Катерина Тішенська та темний бік людської душі
Катерина Тішенська українська авторка, яка сміливо працює з темною стороною людської душі й суспільства.
Її тексти об'єднує психологічна глибина, метафоричність та гра на емоціях читача. Вона вміє створити відчуття тривоги, відчаю, безвиході, але водночас підштовхує до роздумів про світло в мороці.
Сторінка авторки https://arkush.net/user/6963
Моє перше знайомство з творчістю Катерини почалося з оповідання «Самоідентифікація», на конкурсі «"Кіберпанк 2025: Код майбутнього".
Але крім цього оповідання в авторки є ще багато цікавих творів.
«Голод»
«Голод» - потужна, психологічно напружена історія, що з перших рядків занурює читача у світ звичайної, на перший погляд, родини, але в якої є темні й потворні пристрасті. Авторка майстерно створює атмосферу жаху, що зростає, змішуючи побутову реалістичність із сюрреалістичним кошмаром.
Мені дуже сподобалось, яке Катерина розкриває свій задум у неймовірному сюжеті. Гарно розкритий темний бік людської природи. Вражає, як авторка протиставляє зовнішнє й внутрішнє життя головної героїні.
Письменниця використовує яскраві, майже натуралістичні образи: запахи розкладеної плоті, смак землі, хрускіт кісток, тягучі рідини. Це не просто «картинки жаху», а спосіб передати одержимість головної героїні.
Символізм голоду у цьому творі, на мій погляд, - це метафора зла, що здатне підкорити людину.
Кожен абзац твору насичений емоціями, кожна деталь працює на створення атмосфери, яка постійно напружується.
Сподобався контраст між зовнішньою «ідеальною» картиною життя і тим, що відбувається всередині сім’ї. Це нагадує про те, як часто за фасадом добробуту приховується трагедія чи навіть жах.
Оповідання вийшло моторошне. . Воно залишає по собі важкий осад, змушує замислитися про те, що ми самі носимо в собі. А фінал твору — жорстокий і безнадійний. Він підкреслює: не всі війни людина здатна виграти.
«Попіл»
«Попіл» — ще один потужний і моторошний психологічний горор, який розгортається на перетині тем смерті, одержимості, збоченого культу та глибокої особистої травми.
Авторці вдалося створити атмосферу незворотної темряви й духовного розпаду, де кожна деталь працює на занурення читача у світ головного героя. Це відчувається у запаху гару, у хрусті попелу на язиці тощо.
Головний герой - багатошаровий образ людини, спотвореної власним минулим і хворобливими пристрастями.
Герой живе вогнем, поклоняється йому, сприймає його як божество. Він бачить себе жерцем цієї пекельної стихії, провідником між світом живих і світом мертвих.
Письменниця вміло створює атмосферу хворобливої містики, де професія головного персонажа стає формою релігії, а його дії особливим та особистим ритуалом життя.
Твір порушує теми, які хвилюють і тривожать: смерть, самотність, фанатизм, влада минулого над теперішнім. Вогонь у цьому оповіданні символізує і руйнівну силу, і спокусу, і очищення водночас.
Особливо моторошно звучить думка про те, як минуле формує монстрів: маленький Карл, який бачив смерть матері у вогні, перетворився на Карла, що шукає близькості з мертвими, прагне володіти їх попелом, отримує насолоду від смерті й тління.
Сподобалось, як авторка використовує деталі, які подані натуралістично, відверто, вони шокують.
Діалоги й внутрішня мова героя передають ілюзію близькості — ми ніби підглядаємо за його думками, забороненими фантазіями, його ритуалами. Це робить оповідання ще тривожнішим, адже читач відчуває себе співучасником чужої темної одержимості.
Фінал твору сповнений похмурої неминучості. Герой розуміє, що його кінець близький, але навіть тоді він вірний своєму божевіллю. Він обирає вогонь як шлях відходу. Його останні миті просякнуті та екстазом, і відчаєм. Автор дає зрозуміти: для таких, як Карл, немає порятунку, як і немає прощення.
«Попіл» вийшов важким, темним й сильним оповіданням, яке залишає гнітюче враження після прочитання.
Це твір про одержимість, яка стирає межі між життям і смертю, мораллю й гріхом.
«Сірий вир»
Містично-психологічна проза, де особливу увагу приділено внутрішнім переживанням героя. Це твір про поступове втягування людини у безодню власних страхів, травм, підсвідомих жахів. Атмосфера згущується з кожним абзацом, і читач почувається так, ніби його самого затягує той вир.
Сподобалось, як авторка поєднала епос і внутрішній монолог, драму та морську баладу. Це історія одного знищеного серця, яке продовжує битися, бо його тримає на плаву лише океан.
Барт Стюарт — головний герой. Він втілення типажу "пораненого велетня": мовчазного, сильного, глибоко самотнього чоловіка, чия травма розповсюдилася не тільки на тіло, а й на душу.
Зовнішні шрами лише верхівка айсберга, справжній тягар ховається в середині його свідомості. Обличчя зі шрамом, яке він ховає від світу під капелюхом, як маска, щит, за яким він тікає від нав’язливого людського ока. І водночас від самого себе.
Катерина Тішенська майстерно намалювала портрет свого героя: його руки — це окрема метафора. Мозолисті, загартовані, сильні, вони не лише інструмент роботи, а майже єдиний доказ, що він ще живий, ще відчуває, ще щось значить.
Його внутрішній світ — буревії, кити, грози, кров та солона вода. У нього немає права на сльози, але він плаче. І ці сльози можливо частина океану, а можливо частина душі. Барт — не просто китобій. Він сам нагадує загарпуненого кита, що вмирає повільно, щодня.
«Сюзанна» — його корабель, як символ. « Сюзанна» це його жінка, його мати, коханка, єдина істота, якій він віддається повністю, з якою може бути чесним і справжнім. І все одно навіть «Сюзанна» не може замінити те, що він втратив — любов, яка не належить йому.
Міссі. Кохана жінка головного героя — янгол. Але вона обрала іншого. Й це стало проблемою головного героя, який вважає що йому не місце поряд з цим янголом. Вона недосяжна для Барта. Він не може торкнутися її, бо боїться забруднити.
Гарно прописаний любовний трикутник. Який є не класичною історією зради — це історія в якій збіглося багато всього.
Чудово створена похмура атмосфера Сейлема з його вузькими вулицями, запахом дохлої риби та випічки, вітрилами, що рвуться на штормі — справжня, груба, чутлива водночас.
Письменниця зробила з цієї атмосфери не декорацію для підсилення сюжету, а ще одного персонажа. Холодного, тісного. Персонажа, що засуджує
Другорядні персонажі теж виглядають живими, об’ємними, зі своїми вадами та характерами. Вони посилюють сюжет, додають йому містичності, похмурості, розпачу.
Цей твір теж насичений символами. Сонце, що заходить не тільки частина пейзажу, а візуалізація занурення Барта у внутрішній морок. Його віра в те, що сонце пірнає в океан і він може пірнути за ним, зворушлива і наївна.
Епілог — немов ковток свіжого повітря після бурі, що розгорталася в основній частині твору. Він наповнений тихою ніжністю, теплом сімейного затишку і надією, яка проростає навіть після найтемніших часів.
Це роман про любов, що стала неможливою, про дружбу, яка розчарувала, і про море, яке хоч жорстоке, але все ж дає прихисток. Історія Барта Стюарта — це «Мобі Дік» навиворіт: тут кит - це сам герой. Це твір про поглинання людини власними страхами й внутрішньою пусткою.
«Бордель «Притулок зранених душ»»
Поєднання соціальної драми й еротики. Авторка створює гострий соціальний коментар, ховаючи за фасадом еротичних сцен трагічні долі й теми втрати людської гідності. Відчувається біль і безвихідь героїнь, і це не просто історія про тіло, а про спробу зберегти душу в пеклі.
Бордель виступає, як символ світу без любові, де люди продають і купують не тільки тіла, а й душі.
«Особливі умови»
Текст вражає не лише глибиною занурення в психіку головної героїні, а й безжальним реалізмом, у якому авторка (або автор) не намагається ні прикрасити, ні спростити зображене.
Розділ за розділом читач занурюється у світ, де еротика — це відчай, а материнство — це пастка.
Сюжет вийшов сильним. Він може викликати огиду, злість, співчуття або дискомфорт, але точно не байдужість. Це жорстка, нестерпна, але надзвичайно чесна історія.
Авторці вдалося сказати дуже багато — без крику, без моралізаторства, без прикрас. Лише через правду. І ця правда вражає. У цьому творі злиті психологічний реалізм, еротизм, жанрові риси трилера й драма материнства.
Сподобалась остання сцена. Жінка на пероні, у смарагдовій сукні. Це фінальна нота. Це не прощення, це нове народження.
Тіло зґвалтоване, серце спустошене, але життя триває. І жінка усміхається — вперше за багато років.
«87 або Історія одного Доктора»
Химерна байка чи жартівлива варіація на тему готичного жаху. «87 або Історія одного Доктора» — це чорний гумор, тілесна магія, моральна притча й атмосфера дотику до смерті.
Автор пропонує нам історію, яка звучить як анекдот, починається як фарс, а завершується — як майже біблійна жертва.
Доктор, не просто майстер дивної хірургії, а істота поза межами звичного, можливо він древнє божество чи демон, що діє за суворими, майже кабалістичними правилами.
У його світі 87 це не число, а сакральна межа, лінія між життям і смертю, стабільністю й хаосом, магією.
Кожен епізод описаний із натуралістичною скрупульозністю: кров, садна, оторочені згустками краї ран, зелено-синє вухо. Все це дихає реальністю.
Мова жива, гнучка. Деталі створюють ефект казки, яку читають на ніч — тільки для дорослих.
Твір не потребує десятків сторінок, щоби викликати в читача емоційний ступор і моральну тривогу.
Дуже хотів прочитати фентезійну історію «Шляхами Світла», але авторка прибрала текст зі сторінки
Катерина Тішенська уміє грати на межі емоцій. Вона віртуозно створює атмосферу сюжету. В її творах є сильне відчуття місця й настрою. Її герої завжди борються з собою, системою, долею.
Письменниця не боїться важких тем — тілесності, смерті, втрати, страху, морального падіння. ЇЇ оповідання занурюють читача не тільки в сюжет, а в саму душу людини. Можливо для порівняння, можливо для прийняття рішення, можливо для пошуку себе.
*****************************************
А ви читали щось з творчості авторки? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.
**********************************************
Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
***************************************
Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат на ресурсі https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%
Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть
**********************************************************
#Хроніки_Книголюба #Катерина_Тішенська #відгукнакнигу #українські_письменники #письменники_Аркушу #сучасна_українська_проза
