Історія Танаїсу: форпосту та емпорію Боспорського царства.

Чому Танаїс взагалі цікавий?

Це місто було крайнім форпостом Боспорської держави, що стає вже зрозуміло з мапи. Це місто було емпорієм — себто торгівельним центром, що в пік свого розвитку міг досягати по рівню розвитку і обігу торгівлі Пантікапей — столицю Боспорського царства. Сам Танаїс частенько обходять стороною і не згадують взагалі, що не правильно, адже це місто зберігає в собі достатню кількість секретів. Засноване задля контакту і торгівлі з місцевими племенами, Танаїсу періодично вдалось отримати статус, наближений до незалежної держави, або полісу, або і взагалі мати його майже весь час свого існування [5, с. 195]. Збереглись також згадки лохага танаїнітів — Λοχαγός Ταναϊτών [2] , імовірно очільника ополчення, набраного з негрецького населення. Що цікаво, місто до всього цього було ще й зруйноване власне боспорським царем Полемоном [3]— імовірно, за непокору, яку періодично місто проявляло під час послаблення держави. Тож, Танаїс має доволі цікаву історію, яка варта уваги, особливо в контексті вивчення Боспорського царства як такого.

Загальні відомості/факти.

Танаїс має свою умовну хронологію, її поділяють на ранній та римський період, або ж на Дополемоновський та Післяполемоновський періоди.

Хронологічно вони розділяються наступним чином: Ранній (Дополемоновський) від заснування міста в III ст. до н.е. — військовий похід царя Полемона 14 — 8 р. до н.е. , Римський період від походу Полемона в 14 — 8 р. до н.е — до зруйнування міста кочівниками в 40-х рр. III ст. н.е.

Що ж це все ж за похід і чому про нього так часто згадують і яку він має безпосередню роль в історії міста? Що ж, в 14 р. до н.е. на престолі боспорського царства опиняється Полемон I — римський протеже. Його прихід був насильницьким та не підтриманим зі сторони населення. Танаїс як місто, що ймовірно і до цього проявляло інколи непокору, знову показало свій характер, що призвело до військового походу царя. Місто було взято і подальший хід подій та наслідки у істориків різняться: дехто вважає (як наприклад Рибаков Б.О.) , що місто було зруйноване повністю , враховуючи і свідчення Страбона про це. Інші (наприклад Жебелев С.А.) висловлювались, що руйнувати таке прибуткове і економічно процвітаюче місто, тим паче в умовах загальної недовіри і невизнання серед населення було б повною дурістю.

Зрозуміти що сталось насправді доволі тяжко, адже зрозуміло, що писемних свідчень про це немає. Втім, є думка, що в місті були зруйновані мури та щонайменше один квартал, який було чи то підпалено чи щось подібне, враховуючи, що в одному з кварталів міста дійсно відбулась пожежа, яка хронологічно підозріло збігається з можливою датою походу Полемона.

Економіка міста.

Отже, тримаючи постійно інтригу про те, що місто було емпорієм та мало постійні зв'язки з сусідами-кочівниками варто все ж розглянути і економічний аспект міста. Основним заняттям, як вже зрозуміло, була торгівля.

В місті проживало відносно невелика кількість населення, що займалась землеробством, хоча сади і городи були. Про це зокрема нам свідчить чимала кількість ям, які використовувались для зберігання зерна, а також обгорілі зерна пшениці, ячменю та проса. Поширеним було також і скотарство, про що зокрема свідчать кістки тварин в великій кількості, найпоширенішими серед них є: корови, коня, свині, вівці, кози, та навіть зустрічаються кістки верблюдів, що доволі цікаво. В той же час, полювання не було поширено: кісток диких тварин майже не зустрічається, зате багато кісток дикого кабана: що імовірно характерно їх великою популяцією поблизу самого міста.

В культурному шарі міста, себто на звалищах, присутня велика кількість риб'ячих кісток та луски. Серед найпоширеніших видів риби це: осетр, сазан, севрюга, стерлядь, сом та інші. Про рибальство зокрема кажуть і чимало знайдених кам'яних грузил. Ловили рибу переважно сітками.

З ремесла були поширені зрозуміло що потрібні для функціонування міста професії, до прикладу тесляр, гончар, коваль і т.п. Дійсно особливими є майстри по створенню скляного посуду, про існування яких свідчать глиняні форми для заливки, які до того ж, мають дуже споріднені риси з подібним посудом з Рейну. Існувало також і ювелірне ремесло: знайдено декілька форм для відливи срібних чи мідних сережок, що виготовлені з обломків родоських амфор, та мають доволі складні візерунки, що каже про достатні навички майстрів. Знайдені також і сліди існування майстерень з різьблення кісток та виготовлення з них окремих предметів: ручок для ножів, стріл, шпильок і т.п.

Торгівля ж займала основну долю в економіці міста. Страбон відмічав, що по рівню торгівельного обігу Танаїс поступався лише столиці боспорського царства — Пантікапею. Відзначав Страбон і саму торгівлю: у сусідніх кочівників танаїти купували шкури, худобу, рабів та інші речі, притаманні кочівникам, продавали ж їм вино, одяг та інші дари цивілізації [3]. Серед дарів цивілізації можна відмітити звісно ж різного роду прикраси, імовірно посуд, рибу, тощо.

До самого Танаїсу потрапляло також чимало товарів і з інших міст: скоріше за все через руки посередників через географічну віддаленість. Так, в Танаїсі знайдено дві добре збережені амфори з Родосу, а загалом про чималу кількість цих амфор свідчать знахідки уламків. Поширені також і амфори з власне інших міст Боспору, Херсонесу. З Пергаму та ряду інших міст Малої Азії експортувався столовий, червонолаковий посуд та інші вироби. З самого Єгипту, а саме Александрії, доставлялись деякі прикраси, що носили танаїти, з Італії — вази, канделябри, лампи, тощо. При цьому, власне римських предметів та виробів в Танаїсі буде дуже багато, але лише з початку нашої ери.

Через Танаїс, як бачимо, проходив великий оборот товарів, який потрапляв безпосередньо до кочівників: багато цих речей могли дозволити собі лише знатні особи, зокрема аристократія та царі. Імовірно, в багатьох курганах кочових племен знаходились речі, які були куплені в Танаїсі, а можливо, десь знаходиться і власне продукція Танаїсу, але відстежити це майже неможливо через те, що наприклад кераміка місцевих майстрів немає особливих рис, що змішує її з власне боспорськими зразками. В самому місті до речі було знайдено чимало будинків торговців, серед яких трапився доволі цікавий двір: в підвалі торговця було знайдено дуже багато фрагментів кераміки і декілька вцілілих амфор. Деякі з них були пронумеровані, а на деяких містились написи, найбільші групи складали такі надписи: ALE, CAM, NA — що імовірно свідчить про імена власників цих амфор, які були викуплені оптовим торговцем — себто власником будинку та підвалу.

Тож, стає цілком зрозуміло, що економічно місто скоріше за все і справді процвітало, як про це каже Страбон, а особливого розвитку вдається досягнути вже в нашу еру, навіть після войовничого походу царя Полемона.

Внутрішній устрій.

Нажаль, з міста не дійшли якісь письмові згадки , якщо не вважати лишень окремих написів наприклад на могильних плитах. Та втім, ми все рівно маємо деякий пласт інформації.

Як вже згадувалося, місто імовірно висловлювало свою непокору та в особливо важкі чи нестабільні часи могло відмовлятись від покори. Але, в перші століття н.е. місто точно знаходилось під повним контролем боспорського царства, адже кам'яні плити мають постійні згадки царів та подій з царства. В самому ж місті головним виступав пресбевт — особа, призначена царем з власного оточення чи місцевої аристократії. Самі царі імовірно навіть могли за все життя і жодного разу не побувати в місті, принаймні точно окрім Полемона… В місті також були і виборні особи — архонти, при чому було їх декілька і одні іменувались як архонти еллінів, а інші — танаїтів. Втім, ворожнечі на етнічному тлі напевне не було, адже в надписах присутні виключно дружні згадки про роботу архонтів, а серед суто “еллінських” зустрічаються аристократи з явно не грецькими іменами, що свідчить про наявність еллінізованої, місцевої аристократії.

В місті були також і логахи танаїтів — також вже згадані. Це фактично командири місцевого, не грецького ополчення. Був також і стратег Танаїсу — головнокомандувач оборони міста та очільник місцевого ополчення. Враховуючи особливості боспорського війська та етнічного складу міста, можна дійти висновку, що елліни частіше виступали в ролі гоплітів, а місцеве населення в якості легкої піхоти, вершників, чи то стрільців.

Функціонували в місті також і синоди — релігійні союзи, в які могли входити купці, священнослужителі, мореплавці, тощо. Так як Танаїс в першу чергу торгівельне місто, то синоди були здебільшого купців — існували вони для спільних релігійних ритуалів задля успішності справи та спільного навчання власних дітей. Синоди взагалі як такі характерні для грецьких міст, в тому числі і боспорських греків.

Катастрофа та руйнування міста.

Танаїс було зруйновано, як і чимало інших міст північного причорномор'я, внаслідок навали нових кочових племен. Вони не намагались налагодити торгівельні відносини з місцевими греками і доторкнутися до античної культури, міста, які виступали центром торгівлі як для скіфів і сарматів, для нових кочівників не складали жодної цінності. Тож, Танаїсу судилось бути знищеним.

Після походу Полемона Танаїс ймовірно втратив свої стіни та лишився захисту. Втім, потрохи система укріплень відновлювалася, а після перших тривожних звісток про прихід нових орд в степи — швидкість відновлення явно зросла. Втім, так як місто все ж було зруйновано, його доля вже зрозуміла.

Цікаво все ж яким чином пало місто: адже слідів жорсткого штурму чи боїв відсутні. Трупів полеглих захисників та наступаючих відсутні, як і відсутня фактично кинута зброя: знайдено лише невелику кількість наконечників стріл та мечів, які ймовірно могли впасти зі стіни чи ще щось. Також, місто здали точно не через брак їжі чи води: в місті знаходилась велика кількість резервуарів, а сховища були набиті зерном, про що нам відомо завдяки спаленим зразкам.

В самому місті наявні сліди пожежі, але, враховуючи те, що будівлі мали дахи з легкозаймистих матеріалів — причин пожежі могло бути чимало. Хоча, не відпадає і можливість підпалу через обстріл, та входження до міста після масштабної пожежі.

Відомостей про те, хто конкретно взяв місто та розграбував його — немає. Втім, сміливо можна говорити, що у цих племен не було осадових машин, що втім і так зрозуміло.

Саме ж місто пало ймовірно в 40-х рр. III ст. н.е., адже в місті немає жодних боспорських монет, датованих пізніше.

Відомо також і те, що мінімум через 100 років на руїни міста повернулись люди, які намагались по-новому обжити ці землі, та втім, їм нічого не вдалось: принаймні слідів довготривалого життя не було знайдено, а будівлі настільки жахливої якості, що не підлягають нормальному дослідженню.

Висновок.

Отже, аналізуючи всю інформацію, стає зрозуміло, що Танаїс — доволі цікаве місто, що пережило чимало подій та відігравало значну роль в житті Боспорського царства. Засноване вже боспорськими греками, Танаїс все ж зберігав грецьку культуру, знаходячись втім в безпосередній близькості з кочівниками. Імовірно, чималий вплив на кочове населення передавався саме з цього міста. Дякую всім за приділену увагу!

Список використаної літератури.

1. Винокур І.С., Телегін Д.Я. Археологія України. Київ: Вища Школа, 1994. 161-162 С.

2. Колесников К.М., НА КРАЮ ОЙКУМЕНИ: Еллінські військові традиції на українських землях Причорномор’я: від заснування перших поселень до перших століть християнської ери (VII ст. до н.е — IV ст. н.е.). — Київ: Темпора, 2021. 32 С.

3. Страбон. География в 17 книгах. Перевод, вступление и примечания С. Л. Утченко. Москва: Издательство Академии наук СССР, 1964. Серия «Классики науки». Книга 11, с. 468 — 469.

4. Д.Б. Шелов. Танаис — потерянный и найденный город. М.: Наука, 1967.

5. Д.Б. Шелов. Танаис и Нижний Дон в III — I вв. до н.е. М.: Наука, 1970.

6. Д.Б. Шелов. Танаис и Нижний Дон в первые века н. э. М., 1972