У прямокутній кімнаті катається кулька.
Стрімко до лузи прямує наразі -
Гойдається спіймана сіткою лузи,
Боками округлими сяє під сонцем (що зазирає знадвору).
У дворі дерева вітаються світу у зустріч веселим птахам-солоспівам
Та вітер здіймає куряву пилу в танку по дорзі,
В обріях десь пропадає…зникає.
Дерева у захваті днем потепління!
На мить завмирають над склом у кімнаті,
Що прямокутна,
В якій нещодавно
Кулька влетіла стрімко у сітку
До лузи як здобич, спокуса, як перемога
Та наче пустунка якась в гамаку - байдужа до світу,
Час байдикує, заплющує очі красуня яскрава, чекає -
Коли оберуть ЇЇ з поміж інших, найкращих
Та повернуть у смарагдовий обшир розваг, овацій та слави…
…Та раптом… - падає стеля!
Дах обвалився.
Огорнуте все у куряву пилу.
І тріснула кулька!
В шматки у дрібні розлетілась в кімнаті, де щойно мріяла слави.
В руїні та крові зелена поляна,
Вкрилась сміттям та тілами,
Розірвані що
Вибухом слави,
Смерті
Та воєн……………
