Автор тексту: Іван Сотніков
* Думка автора може відрізнятися від думки редакції *
Велика депресія в США в 1920-30 роки стала серйозним об’єктом дискусії для політологів, істориків, економістів. Більшість з них стверджує, що до кризи привела політика Laissez-faire або політика невтручання держави в економіку, що стало символом “занепаду класичної економічної системи”. Сьогодні спробуємо в цьому розібратися.
У 1921 році посаду міністра торгівлі США обійняв Герберт Гувер, який через 8 років став президентом країни. Маючи амбітні плани на реалізацію своєї "Програми реконструкції", яка передбачала підвищення податків, будівництво плотин за державні кошти та державну регуляцію фондового ринку.
Перш за все Гувер на посаді почав боротися із проблемою безробіття, заснувавши національну конференцію по боротьбі з нею, де зібралися ключові фігури економіки: підприємці, державні діячі. Та на ній уже звучали перші рішення, такі як: збільшення масштабу фінансування державою громадських робіт, задля усунення безробіття, на що тодішній президент США відреагував дуже негативно, сказавши, що перетворення міністерства фінансів у джерело допомоги призведе до негативних наслідків, через те, що державні витрати завжди йдуть тільки на споживання, а не на створення нових товарів чи послуг. Тоді ще ніхто не знав, що це, можливо, була найбільш правильна теза на тій конференції.
Також Гувер не обійшов стороною питання трудових відносин, стараючись максимально захистити права робітників та профспілок, але не розуміючи того, що так він робить тільки гірше для економіки, бо коли на тій же конференції прозвучали тези про заборону дитячої праці, що буквально зменшує обсяг виробництва, та збільшує витрати споживачів, чим робив тільки гірше для тих, кого він старався захистити. Наступним кроком так званого вирішення цієї проблеми став примус підприємців до запровадження 8-годинного робочого дня, від чого знову ж таки страждали всі верстви населення, бо підприємці менше виробляли, робітники могли собі менше дозволити.
Також була зачеплене питання про заробітню плату, а точніше те, що дії Гувера повністю були протилежні до економічної теорії, яка каже про те, що підвищення інвестицій та приток капіталу в підприємства збільшує натомість З/П, а не навпаки, але Герберт Гувер у намаганнях захистити всіх і вся зробив тільки гірше, намагаючись спочатку підвищити ставку З/П, очікуючи на економічне зростання.
Не менш важливим каталізатором стала кредитна експансія американської держави. Яка буквально створила гіперінфляцію, заваливши підприємців грошима, які потім буквально згоріли, а деякі підприємства до того ж позакривалися, бо сама кредитна експансія стимулює підприємців інвестувати в нові для себе галузі, при цьому зберігаючи певну суму для інвестиції у своє основне підприємство. Тобто у випадку додаткових кредитних коштів, підприємці дозволяють собі більше, ніж їм треба для підтримки виробництва, але як тільки держава перестає видавати ці кошти, то деякі підприємства і навіть галузі просто банкрутують. Як підсумок можемо навести трошки статистики:
Реальний обсяг виробництва (ВВП) впав на 29% з 1929 по 1933 рік.
Безробіття зросло до 25%.
Споживчі ціни впали на 25%; оптові ціни - на 32%.
Збанкрутувало близько 7000 банків.
Отже, роблячи висновки, далеко не політика Laissez-faire призвела Америку до великої депресії, а політика державного втручання.
Незгодні💔
Опонент: Максим Сиромолот
Читач-і/ки, ласкаво просимо, розвиваймо разом критичне мислення👺
Окрім аргументації автора, існує багато різних теорій, що намагаються пояснити феномен Великої депресії. Серед них швиденько пробіжимося по двох основних:
Джон Кейнс стверджував, що в умовах економічної кризи саморегулюючі механізми ринку не завжди можуть спрацювати, оскільки зниження споживання не обов'язково призводить до зростання інвестицій, навіть якщо відсоткові ставки нижчі ніж зазвичай, що власне й призвело до Великої депресії на його думку. Відповідно, він навпаки наголошував на необхідності втручання держави.
Мілтон Фрідман і Анна Шварц, хоч і не підтримували надмірне втручання держави, але вважали, що Велика депресія була спричинена скороченням грошової маси Федеральним резервом. Вони адвокували, що забезпечення стабільної грошової маси могло б допомогти підтримати економічну рівновагу та запобігти кризі. Таким чином водночас виступаючи проти дій Федерального резерву в конкретно ті часи, Фрідман та Шварц вірять, що наступні кризи можна буде запобігти, як би не парадоксально це звучить, діями того самого Федерального резерву (але більш обдуманими та грамотними).
Попри важливість вище наведених тез у більшості дискусій щодо цієї теми, перелік теорій пояснення причин “чорного вівторка” не злічити й вони всі охоплюють кардинально різні аспекти економічної, фінансової, політичної і т.д. ситуації того часу, тому ми зараз не збираємося всіх їх розбирати через
а) той факт, що стаття присвячена саме аргументації автора;
та
б) ця примітка загалом існує лише для демонстрації того, що існують альтернативні, від авторової позиції, думки.
Тому ґуґл в руки - і бігом досліджувати самотужки, ПРОСВІчуйтесь!
