Чим є пиво особисто для тебе, дорогий читач? Можливо способом розслабитись після важкого робочого дня, чи радше можливістю провести веселіше час разом з друзями, занурившись в вихор дурнуватих пригод, чи то просто приємним напоєм, який хочеться споживати час від часу, споживаючи смачну їжу. Хай там як, а для кожного пиво це щось різне (хоча особисто не вживаю алкоголь). Винахід цього напою має давню історію і хоча справжню батьківщину пива знайти практично неможливо, ми точно можемо сказати, що найперша цивілізація в світі, Шумерська, була помішана на пиві, як і загалом вся Месопотамія.
Пиво в Шумері споживали майже, що постійно. На застіллях, в вільний час, в тавернах, під час їжі, роботи, та навіть сексу, що видно по чималій кількості табличок з еротичними сценами, де переважно жінка споживає пиво, паралельно інтиму.
Основним інгредієнтом шумерського пива був ячмінь, який займав першість серед зернових культур. Лідируюча позиція зокрема закріпилась саме через використання ячменю для варіння пива та виготовлення хліба. Щодо історії як в шумері здогадались варити пиво незрозуміло, деякі дослідники припускають, що це була більше випадковість, коли на складах зернини ячменю проростали та бродили.
В шумерській міфології навіть існувала відповідна богиня: Нінкасі. Вона була покровителькою всіх алкогольних напоїв. Як і іншим важливим божествам шумерської міфології, зберігся гімн Нінкасі, в якому, як дуже довго гадали люди, зберігався дійсний рецепт пива, адже що це ще могло бути?
Нінкасі, ти той, хто обробляє солод (з ячменю) водою,
ти той, хто розкладає солод на великій циновці сушитися,
...
Коли ти виливаєш воду на розтертий хліб з двох посудин,
високі та чисті посудини з неглазурованої глини,
ти готова змішати (їх)
Коли ти виливаєш осад з фільтраційних посудин з неглазурованої глини,
ти тримаєш її солодку ароматну темну пивну суміш у великих посудинах з неглазурованої глини.
Отже, чи спробує хтось відтворити цей рецепт? Питання залишалось в часі.
Спроба Фріца Мейтага: пиво Нінкасі.
Невідомо чи спроба Фріца Мейтага була справді першою чи ні, але вона можна сказати, дійсно запам’яталась та виділялась.
Отже, Фріц прочитав про гімн Нінкасі в статті Соломона Каца, професора антропології в Університеті Пенсільванії та експерта з антропології їжі. В ній він використовував переклад гімну, який зробив Мігель Сівіл (його переклад вважається класичним, хоча і дещо застарілим, щодо цього гімну). Безумовно, ідея відтворити пиво за першим в світі! Задокументованим рецептом звучала як перспективне та безпрограшне рішення. Проблема залишалась лише в перекладі і тому, що деякі моменти Фріц все ж не міг зрозуміти, а отже він звернувся за допомогою до Каца, який погодився прийняти участь у цьому проекті. Участь брали також і пивовари з компанії Anchor Brewing Company з Сан-Франциско. Здавалося б, всі карти зійшлись, для успішної реалізації проекту!
Щоправда, труднощі виникли майже відразу. В світі було відомо про три таблички з гімном Нінкасі, але навіть так зібрати повний переклад і розшифрувати деякі слова було фактично неможливо. Однією з найсерйозніших перепон виявилось слово Баппір - 𒁀𒉺𒀀. Баппір міг трактуватись і як власне пиво і як власне хліб, тим паче що в пізніших текстах були знайдені підтвердження, що це “щось” точно було з ячменю.
Подібних моментів, на жаль, було достатньо багато, тож Фріц та Кац, як пізніше зізнавався останній, часто вигадували та відштовхувались від своїх власних здогадок та ідей. Вони швидко зрозуміли, що рецептом пива це бути аж ніяк не може, хоча корисної інформації зберігалось все ж чимало. Було висунуто припущення, що це — радше пісня, яку співали під час застілля чи вживання алкоголю чи власне пива, маючи на меті веселий мотив (припущення). Ще цікавим моментом є той факт, що пізніші переклади від австрійського ассіріолога Вальтера Саллабергера та російської шумеролога Вероніки Афанасьєвої не просто суперечать та різняться від перекладу Мігеля Сівіла, вони навіть разюче відрізняються один від одного! Тож, фактично є три різні переклади де містяться різні трактування одних і тих самих рядків.
Втім, незважаючи на таку кількість здавалось б, невдач, “пиво Нінкасі” все ж побачило світ, хоч і в дуже обмеженій кількості і в якості хіба що ексклюзива. Це пиво представили на Національній конференції микропивоварень в Сан-Франциско 1989 року.
Як і належить, пиво дегустували з великої ємності, за допомогою трубочок. Використання такого методу в стародавньому Шумері імовірно спричинено залишками від ячменю, що заважали нормально споживати продукт та змушувало знаходити нові рішення. Пиво, яке йменувалось “Нінкасі: шумерське пиво” вміщало 3.5% спирту. Дегустатори відзначали, що смак був схожим радше на якийсь сидр, або ж шампанське, думки розійшлися.
Цей невдалий досвід на жаль говорить про те, що гімн Нінкарсі все ж не є повноцінним рецептом. Ця спроба втім не була останньою і повторювалась ще згодом різними установами, організаціями та пивоварнями. Дехто просто використовував назву та концепцію “найдавнішого пива в світі”, користуючись радше маркетингом. Хай там як, але спроба була варта того бодай з точки зору цікавості та інтересу.
Що цікаво, в деяких “приватних колекціях” ще збереглись ті самі пляшечки “справжнього, шумерського пива”. На жаль не знайшов інформацію, наскільки багато екземплярів збереглись, але принаймні один я думаю. точно десь знаходиться.
