Ісусе, мені тяжко на все це дивитися!
Будь-ласка скажи, промов..
До мене, до нас, до світу, як нам всім тут вжитися?!
Як позбутися бруду і голоду, криків і місяцю,
Бо тільки тоді наступає темрява і чути
як рипить Земля!
Обійми нас Собою!
Змиритися б.
Княгиня Неправда бажає ковтнути братиків,
Слюною жадібно вкрадаючи людство!
Вмитися б.
Щодня на головах не бузок ,а репьях
звичайнісінький, та хіба це не тяжба та
жадоба, те буйство?!
На що ж тут вже дивитися?!
Тільки природа ще не вимерла, кличе до себе у рай, а ми не бажаємо..
Коритися!
Прямо на столі розстилають почуття гумору, немов красною стрічкою дають собі вартість, а вона вже немов знівечене решето з пошуку гідності!
Змінитися б.
Подивись ,які ми стали слабкі, та ще й горді. Говорять - Чому б нам не спитися? І баряться до бару, шукають..
Де б вкритися.
Де б рану загоїть, а там навпаки плюють і бʼються, роздираючи один одного на шматки мʼяса.
Шукаючи знов, де кров?
Де б душу згубить і з ким роздітися!
Вони не мають Тебе перед собою,
Боже ,скажи, що трапилось?
Чому я це все бачу?
Де острахом,
Де підтюпцем.
Вони не думають що скеля зірветься і вже не буде куди подітися!
Відчай. І далі вічний біль. Ні, тільки не зараз! Я ж хотів..
Помолитися...
Отче, прошу, давай зараз миритися!
Будь-ласка, розійдіться і встаньте!
Ми на війні і я перша навколішках...
Я біжу, я дійду, доповзу, дотягнусь до Христа і буду серцем капати і..
Хилитися.
Можна?
