З яскраво освітленого простору офісу відкритого планування Азат Сейітмухаммедов керує стартапом електронної торгівлі Wabrum, який він заснував майже 10 років тому. У Берліні чи Сан-Франциско в цьому б не було нічого надзвичайного, але тут, у столиці Туркменістану, яка вважається однією з найізольованіших і найзакритіших країн світу, такий бізнес виглядає доволі новаторським.
«Це може здатися звичним у Європі чи США, але для Туркменістану це щось нове, — сказав 38-річний батько шістьох дітей. — Онлайн-торгівля перебуває на дуже початковій стадії, і ми розглядаємо себе як піонерів у цій галузі».
Його компанія – частина нової хвилі приватного підприємництва в Туркменістані. Це переважно пустельна країна у Центральній Азії, що межує з Іраном та Афганістаном. Бізнес тут здебільшого розвивають підприємці, які вміють швидко адаптуватися та мають впливові зв’язки. З власного складу кур’єри Сейітмухаммедова розвозять замовлення по всій території колишньої радянської республіки, доставляючи переважно одяг і взуття турецького виробництва.
Reuters, отримавши рідкісний доступ до Туркменістану, нещодавно мав змогу подорожувати без супроводу та вільно висвітлювати події в країні, де технологічні інновації, зокрема електронна комерція, дедалі активніше впроваджуються. А в політиці тим часом президент Сердар Бердимухамедов та його оточення зберігають суворий контроль.
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ТА ІЗОЛЯЦІЯ
Після здобуття незалежності від Москви у 1991 році президент Сапармурат Ніязов – «туркменбаші» (тобто «глава туркмен») – проголосив Туркменістан «постійно нейтральною» країною і закрив її для більшості відвідувачів, запровадивши один із найсуворіших у світі візових режимів. Цей режим здебільшого зберігся й через два десятиліття після смерті Ніязова. Туркменські чиновники виправдовують ізоляцію країни складною географією, стверджуючи, що це необхідно для захисту від ісламістських бойовиків та контрабанди наркотиків із сусіднього Афганістану.
За часів Ніязова навколо нього сформувався розгалужений культ особистості, а столицю Ашгабат було перетворено на мармурову вітрину, профінансовану за рахунок запасів природного газу Туркменістану — четвертих за обсягом у світі. За наступників система здебільшого залишилася незмінною. Проте з 2022 року, коли Сердар Бердимухамедов змінив на посаді президента свого батька Гурбангули Бердимухамедова, з’явилися ознаки поступового потепління. За офіційною статистикою населення Туркменістану становить близько 7,7 мільйона осіб. Країна заявила про намір спростити візовий режим, приєднатися до Світової організації торгівлі та диверсифікувати переважно державну економіку.
Новий президент зміцнив дипломатичні зв’язки Туркменістану, подорожуючи за кордон частіше, ніж його попередники. Деякі іноземні дипломати в Ашгабаті розповіли Reuters, що відчувають початок змін, хоч і повільних, пов’язаних із оновленням поколінь у правлячій еліті. За словами одного західного дипломата, який працює в Туркменістані, окремі групи еліти зацікавлені у реформах, і особисті свободи тут останніми роками дещо розширилися.
Втім, навіть за таких умов Туркменістан залишається складним ринком для іноземних інвесторів. У країні паралельно існують офіційні і неофіційні (чорні) курси долара, а політична система залишається непрозорою. Міжнародні компанії, що працюють тут, переважно турецькі. Лінгвістична спорідненість і велика турецька діаспора також сприяють тому, що турецька мова широко поширена серед молоді Туркменістану.
ЗМІНИ У СУСПІЛЬСТВІ
Втім, поза політикою туркменське суспільство зазнає змін, і найшвидше вони відбуваються в інтернеті, хоча рівень користування мережею в країні залишається відносно низьким. Інтернет у Туркменістані повільний і піддається жорсткій цензурі, що, за словами чиновників, необхідно для протидії ідеям ісламських бойовиків, які поширюються в інших країнах Центральної Азії. Однак популярними стають соціальні мережі, як-от Instagram і TikTok, які хоч і заблоковані в країні, проте доступні через VPN.
Інфлюенсерка соцмереж Енежан Вельмурадова завела Instagram у 2020 році, щоб рекламувати власне туристичне агентство і організовувати відпочинок для заможних туркменів у Європі та Південно-Східній Азії. У своєму просторому офісі в центрі міста, прикрашеному сертифікатами з соціальних мереж і магнітиками з різних країн світу, вона каже, що радіє відкритості країни.
«Як жителька Туркменістану, я також дуже рада, що нарешті руйнуються стереотипи про те, що наша країна – закрита», – сказала Вельмурадова.
У спортивній школі Ашгабату Мухаммет Байрамгулуєв у вільний час навчає підлітків брейкдансу. Байрамгулуєв розповів Reuters, що цей вуличний танцювальний стиль, який виник у Нью-Йорку, у його молодості в Туркменістані був майже підпільним явищем.
«Це було приблизно у 2000 році. Тоді у нас не було людей, які б займалися брейком. Ми тільки дивилися це по телевізору – бачили, як це робиться, і самі хотіли спробувати», – розповів він.
«Нині заняття, які я проводжу у новенькій студії, переповнені, і брейкданс став масовим явищем», – зауважив він.
«Ми хочемо, щоб наші хлопці, наші туркменські спортсмени, могли конкурувати, наприклад, на чемпіонатах Азії чи світу. А в майбутньому, якщо Бог дасть, і на Олімпійських іграх», – підсумував Байрамгулуєв.
Джерело — Reuters
