Сьогодні у мене вийшла стаття про діяльність Пінчука. Це така спроба написати портрет українського олігарха, про якого найчастіше як про олігарха не думають. Все тому, що Пінчук на тему меценатства “сів” досить давно, понад 20 років тому якщо точно. І не сходить з неї.
У статті я детальніше описую як Пінчук використовує проєкти свого фонду для відбілення репутації, замилення зв’язків з Росією і лобіювання українських можновладців. Але в цій замітці буде про дещо інше. Читайте це як колонку.
Коли я писала статтю, я паралельно шукала людей, які працювали з темою “викриття проєктів Пінчука” для того, щоб отримати коментар від них. В основному мене цікавило що вони знайшли під час роботи, яку реакцію отримали від Пінчука тощо. Але от халепа — більшість людей просто злітали з розмови, в моменті як чули про кого і що саме я питаю. Хоча самі критикували проєкти фонду Пінчука.
Наприклад, Сергій Жадан — критик меморіалу “Бабин яр” у 2021 році відмовився прокоментувати свою залученість в ту ж “Українську історію: глобальну ініціативу”, до якої він долучився на етапі створення у 2023 році.
Проігнорували прохання розповісти про бізнес Пінчука і його лобіювання серед депутатів аналітики з “Центру протидії корупції” та аналітики руху “Чесно”. Хоча перші займались питанням “Українського сніданку у Давосі”, а другі мають регіональне відділення у Дніпрі, де досліджують місцевий бізнес. Саме у Дніпрі працює “Інтерпайп”.
Цікаво, що один з засновників руху “Чесно” Олег Рибачук зі мною поговорив досить відверто. Та у Рибачука така репутація, що її зараз нічим не підважити. Людина пройшла жерла українського політикуму, і бачила як Пінчук починав зі сніданком у Давосі і як він затягував туди все більше і більше українських депутатів, урядовців та навіть президентів. Про це більше можна прочитати у самій статті.
Фонд Пінчука влаштовує цілу мережу з громадських організацій та активістів, і робить це різними методами. Заманює їх у свої проєкти, фінансує їхні, співпрацює з ними. Наприклад, фонд Олени Зеленської для всіх своїх аналітичних матеріалів співпрацює з Київською школою економіки. КШЕ буквально є проєктом фонду. Це у них на сайті вказано.
Його арт-центр взагалі місце збору майже всіх українських митців. Там проводять виставки (duh), зустрічі, збори, лекції. Через арт-центр за десятиліття роботи пройшли майже усі сучасні українські художники.
І так від великого до малого Пінчук захоплює у свої тенета український активізм. Все для того, щоб в сторону самого Віктора Пінчука було менше критики, а більше похвали. Вся його меценатська діяльність — це пил в очі. На жаль, він у цьому досить успішний.
