надмірна заявка на прімогенітуру.
[4] У якості ілюстрації — розповсюдження "скандинавської ДНК" у Європі. Окрім Нормандії варто відзначити дані по (вибачте за каламбур) Данії та Фрізії. Попри приблизну тотожність значень, вони дають поживну їжу для роздумів.
