NGO MediaBober для ГО ProSvita
Авторка тексту: Крістіна Коротіч
Редагували: Владислав Остроухов, Максим Сиромолот
Легенди
Усі кияни хоча б раз чули легенду про те, що будинок з химерами був збудований на честь мертвої доньки архітектора. Начебто вона втопилась у Дніпрі через нещасливе кохання, а її батько, Городоцький, вирішив звести будинок в пам’ять про неї. Тільки от донька архітектора, Олена, пережила його на кілька десятиріч. Під час будівництва вона була жива та здорова, а через деякий час переїхала зі своєю родиною до Польщі, потім - до Швейцарії.
Інша легенда каже що будинок був побудований внаслідок парі між двома архітекторами - Владиславом Городецьким та Олександром Кобелєєвим. Згідно з нею, чоловік поділився наміром збудувати будинок на крутому обриві Подолу, на що Кобелєєвий назвав його божевільним. Городецький ж заклався, що за два роки на тому місці стоятиме його житло, і в результаті виграв парі коли там постав будинок з химерами.
Городецький
У 1863 році в селі Шолудьки подільської губернії в родині польського шляхтича народився Лешко Городецький, майбутній архітектор та підприємець або «Київський Гауді». Усе дитинство він провів у маєтку Жабокричі, в палаці, в достатку та злагоді. Він мав власного коня та їздив в кареті з кучером, а в палаці мав фортепіано. Проте коли хлопчику було 10, маєток довелось продати за борги й сім‘я повернулась в рідні Шолудьки.
Своє навчання він розпочав у реальному училищі в Одесі, а пізніше також закінчив Імператорську Академію мистецтв у Санкт-Петербурзі на архітектурному відділенні. Після академії шляхтич переїхав до Києва, де швидко знайшов роботу й брав участь у реалізації таких проєктів як дерев’яний стрілецький тир у садибі «Товариства розмноження мисливських і промислових тварин та правильного полювання» поблизу Лук‘янівського цвинтаря та усипальниця баронів Штейнгелів.
Творчість
Городецький не тримався одного стилю, а експериментував як з неокласицизмом, так і з неоготикою й мавританським стилем, через що його роботи були сповнені оригінальністю. Вони здобули визнання ще під час його проживання, завдяки новим матеріалам, які він сміливо використовував у своїх проєктах. Наприклад попит на цемент й бетон збільшився, коли будинок з химерами було завершено і ці матеріали почали широко застосовувати в архітектурі Києва.
Попри поширені легенди про мертву доньку та парі, відомо що будинок був запланований стати мешканням для архітектора та його родини. Ділянка, на якій був побудований Дім з химерами, вважалась непридатною для забудови, але Городоцького це не зупинило і він викупив її. У 1901 році будинок було зведено, але на оздоблення знадобилось ще декілька років, тож до заселення будівля була готова у 1904 році. Архітектор оселився у квартирі номер три, а інші кімнати здавав у оренду тим у кого на них були гроші. Вартість сягала 3500 карбованців на рік, і на той час, не кожен міг собі дозволити проживання у цьому будинку. Мешканці ж отримували персональний льох, корівник, стайню, склад для дров, кімнатку для кучера та сарай для екіпажу.
Будинок з химерами
Будівля зовні прикрашена скульптурами різноманітних тварин з бетону, які створив італійський скульптор Еліа Сала, але не химер. Припускають, що назва будівлі виникла через те що мешканцям Києва на початку 20 ст африканські тварини видавались такими ж чудернацькими як і химери. Будинок прикрашений головами носорогів, слонів й антилоп. На стінах також приховались ящірки, а на даху легко помітити великих жаб та морських чудовиськ. Побудований він був таким чином, що має різну кількість поверхів з різних сторін через перепад висот - з вулиці Банкової має 3 поверхи, а з театру ім. Івана Франка 6.
Цікаво, що інтер'єр також пов'язаний з тваринами, але якщо на фасадах будинку ми зостаємось з живими “химерами”, то всередині можна зустріти лише скульптури здобичі. Всередині будинку можна побачити різноманітні розписи на стінах, скульптури у кожному приміщенні, каміни відомої на той час німецької фірми Мейсон. Крім скульптур тварин у вигляді здобич мисливця у будинку помітні фризи з фруктами й рослинами, ліпнину у вигляді квітів, а на даху знаходиться спрут, мацаки якого звисають до самих стін і виконані у вигляді морських зірок й рослин.
Окрім архітектури, Городецький полюбляв полювання, і через певний час вирушив до Африки та заклав нерухомість, плануючи викупити її після повернення. Однак витрати збільшились й повернути будинок йому не вдалось і він перейшов до рук Данила Балаховського, інженера Товариства бурякоцукрового рафінадного заводу «Благодатинське». Під час української революції 1917р будинок з химерами націоналізували та він став штабом дружини, а потім тут розмістили ветеринарне управління КВО. У 1944р будівля стала житлом для працівників театру імені Франка, але того ж року тут влаштували поліклініку держслужбовці. Саме тоді всередині будинок з химерами постраждав найбільше - стіни були покриті олійною фарбою, а вібрації від медичних апаратів створили тріщини на стінах.
Після масштабної реставрації будинок було обладнано під державну установу. Зараз там знаходяться службові кабінети працівників Департаменту з питань Державного Протоколу та Церемоніалу Офісу Президента України, а також приміщення для проведення заходів за участі президента й прийому закордонних делегацій.
