ЖИТТЯ ГАРНІЗОНУ ФОРТЕЦІ
Звички в харчуванні
Дієта єгипетського гарнізону в Нубії не обмежувалася лише хлібом і пивом, виробленим із зерна. На острові-фортеці Аскут знайдено багате родовище кількох фруктів, таких як платан, інжир, фініки та багато інших. Ваги та гачки, знайдені у фортецях, свідчать про те, що в меню була і свіжа риба. Це не дивно, оскільки всі фортеці були розташовані поблизу Нілу.
Проте основним раціоном для гарнізону залишалися хліб і пиво, а ряд сортів можна було виготовляти як з ячменю, так і з пшениці. У цьому контексті також слід згадати цікаву знахідку - групу з 11 дерев’яних предметів у формі хліба, виявлених в Уронарті. Незважаючи на те, що написи на них надзвичайно важко зрозуміти, вони зазвичай вважаються військовими жетонами. Тексти на них стосуються доставки провіанту для єгипетських військ, що дислокувалися у фортеці Уронарті.
Незалежно від того, скільки зерна чи буханців хліба міг отримати один солдат, він, безсумнівно, страждав від зношених зубів — проблеми, з якою стикався кожен стародавній єгиптянин від фараона до робітника. Хліб містив високий рівень піску, який попадав в борошно під час помелу. Протягом певного періоду це зношує емаль зубів, спричиняючи в кращому випадку певний дискомфорт і біль, а в гіршому – серйозні абсцеси та інфекції, які можуть бути смертельними.
Щодо раціону солдата, водопостачання було життєво важливим, особливо під час облоги. Тому були побудовані дуже укріплені річкові ворота та водні сходи, щоб гарантувати його постійну доступність. Як уже згадувалося вище, ці основні риси є в кожній фортеці в Нубії.
Розмір гарнізону
Щодо розміру гарнізону, то тут існують різні методики його підрахунку. Одні вчені звертають увагу на ширину та довжину оборонних споруд. Інші звертають увагу на розмір зерносховищ, вираховуючи кількість солдатів, які могли прогодуватися з них. Третя методика — вивчення розмірів казарм, та розрахунок їхньої місткості. Кожна з цих методик має свої недоліки, адже ми не знаємо:
чи мали казарми кілько поверхів?
наскільки наповнювалися зерносховища?
якою була оборонна тактика у цих фортецях
якої кількості воїнів на стіні вона потребувала?
У випадку вищезгаданої фортеці Бухен, наприклад, дослідник Волтер Емері віддав перевагу методу розгляду загальної довжини нижнього та верхнього валів і припущення, що кожна амбразура має бути захищена одним лучником. У підсумку він отримав гарнізон у 804 воїни, та додав ще 25 відсотків для офіцерів і допоміжних військ, таким чином загальна кількість гарнізону фортеці становила 1005 осіб.
Гігієна
Питання про розташування санітарних споруд у єгипетських фортецях ніколи не обговорювалося. Споруд, які чітко були б ідентифіковані як постійні вбиральні у фортецях не знайдено. Солдати могли використовувати звичайні наповнені піском ємності, можливо, в поєднанні з дерев’яними туалетними стільцями. Ми ніколи не дізнаємося, чи створили вони такий елемент, як середньовічні (і ранньомодерні) туалети в кріпосних стінах, оскільки жодна зі стін нубійських фортець не збереглася у своїй початкової висоті.
Солдатська стрижка
А от щодо перукарень, тут сумнівів бути ніяких не може. Крем’яне лезо, мідна бритва з вигнутою рукояткою та велика кількість чорного кучерявого волосся вказують на кімнату №. 10 в Аскуті як приміщення перукаря. Зберіглося багато записів про перукарів у Стародавньому Єгипті, однак імовірно, що окрім стрижки волосся та гоління бороди, видалення бруду також могло бути частиною їхніх послуг.
Цей процес проілюстровано в дивовижній жанровій сцені з гробниці писаря Усерхета у Фівах, яка датується правлінням Аменхотепа II. Ця сцена показує велику кількість новобранців, які чекають у черзі до двох чоловіків, що проводять гігієнічні процедури. Поширене пояснення, що ці солдати збираються отримати свою обов’язкову нову військову стрижку, залишається недоведеним, оскільки перукарі, здається, не мають робочих інструментів. Тим не менш, практика робити короткі армійські стрижки, які мають новобранці сьогодні, цілком могла бути поширеною і в давньоєгипетській армії.
Храми і приватний культ
Храми безумовно були присутні у фортецях, хоча існують певні проблеми з їхньою ідентифікацією. Так, деякі з архітектурні споруди, які вважалися храмами, насправді слід ідентифікувати як офіцерські штаб-квартири. Однак докази того, що святилища були інтегровані у фортецю, особливо якщо в стінах було достатньо місця, також існують. Там, де простір був обмежений, як в Уронарті, місця для ритуального поклоніння розташовувалися переважно за межами укріпленої огорожі. Державний культ могли відправляти або професійні священики, або чиновники в рамках своїх повсякденних обов'язків.
Крім того не слід недооцінювати приватний культ окремих воїнів. Численні знахідки ритуальних статуеток свідчать про значну кількість особистої релігійної практики гарнізону. Офіційний культ був спрямований на державних богів, таких як Гор і Хатхор, а також на місцевих богів, таких як Сатет, Анукіс, Хнум або Дедун. В Аскуті, наприклад, прояви приватної релігійної практики були багатогранними та мінливими. У період Середнього царства наголос робився на шануванні предків і, можливо, домашніх божеств, таких як Бес і Таверет. У нубійських фортецях знайдено велику кількість глиняних фігурок, які деякі вчені вважають ритуальними предметами, тоді як інші стверджують, що це просто іграшки.
Існує один виняток із цього браку знань, і це пов’язано з так званими фігурками прокляття. У вказаний період, політика також була справою магії в Єгипті. Фараон розраховував не тільки на сили своїх воєнних та дипломатів; він також розраховував на те, що його чарівники зачарують ворожих ватажків. Програма оборони південного кордону Середнього царства включала жреців-магів, роль яких полягала в тому, щоб за допомогою чаклунства послабити південних правителів, чиї вторгнення тероризували єгиптян. Ворожий лідер показаний як полонений, а ідентифікаційний текст описує певну магічну формулу, що мала призвести до його поразки. Імена та титули завороженого також наносилися на глиняні вази, які потім розбивалися, щоб призвести до загибелі жертви. Подібні фігурки були знайдені під час розкопок у Міргіссі та інших місцях Нубії.
Окрім релігійних і магічних проявів, були знайдені також сліди того, як гарнізон проводив дозвілля. У північних воротах Міргісси археологи виявили гру Сенет, стародавню єгипетську настільну гру, висічену на бруківці, в яку періодично грали охоронці брами. Інша гра, яка, здається, була досить популярною серед солдатів, це гра «Шакали та собаки». Кілька фрагментів ігрових дощок, виліплених з глини, були знайдені в нубійських фортецях. Нажаль достовірно реконструювати правила гри поки що не вдалося.
Склад гарнізону
Як і будь яка армія, єгипетське військо мало чітку ієрархію і звання, від простого лучника до сотника, під керівництвом якого знаходилося 60 бійців, та від коменданта фортеці до т.зв. “генерала генералів” - найвищої посади у війську. Однак через брак даних важко прослідкувати як змінювалися ці звання протягом правління різних династій.
Окрім військових, у фортецях Середнього царства зафіксовано ще дві основні гілки: адміністратори та службовці. Цивільного населення у фортецях не фіксується аж до ХVІІІ ст. до н.е. Чи було переведення до нубійської фортеці невдачею в кар’єрі солдата чи це сприймалося як професійне підвищення, на це питання немає однозначної відповіді, тому що немає відомостей про військову кар'єру солдатів у гарнізонах в Нубії. Крім того немає жодних доказів існування великих єгипетських кладовищ поблизу фортець часів 12-ї династії, і тому здається ймовірним, що солдати служили в Нубії лише протягом короткого періоду, повертаючись до Єгипту де їх і ховали після смерті.
ФОРТЕЦІ НА ВІЙНІ
Археологія рідко пропонує докази історії експлуатації фортець за їхнім прямим призначенням. Кілька шарів руйнування, про які ми знаємо, швидше за все, датуються більш пізніми періодами, однак у Бухені було знайдено кілька глиняних снарядів, кинутих у ворога, який дійшов аж до рову фортеці. Епіграфічні джерела дають трохи більше інформації, показуючи, що фортеці справді відігравали свою роль у єгипетських кампаніях проти ворогів далі на півдні.
Зокрема, на набережній фортеці Уронарті було знайдено напис 19 року правління фараона Сенусерта III (бл. 1860 р. до н.е). Тут детально описана остання відома кампанія правління Сенусерта III проти царства Куш. Напис говорить нам, що через несприятливу пору року військові кораблі потрапили в біду на зворотному шляху. Вони вже не могли пересуватися самостійно, і їх довелося тягнути чи то через небезпечні пороги, чи то, що ймовірніше, довелося обійти небезпечну ділянку по суші через стапель, зроблений із багнюки, заздалегідь змоченої водою.
Додаткову інформацію про прикордонні патрулі можна знайти в депешах Семни, які були написані за правління фараона Аменемхета III (1856–1803 рр. до н. е.). Ці листи розкривають продуману систему зв’язку між нубійськими фортецями та їх центральною адміністрацією у Фівах. Зокрема, вони записують прибуття та від'їзд різних груп нубійців, а також включають звіти патрулів, які стежили за цими ворожими силами в пустелі.
Штурм фортеці – погляди на графічні та текстові свідчення
Щоб компенсувати відсутність археологічних доказів, звернемо увагу на одне з найважливіших джерел для вивчення військової історії Стародавнього Єгипту – групу сцен, які зображують штурм фортець. Уважний погляд на деякі сцени з гробниць і храмів збагачує наше розуміння давньоєгипетської системи укріплень.
Саме з того, як єгиптяни представляли себе в сценах штурму, ми можемо зробити подальші висновки про те, як вони використовували як наступальну, так і захисну зброю, а також подробиці їхньої тактики нападу. Крім того, ілюстрації дають нам натяки на те, як єгипетський військовий досвід облогової війни вплинув на те, як архітектори планували та зміцнювали свої укріплення.
Чудовим прикладом є гробниця полководця Інтефу у Фівах, яка відноситься до 11-ї династії. Єгипетські воїни зображені в двох рядах, оснащених комбінацією луків і стріл, бойових сокир, списів, кинджалів і щитів. Їхню ціль, азіатську фортецю, легко впізнати за зовнішнім виглядом воїнів, які захищали стіни. Єгиптяни що атакують фортецю використовують мобільну облогову вежу, щоб подолати високі стіни. Кілька вояків уже піднялися й успішно перелазили зубчасті стіни; їх азіатські супротивники зображені падаючими зі стін.
Незалежно від того, наскільки малою може бути історична цінність таких сцен, само собою зрозуміло, що досвід, отриманий єгипетськими солдатами під час подібних атак, призвів до технологічних інновацій. Таким чином, не дивно, що лише через кілька десятиліть нові елементи для ускладнення можливих нападів були включені в єгипетські фортифікаційні системи, особливо в Нубії. Сухий рів став використовуватися для ускладнення атак з використанням пересувних веж і таранів. Стіни були побудовані вище і ширше, ворота були зміцнені і додаткові вежі були побудовані для збільшення потенціалу флангового вогню.
ВИСНОВКИ
До часів Нового царства (1780–1070 рр. до н. е.) фортеці на півдні втратили своє значення і були перетворені на менш укріплені культові центри. Новий кордон був просунутий далі на південь, захищений менш укріпленими містами-фортецями, які втратили складну укріплену природу своїх попередників. У північній дельті іноземці з Ханаану, гіксоси заснували свою столицю в укріпленому місті Аваріс/Тель-ель-Даба. Їхній прихід збігся з появою коня та колісниці, яких раніше не було в Єгипті. Гіксоси також були військовими та мали кращу зброю, як-то серпоподібні мечі і потужні луки.
Відповіддю єгиптян на цю нову силу на північному сході було адаптування та вдосконалення своєї зброї та військової архітектури. Нові фортеці були побудовані між північно-східною дельтою та Газою через Північний Синай, щоб служити базами постачання для єгипетської армії. У самому Ханаані були побудовані резиденції намісників, щоб встановити мережу контролю на чужій території. Військова архітектура Нового царства демонструє багато змін у внутрішньому плануванні, відповідно до нових реалій.
Базове джерело цієї статті:
“The Fortifications of Ancient Egypt 3000-1780 B.C.”, Carola Vogel
Підпишись на Patreon: https://www.patreon.com/HistoriaSimplex
Альтернатива Патреону - Buy Me A Coffee: https://www.buymeacoffee.com/HistoriaSimplex
Підтримати автора також можна за реквізитами:
Monobank - 4441 1144 2125 6510
Privat - 4149 4993 7233 4225
Ваша підтримка важлива, як ніколи! Але не забудьте підтримати ЗСУ ;)))
