Сьогодні у мене вийшов текст про те, як Росія використовує обміни для своїх дипломатичних маніпуляцій у відносинах з іншими країнами, в основному з країнами Європи та з США. Історія стара як світ, і тягнеться з часів СРСР. Закидують агентуру - агентуру ловлять - у себе в країні Росія арештовує зальотних іноземців у пошуках загадочной русской души - обмін.
Та інколи СРСР віддавав країнам заходу своїх же громадян. Так у 1976 році СРСР віддав Британії та США Владіміра Буковского - викривача правди про російську каральну психіатричну систему, а потім противника Євросоюзу, До його честі він так само був великим противником приходу до влади Путіна, все-таки добре знав на що здатна КГБ.
Сучасна плеяда російської опозиції в егзилі або не подає виду, що розуміє на що здатна російська система silovikoff, або дійсно не розуміє. Ілья Яшин розповідає в інтерв’ю після визволення, як він спілкувався з офіцерами ФСИН (російських тюремщиків), та буквально знав одного з повернених назад у Росію агентів ГРУ - Пабло Гонсалеза. Яшин взагалі той ще персонаж: роками брав участь в акціях заохочення строкової служби у російській армії, хоч і говорить що займався там правозахисною діяльністю, але потрапив у в’язницю за поширення інформації про злочини російських військових у Бучі.
За ту саму статтю, “фейки про російську армію”, і за поширення інформації про російські злочини в Україні у в’язницю потрапив і Владімір Кара-Мурза - тепер претендент на престол “царя” російської опозиції в егзилі після смерті Навального у в’язниці. Кара-Мурза був би звільненим і так, він громадянин ще й Великої Британії. Але пішов у пакеті разом з сімома іншими опозиційними до Кремля діячами в рамках серпневого обміну.
Тепер, після обміну, вони всі потрапили в інформаційне поле, чим активно користуються. Яшин дорвався до свого твіттера, і розповідає там історії, про які неможливо мовчати, як він сидів за столиком у Берліні з кієвлянкой.
І звісно звинувачує Путіна у війні. І тільки його.
Кара-Мурза світиться на перших шпальтах німецьких газет, і вже розповідає що прєкрасную Россію будущего треба обов’язково брати у ЄС.
Українці, хоч і справедливо, обурюються. Що російські опозиціонери не звинувачують всю країну у цій війні, а тільки Путіна (і тисячі його клонів). Що ФБК померлого Навального зробило основним ворогом Росії корупцію режиму, яку необхідно бороти (що зараз успішно робить адміністрація Путіна, особливо в армії). Що Кара-Мурза активно лобіює Акт Магнітського, до якого колись сам же доклався. Це індивідуальні санкції проти чиновників режиму. Нам же потрібні секторальні санкції проти всієї російської економіки. Так Акт Магнітського діє в США з 2012 року. Не те що б це сильно допомогло за всі ці роки, та відступати від нього США не будуть, як не буде і Євросоюз.
Та, чи винні нам російські опозиціонери хоч якусь підтримку. Я вважаю що ні. Російським опозиціонерам, щоб залишатись релевантними, треба мати підтримку своїх громадян - таких же в егзилі, чи тих хто досі в Росії. Перші втекли від страху, і може й мріють про якусь навальницьку “прекрасную Россію будущего”. Яка вона, навіть сам Навальний не знав, аби без корупції. Але мріють. Тому звинуватити їх російські опозиціонери у війні не можуть. Як не можуть і себе. Яшин же фоточки з Бучі поширював, у тюрму за це сів, у чому він винен.
З росіянами у Росії російські опозиціонери звісно намагаються працювати, щоб, на їхню думку, витягнути їх з болота “аполітичності”, куди всю країну загнав Кремль, і вивести на якусь протестну активність. Так, фонарікі, умноє галасаваніє, квіти на могилі Навального, “тіхій протєст” (не питайте) - це спроби зробити хоч щось в головах російської опозиції в егзилі. Тому зайти з наскоку зі звинувачень своїх же співгромадян вони не можуть. Вони чудово розуміють, що іншого електорату окрім оцих Ванєк і Марусєк в Сиктивкарє у них не буде. Якщо Республіка Комі залишиться частиною Росії звісно.
Суть у тому, що і ми їм нічого не винні. А цього російські опозиціонери не зрозуміли ще, не всі. Максім Кац, автор того самого твіта, як раз це зрозумів дуже швидко. Ще у 2022 році. Що у нас різна мета і різні цілі, що ми їм ніяк не допоможемо у тому, щоб зняти режим, тому що ми бачимо це інакше. Що українці довгий час будуть налаштовані до росіян вороже. Можливо новоприбулі з російських в’язниць це теж скоро зрозуміють. Я дуже сподіваюсь на це. Бо вигадані історії про кієвлянок у Берліні викликають тільки сміх.
Але не треба над російською опозицією насміхатись. На жаль у них безкінечний кредит довіри від тих країн, які витягували їх з в’язниць. І до їхніх слів будуть прислухатись. Кару-Мурзу вже покликали у Білий дім фоткатись з Байденом. Місяць не пройшов від обміну. Тому нам необхідно працювати в усіх секторах - від урядового до публічного - проти російської опозиції. Доводити що санкції проти Росі необхідні секторальні, показувати що на одній панелі ми з ними не будемо сидіти у якомусь неважливому think-tank. Не вести з ними діалогів, жодних - ні культурних, ні політичних, ні в кафешці у Берліні від імені кієвлянки. Не доводити їм як глибоко вони помиляються у перцепції власного народу (а вони помиляються, тільки визнати не хочуть). Можна скільки завгодно говорити що нам з ними існувати, і це так. От тільки російська опозиція має спочатку довести свою спроможність трансформувати і вести Росію до прєкрасного будущего. Поки все що у них є - це пусті заяви Кари-Мурзи. Своєю реакцією на них ми надаємо їм легітимності.
PS: українські військовополонені, яких повертають з обмінів, намагаються одразу зняти всі російські тюремні роби. Ілья Яшин свою протягав два дні. В житті не повірю що йому не запропонували переодягнутись.
