Автор: генерал (у відставці) Мік Раян
Оригінальний допис був опублікований 13 лютого 2024 року
Російський наступ триває, Україна змінює керівництво і продовжує наносити стратегічні удари, Конгрес США вагається
Протягом усієї війни я регулярно готував огляди кампаній. У них я досліджував як російську, так і українську кампанії у війні, а також заглиблювався в мірило успіху і невдач кожної з них. Моє останнє оновлення кампанії за 2023 рік, яке охопило більшу частину бойових дій 2023 року, включно з українським південним контрнаступом, можна прочитати тут.
Однією з найважливіших подій у війні з часу останнього оновлення кампанії стала зміна військового керівництва Збройних сил України. Якщо 2023 рік був роком хаосу для керівництва Міністерства оборони, то 2024 рік приніс з собою потрясіння для вищого військового керівництва України.
Минулого тижня було звільнено головнокомандувача Збройних сил України генерала Валерія Залужного. Залужний, призначений президентом Зеленським у 2021 році, командував у найтемніші години широкомасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року та під час успішних наступальних операцій під Харковом і Херсоном. Але його звільнення певний час було предметом чуток і спекуляцій. Публічні коментарі Залужного щодо української стратегії, його втручання в дебати про мобілізацію, нездатність сформувати військові сили, здатні здійснити успішний контрнаступ у 2023 році, і, безсумнівно, низка інших факторів призвели до падіння довіри між президентом і головнокомандувачем.
Після звільнення Залужного новим головнокомандувачем ЗСУ став командувач Сухопутних військ України генерал Сирський. Також було зроблено низку інших призначень, включаючи нового командувача Сухопутних військ України. Новими призначеннями, про які було оголошено 11 лютого, стали:
новим командувачем Сухопутних військ призначено генерал-лейтенанта Олександра Павлюка. Він обіймав посаду заступника міністра оборони з лютого 2023 року;
новим командувачем Сил територіальної оборони призначено генерал-майора Ігоря Плахуту. Раніше він командував Окремою президентською бригадою та очолював південне командування Національної гвардії в Одесі;
новим командувачем Десантно-штурмових військ призначено бригадного генерала Ігоря Скибюка. Раніше Скибюк був заступником командувача Десантно-штурмових військ, а також командував 80-ю десантно-штурмовою бригадою;
генерал-лейтенант Юрій Содоль призначений командувачем Об'єднаних сил. Він є колишнім очільником морської піхоти України.
Одночасно з призначенням нового головнокомандувача Зеленський також надав чіткі вказівки своєму воєначальнику. Вони являють собою поєднання стратегічних і тактичних ініціатив.
Поки це відбувалося, Україна продовжувала свої оборонні операції на землі на півдні і сході. Ці наземні операції супроводжуються тривалою ударною кампанією України на території росії і Чорноморському регіоні.
Росіяни, однак, просуваються вперед, хоча і повільно. З початку року росія продовжила свої наступальні дії проти України. За останні кілька місяців росіяни здійснили атаки на північному сході, сході та півдні. Останнім часом росія продовжує наступальні операції з оточення та захоплення Авдіївки. Однак очевидно, що росія може готуватися до подальшого посилення наступу з переходом зими в Україні до весни.
Нарешті, тривають політичні та дипломатичні ініціативи в Європі та США. З боку Європи нещодавно було оголошено про низку пакетів підтримки з боку таких країн, як Німеччина, Велика Британія (яка також підписала угоду про безпеку з Україною), Фінляндія, Нідерланди, Латвія, Естонія та Канада. Законопроєкт, що знаходиться на розгляді в Конгресі США, про продовження пакетів військової допомоги Україні залишається предметом дискусій.
Все це матиме вплив на українську стратегію на цей рік. Це, своєю чергою, вплине на те, як Україна реалізовуватиме різні кампанії у 2024 році.
Стратегія України на 2024 рік
У своїй заяві про звільнення генерала Залужного і призначення генерала Сирського головнокомандувачем Президент України також визначив низку пріоритетів на 2024 рік для нового верховного головнокомандувача.
Перше і найважливіше - Зеленський доручив розробити стратегію на 2024 рік. Президент був явно незадоволений існуючою стратегією оборони України у 2024 році. Сирському потрібно буде швидко розробити і представити план, який збалансує оборонні та наступальні операції, а також відновлення та ротацію елементів української армії. Він також повинен узгодити політичні цілі Зеленського з наявними військовими засобами.
Він повинен вести агресивну оборону своєї батьківщини, знищуючи російські сили в Україні і завдаючи удару по самій росії, зберігаючи і відновлюючи українську армію. Сирський також повинен успішно виконати масштабну програму трансформації мільйонної армії. Це серйозні виклики.
На жаль, багато ключів до потенційного успіху Сирського цього року лежать поза межами його повноважень. Забезпечення військової підтримки Заходу є політичною відповідальністю і залежить від примх різних західних національних лідерів і парламентів. Це завдання ускладнюється тим, що військові запаси Заходу скорочуються, а артилерійських і протиповітряних боєприпасів, які він може надати Україні, стає все менше. Цього року на український конфлікт, війну промислових систем, значною мірою впливатиме рівень виробництва.
Українські дебати щодо мобілізації також матимуть значний вплив на кадрові ресурси Сирського протягом наступних 12 місяців. Бойові сили на лінії фронту дедалі більше виснажуються, відчувають нестачу особового складу та нестачу важливих боєприпасів. Оборона утримуваної території вимагає притоку нових призовників для відновлення підрозділів з нестачею особового складу та ротації бригад, що знаходяться поза лінією фронту.
Нарешті, перед українцями стоїть ціла низка військових викликів. Наступний рік вимагає вирішення ключових інтелектуальних викликів, які можуть дозволити Україні вийти з глухого кута на полі бою і згенерувати стратегічний імпульс. Ключові операційні проблеми, які потребують вирішення, я детально розглянув тут:
Виклик 1: Інтеграція старих і нових технологій.
Виклик 2: Вирішення проблеми скупчення або розосередження.
Виклик 3: Зниження вартості захисту від ракет і безпілотників.
Виклик 4: Досягнення правильного балансу між дальніми ударами і ближнім боєм.
Виклик 5: Зближення з ворогом у спосіб, що забезпечує живучість.
Це важливий контекст для розробки і проведення українських кампаній у наступному році.
Українські кампанії 2024 року
Від початку широкомасштабного російського вторгнення майже два роки тому Збройні сили України планують, проводять і розвивають різноманітні кампанії на сході, півночі і півдні країни, в небі, в Чорному морі, в інформаційній та кібернетичній сферах.
Нижче розглядаються ключові українські кампанії на 2024 рік.
Наземні кампанії. Збройні сили України продовжують проводити численні оборонні кампанії за участю сухопутних військ. На півдні Україна обороняється вздовж нової лінії фронту, створеної внаслідок контрнаступу та форсування річи наприкінці 2023 року. Однак росіяни проводять атаки на півдні і проти українського плацдарму на східному березі Дніпра.
Поки що незрозуміло, чи була ця операція спробою обману на оперативному рівні з метою відволікання російських резервів від Запоріжжя, чи більш серйозною спробою створити ще одне допоміжне угруповання для південної наземної кампанії. У будь-якому випадку, вона не вийшла за рамки відчайдушних боїв за підтримку українських сил на східному березі річки.
На сході Україна проводить оборонні операції на Донеччині та Луганщині, а також на Харківщині. Протягом 2024 року російські війська проводять безперервну серію атак, які явно розраховані на те, щоб використати кульмінацію [наступальних спроможностей] українських сухопутних військ наприкінці 2023 року, а також нестачу боєприпасів і живої сили в українських підрозділах на передовій.
На північному сході Україна продовжує оборонну кампанію проти російського наступу на Луганщині. Російські наступальні операції вздовж лінії Куп'янськ-Сватове-Кремінна досягли певних успіхів на цьому напрямку. Україна також обороняється від постійних російських атак в районі Авдіївки. Останнім часом з'являються повідомлення про те, що росіяни покращили свою здатність проводити тут операції штурмових груп.
Успіх росіян в Авдіївці вирівняв би їхню лінію фронту на сході України. Що ще важливіше, росія, схоже, хоче втягнути більше українських підрозділів в оборону Авдіївки. Українці не можуть дозволити собі тут битву на виснаження. Таким чином, необхідно якнайшвидше прийняти складне політичне рішення, щоб українські війська, які залишилися, не втратили можливість організовано відступити. Успіх росії тут, хоча і не є важливим з військової точки зору, буде політичним і пропагандистським виграшем для президента Путіна.
Українська ударна кампанія. Україна продовжує свою ударну кампанію, намагаючись підірвати здатність росії підтримувати свої бойові сили. У цій ударній кампанії використовуються ракети великої дальності, в тому числі GMLRS, Storm Shadow і SCALP. Для розвідувальних і ударних місій дедалі частіше застосовуються повітряні і морські безпілотні системи великої дальності, розроблені власними силами.
Ключовою функцією зростаючого українського ударного потенціалу є деградація російського промислового потенціалу. Україна навряд чи зможе повністю знищити російський оборонно-промисловий потенціал, але вона може послабити його в поєднанні з міжнародними санкціями. Це також сповільнить постачання зброї або ускладнить бажання працівників (чи іноземних радників) працювати в цій галузі. Відбулися також численні атаки на російську енергетичну інфраструктуру, в тому числі атаки на експортні нафтогазові термінали. З огляду на потенційний економічний вплив таких ударів на державний бюджет росії, вони, безсумнівно, відіграватимуть важливу роль у стратегії України до 2024 року.
Ще одним пріоритетом для українських ударних кампаній у 2024 році буде підтримка досягнень української оперативно-тактичної діяльності. Прикладом цього є нещодавнє збиття цього місяця літака ДРЛС російських ПКС А-50. Серед інших цілей - ключові російські штаби, транспортні шляхи і логістичні вузли в окупованій Україні. Крім того, аеродроми все частіше стають мішенню для українських ударів.
Однак ці українські удари не паралізували і не погіршили суттєво оперативну підтримку росіян або їхню загальну систему командування і контролю. У 2024 році необхідно буде докласти більше зусиль для нанесення оперативних ударів з метою придушення ключових російських сил і засобів та послаблення здатності росії здійснювати скоординовані наступальні операції, особливо з наближенням весни.
Українські ударні кампанії також будуть спрямовані на посилення стратегічної свободи маневру України. Прикладом цього є атаки на Чорноморський флот, які призвели до того, що російський флот став менш ефективним у західній частині Чорного моря. Це дозволило Україні знову відкрити морський торговельний коридор, який має важливе значення для експорту зерна.
Нарешті, українські ударні кампанії будуть спрямовані на посилення політичного впливу у 2024 році. Удари по Москві з використанням безпілотників у 2023 році, а також удари по Керченському мосту, аеродромах і навіть залізничних коліях на території росії були покликані створити картину російської військової і політичної некомпетентності. Інша політична мета, життєво важлива цього року, полягає в тому, щоб продемонструвати західним прихильникам України, що вона все ще перебуває в боротьбі. Оскільки наземні кампанії у 2024 році зосереджені на оборонних операціях, ці удари дають Україні можливість продовжувати завдавати ударів по росії і чинити політичний тиск на Путіна.
Оборонна кампанія протиповітряної, протиракетної і проти-БПЛА(шної) оборони. Україна продовжує свою кампанію з оборони від російських повітряних, ракетних і безпілотних атак. Вона змогла витримати найгіршу частину російської кампанії з нанесення ударів по цивільній інфраструктурі взимку, хоча це, ймовірно, не була така скоординована кампанія, на яку дехто очікував. Замість цього росія, схоже, зосередилася на розкиданому списку цілей по всій Україні, щоб підтвердити прогалини в системі протиповітряної оборони і змусити Україну грати в гру «вбий крота» з її існуючими можливостями ППО.
Українська система протиповітряної оборони нещодавно отримала додаткові західні системи ППО, і тому оборона деяких українських міст буде посилена. Однак неможливо покрити всі можливі цілі, і росіяни це знають, тому вони націлені на багато другорядних міст.
Однією зі змінних у 2024 році буде ймовірне запровадження винищувачів F-16 до складу ПКС України. Довгоочікувана підготовка і матеріально-технічне забезпечення до прибуття цієї нової зброї створить ще один головний біль для російських планувальників повітряних операцій. Ключовими завданнями для цих літаків, швидше за все, буде ще більше відтіснити російські бомбардувальники, які запускають ракети проти українських міст та інфраструктури, а також перехоплення російської тактичної авіації. Це включає в себе знищення або зниження ефективності російських літаків, що запускають плануючі бомби.
Кампанія стратегічного впливу. Українська кампанія стратегічного впливу є безперервною з моменту широкомасштабного вторгнення росії два роки тому. Нещодавні стратегічні наративи включали відзначення схожості між звірствами росії та ХАМАСу, а також те, що Україна та Ізраїль стикаються з агресивними хижаками, які прагнуть знищити їхні нації.
У більш широкому сенсі, українські операції стратегічного впливу у 2024 році будуть спрямовані на збереження підтримки України з боку Європи та Америки, оскільки в Конгресі США тривають дебати щодо фінансування додаткової підтримки України. Європа, як і раніше, рішуче підтримує Україну, з численними новими зобов'язаннями щодо підтримки з боку європейських країн, а також нарощуванням промислового виробництва в Україні.
Україна має багато чого зробити, щоб відновити свою репутацію після нещодавньої військово-цивільної кризи. Хоча така напруженість не є чимось незвичайним для демократичних країн у воєнний час, вона є безладною. І час для цього не міг бути гіршим. Таким чином, частиною операцій стратегічного впливу України цього року має стати проєктування об'єднаних цивільно-військових зусиль для захисту своєї батьківщини.
Кампанія з трансформації української армії. Україна проводить широкомасштабну кампанію з трансформації своєї армії. Вона розпочалася ще до війни, коли в середині 1990-х років український уряд прийняв рішення про перехід до військової організації, більш наближеної до процесів, обладнання і організацій НАТО. Ця реформа прискорилась після російського вторгнення 2022 року. Західна зброя та боєприпаси були надані у великій кількості, хоча вони все ще не переважають за кількістю танки та артилерійські системи радянських часів.
Нещодавнє розпорядження президента додало ще один вимір до цієї кампанії з інституційної трансформації. На додаток до його вимоги щодо стратегії на 2024 рік, початкові публічні вказівки Зеленського новому головнокомандувачу включали сім пріоритетів:
Кожна бойова бригада на першій лінії повинна отримати ефективне західне озброєння, і має відбутися справедливий перерозподіл такого озброєння на користь першої лінії;
Проблеми з логістикою мають бути вирішені. Авдіївка не повинна чекати, поки генерали з'ясують, на яких складах застрягли безпілотники;
Кожен генерал повинен знати фронт. Якщо генерал не знає фронту, він не служить Україні;
Надмірна і невиправдана кількість особового складу в штабі має бути скоригована;
В армії має бути створена ефективна система ротації. За основу можна взяти досвід окремих бойових бригад Збройних Сил України та підрозділів Державної прикордонної служби України, де така система діє. Ротації є обов'язковими;
Очевидною є потреба у підвищенні якості підготовки воїнів - на передовій можуть перебувати лише підготовлені солдати.
У структурі Збройних сил створюється новий вид військ - Сили безпілотних систем. Очікується призначення першого командувача.
Все це створюватиме виклики та вимагатиме компромісів, оскільки генерал Сирський балансує між боротьбою з росіянами, консультуванням Президента та трансформацією Збройних сил України.
Крім того, з часом безліч різних західних систем в артилерії і бронетехніці потрібно буде впорядкувати і консолідувати. Наразі цей «зоопарк» з багатьох різних типів техніки створюватиме значні проблеми з підготовкою і підтримкою в найближчі роки. Українська військова трансформація у 2024 році має вирішити цю проблему шляхом консолідації техніки в меншу кількість типів для різних видів військових систем.
Кампанія навчання. Навчання лежить в основі існування всіх хороших військових інституцій. Хороші бойові підрозділи спираються на режим постійної, сучасної і суворої підготовки. Бойові командири, окрім звичайного режиму індивідуальних і колективних тренувань, повинні також брати участь у професійній військовій освіті.
Контрнаступ у 2023 році продемонстрував певні недоліки в українській підготовці. Час, відведений на підготовку новобранців початкового рівня - близько місяця - є надто коротким. Хоча потреба в заміні на полі бою зумовлює це, Україні потрібно знайти спосіб подовжити цей термін до двомісячного режиму підготовки, який був випробуваний і визнаний ефективним для українських сухопутних військ у 2023 році.
Водночас колективні навчання потребують вдосконалення. Здатність проводити загальновійськові операції на рівні бойових груп і бригад має бути посилена, так само як і інтеграція різних допоміжних сил і засобів, таких як інженерні війська і протиповітряна оборона. Водночас здатність вищих штабів планувати, інтегрувати і контролювати одночасне проведення кількох операцій на рівні бойових груп і бригад є життєво важливою в обороні і матиме вирішальне значення для відновлення наступального потенціалу наприкінці 2024 і 2025 років.
Інші допоміжні кампанії. Триває також низка інших менш помітних, але життєво важливих кампаній з підтримки. Однією з них є кампанії з оснащення і переозброєння ЗСУ. Це включає в себе запозичення обладнання НАТО, пошук заміни для обладнання і боєприпасів радянських часів в українському арсеналі і зусилля з розширення парку безпілотників за допомогою таких програм, як «Армія дронів». Іншою важливою кампанією є кіберзахист і забезпечення стійкості української інфраструктури до російських кібервтручань. Це має вирішальне значення для загальних військових зусиль України.
Забігаючи наперед: Російський весняний наступ?
Українці будуть готуватися до посиленого російського весняного наступу.
Росія має цілий ряд причин для проведення такого наступу. Перш за все, це політика. Проведення широкомасштабного наступу проти недоукомплектованих і погано озброєних українських військ може допомогти Путіну в його передвиборчій кампанії, а також використати дисфункцію нинішнього Конгресу США і можливий намір відмовитися від підтримки України.
Путін також намагатиметься використати нещодавню кризу у військово-цивільних відносинах, хоча його можливості для цього зменшуються. Путін намагатиметься відновити російський престиж у міжнародному співтоваристві, одночасно формуючи стратегічне середовище для будь-яких потенційних майбутніх військових авантюр за межами України. Він захоче телеграфувати іншим європейським країнам про те, що з ними станеться, якщо вони продовжуватимуть чинити опір російському домінуванню в своєму регіоні.
Зі стратегічної точки зору, російський весняний наступ може мати на меті запобігти будь-яким спробам України провести наступальні операції у 2024 році, одночасно прагнучи убезпечити додаткові території. Захоплення більшої території України не лише зашкодить Зеленському в політичному плані, але й забезпечить росії більш захищену географію на сході України напередодні будь-яких українських наступальних операцій у 2025 році.
Нарешті, Путін також буде стежити за часом. Він знає, що Європа повільно, але впевнено нарощує промислове виробництво. І він розуміє, що навіть диктатори не мають «пустих чеків» і необмеженої кількості людей і часу для перемоги у війнах. Російський президент, ймовірно, «винюхує» стратегічну можливість завершити війну у вигідний для себе спосіб у 2024 році.
Наступний рік буде небезпечним у політичному та військовому плані для української нації. Путін, опортуніст у глибині душі, захоче завдати Україні ще більшого болю і отримати якомога більше вигоди в наступному році.
Україна, яка постійно дивує росіян (і Захід) своєю стійкістю і силою духу, буде боротися далі. Вона неодмінно здивує нас знову в наступному році. Але успіх України у 2024 році також вимагатиме від західних країн продовження або посилення військової, фінансової та дипломатичної підтримки. Це стане основою для українських кампаній 2024 року і підготовки до майбутніх українських наступальних операцій, необхідних для звільнення більшої частини своєї території.
