Історія об'єднання Італії - це процес формування італійської національної держави в 19 столітті. Раніше Італія складалася з різних держав та територій, що були роз'єднані політично, культурно та економічно.
Процес об'єднання розпочався в 19 столітті під впливом революційних подій у Європі та настроїв національного відродження серед італійців. Одним з ключових фігур в цьому процесі був Джузеппе Гарібальді, італійський полководець та націоналіст, який очолював військові кампанії за об'єднання Італії.
У 1859-1860 роках Гарібальді організував експедиції червоної сорочки, під час яких він разом з волонтерами виступив проти австрійської влади у північних областях Італії. У результаті цих бойових дій були здобуті перемоги, і північні області Італії були об'єднані під керівництвом Сардинського королівства.
У 1861 році було оголошено створення Королівства Італія, з Віктором Еммануелем II, королем Сардинії, як його першим монархом. Однак, південні частини Італії, такі як Сицилія та Неаполь, залишалися під контролем інших держав, зокрема Бурбонського королівства Двох Сицілій.
У 1866 році Італія отримала південне Тирольське герцогство після воєнних дій з Австрією, а в 1870 році італійці взяли Рим, що був останнім пунктом Італії
