Дисклеймер: тут буде обговорення російської культури, в принципі трохи контекстів, а також вживатимуться російські слова. Якщо вам це не цікаво — просто пролистайте цей пост.
Розв’язка
Сьогодні в Росії винесли вирок двом місцевим театралкам - Жене Беркович (так вона саме так себе представляє, улюблене російське пом’якшення імен) і Свєтланє Пєтрійчук. Їм дали по 6 років за “виправдання тероризму” у їхній п’єсі “Фініст ясний сокол”. Суть у тому, що їх дійсно посадять у в’язницю, адже їх заарештували у Москві, і вони більше року просиділи в СІЗО. В Росії немає такої норми, як в Україні, тим паче в таких справах. Цей час у СІЗО їм з тюремного строку не вирахують.
Російські опозиційні медіа, художники, актори, театрали в вигнанні підняли цю історію на прапори. Вони розносять її всюди, розповідають про цензуру, гноблення митців, диктатуру тощо. І це дійсно так. Двох жінок посадили за п’єсу, яку вони написали і поставили. Можна скільки завгодно говорити про cancel culture в США і інших країнах, в основному в western world, але там не саджають за кіно, музику та театр. Навіть такі фільми як Crush, де абсолютні стереотипи проти чорношкірих американців, отримують хіба що забуття публіки, а не тюремні строки.
То ж чому я несу цю історію сюди, і розповідаю про нещасних російських митців.
Російська культура
Дякувати богам, російські опозиційні медіа дійшли до того, що опублікували сценарій повністю. Я прочитала його. Про що це:
Сам спектакль це судове засідання, де звинувачують “Мар’юшек” — російських жінок, яких вербували “терористи” ІДІЛ під приводом “одружень”, і вони покидали Росію і всіма силами намагались виїхати в “Сирію” до своїх новоспечених “чоловіків”. Враховуючи безіменність “Мар’юшек”, то п’єса звісно намагається притягнути пушкінські “народні” російські казки. Та сама назва прямо посилається до російських казок — це назва народної казки. Всі читали в школі “У Лукоморья”. Ось тут саме те. “Мар’юшки” навіть говорять так замріяно казково, на відміну від строгого судді.
Періодично судове засідання переривається на те, щоб “познайомити” глядача з нормами життя в ісламських країнах та ісламом у вигляді інструкцій. Як носити хіджаб. Як грати на сирійському музичному інструменті. Як приготувати халяльну їжу. Остання інструкція в п’єсі — як носити хустку в колонії (цікаво перегукується з інструкцією про носіння хіджабу).
В кінці суддя виносить “Мар’юшкам” вирок за участь у терористичній організації. Таким чином, п’єса вчить нас…
А чому?
Позиція росіян
Звісно, російські опозиційні митці і журналісти активно розносять пригноблення авторок п’єси і диктатуру і цензуру. Вони, звісно, хвалять п’єсу, що вона показує “вразливість” російських жінок “Мар’юшек”, та як їх обманюють “терористи” ІДІЛ в Сирії.
Ось як характеризує п’єсу одна з акторок, яка брала участь у постановці. Головний “меседж” — не потрапити на вербувальників-ісламістів, і вберегтись від цього. І не їхати в Сирію.
Одна з російських критикинь, яка, до речі, голосує у російській театральній премії “Золота маска”, і голосувала за цей спектакль (у 2022 році він виграв головну премію) говорить про п’єсу наступне.
Другий скриншот — цікавий момент, і я з ним погоджуюсь. Під час читання п’єси у мене теж склалось враження, що героїні “Мар’юшки”, яких судять — повні ідіотки, готові одружитись у Скайпі, і рванути до першого-ліпшого, хто напише їм у VK.
Але суть в іншому. Росіяни активно промують цю думку. Що ця п’єса — запобіжник перед вербуванням “терористами”, що це про вразливість російської жінки. Російська жінка звісно ж слов’янського типажу, християнка (вона не вміє носити хіджаб і не знає що таке халяльна їжа), дурна, мрійлива, ніби з казки, і женеться за “ ясним соколом” — справжнім чоловіком. Сильним, мужнім, який її захистить. Він воїн, розумний (ну бо вивчив російську, щоб з нею говорити). І, чомусь так сталось, він терорист ІДІЛ. І сирієць. Адже всі сирійці — терористи ІДІЛ. Ну так думають в Кремлі. Виявляється, так думають і опозиційні режиму митці та медійники, які втекли з Росії.
Російський імперіалізм
Я не буду наводити тут аргументи того, хто доніс на театралок в прокуратуру. Його аргументи прості — “війна” (звісно проти України) “тероризм” “спектакль показує що російські мужики якісь не такі”. І, звісно, як і з “Мар’юшками”, противник театралок має на увазі слов’янський типаж і християн, справжніх русскіх. Цікаво як їхні думки сходяться в моментах.
Суть в іншому. Ніхто — ні захисники Беркович і Петрийчук, ні їхні противники (доповідач і прокуратура з суддями). Ніхто не починає розмову причини написання такого тексту. Ніхто не говорить, чому терористи так активно атакують саме Росію. Ніхто не пояснює чому саме Сирія — головне місце, куди їдуть “Мар’юшки” за своїми “Фіністами”.
І як так вийшло що “Мар’юшки” так легко вирушають за ними саме в Сирію. Чому Сирія так активно увійшла в російський культурний і соціальний простір? Співачка “Луна” українського походження, і автор її пісень Дмитро Гірш — теж українець — під час своєї роботи в Росії, теж писали пісні про Сирію. Луна може скільки завгодно доводити, що “Пальміра” антивоєнна пісня, але ПВК “Вагнер” привласнили були її собі.
Сирія в сучасній російській культурі стала місцем протистояння, місцем зла, в яке заманюють “Мар’юшек”, де помирають кохані “воїни” на “контракті”. Там “терористи” ІДІЛ (заборонена в Росії організація), там вбивають “русскіх мальчіков”.
І опозиційні росіяни, які проти режиму, не роблять нічого, щоб переосмислити все те, що Росія натворила в Сирії. Вони журять режим за те, що посадив їхніх “театралок” і мисткинь.
Вони говорять, що такі п’єси мають метафорично попереджувати росіянок про небезпеку від ісламських чоловіків з Сирії. І взагалі Сирія — це зло, там терористи.
Навіть опозиційні росіяни не здатні осмислити те, що творив Кремль в Сирії. Знищення лікарень та таборів з дітьми, розбомблення міста Халеб (Алеппо) в кам’яний вік. У сирійців не було протиповітряної оборони, яка є в нас. Взагалі. Там люди гинули під завалами і від авіаційних ударів. Масово.
Росія досі присутня в Сирії. Російська армія, російські воєнізовані компанії досі вбивають сирійців. Кремль співпрацює з диктатором Башаром аль-Асадом, щоб втримати його владу. Їхні “терористи” — це курди, етнос, який не має своєї держави. В Халебі проживала і проживає християнська меншина Сирії, це понад 120 тисяч людей. Серед них і православні. Але ”защітнікам православ’я” не завадило це знищувати місто квартал за кварталом. А опозиційні росіяни не звертають уваги на якихось інших християн. Вони досі не переосмислили РПЦ.
Зав’язка
ФСБ були одними з тих, хто розігнав справу Беркович і Петрийчук в російському публічному просторі. По факту вони тільки довели одного проактивного патріота, щоб написати на них “донос” — і справа закрутилась.
Жінок, які також є матерями, понад рік тримали в СІЗО, а тепер ще на шість відправлять у колонію. За п’єсу. Так, опозиційні росіяни праві — це цензура і диктатура. ФСБ вирішує кого посадити, головне лише “красиво” намалювати справу.
Їхня справа точно не перша у плеяді справ проти митців та медійників в Росії. Цензура це їхня реальність, а за “тероризм” там саджають кожного другого політв’язня з тимчасово окупованих територій України. Я знаю це дуже добре, спостерігаю цю тенденцію ледь не кожного тижня.
Але росіяни взагалі не здатні скинути вуаль власного імперіалізму і подивитись в глибину. Спитати себе: чому Сирія так різко увірвалась в їхній культурний контекст. Чому Беркович і Петрийчук мають писати цілу п’єсу про росіянок, яких вербує ІДІЛ. Як так трапилось?
Але їм це не вперше. Те саме було з Чечнею. І росіяни, антипутінські, антирежимні росіяни, досі називають всіх чеченців поголовно терористами.
Всі ці скриншоти зі статті про Рамзана Кадирова від російського опозиційного видання “Проект”. Так, опозиційні журналісти так пишуть про чеченців.
Ця історія з Беркович і Петрийчук для росіян — ще одна історія про цензуру. А для нас — ще одна історія про те, що навіть найопозиційніші з опозиційних не здатні осмислити певне явище у своїй історії, хоча воно відбулось ось одразу, а не колись там сотні років тому. Це робила їхня Росія, в якій вони жили, робили свою медійну роботу, писали свої п’єси. Та чомусь їх хвилюють дурні російські “Мар’юшки”, а не причина чому їх вербують. Адже росіян все влаштовує. Всі ісламісти поголовно — терористи і вбивці. Так їм сказали на НТВ ще давно, коли бомбили Грозний. Знищення Халеба для них — ще одна причина написати “антіваєнную” пісню/п’єсу.
