Хто такі центуріони?

Центурія — основна тактична одиниця римського війська. Її очолював центуріон — один із ключових командирів армії. Посаду центуріона часто порівнюють із сержантськими званнями в сучасних арміях. Але це значне спрощення — їхні функції були набагато ширшими.

Image

Рим мав понад тисячу років військової історії. А якщо враховувати ще й візантійських кентархів (грец. κένταρχοι), то ще більше. Обов’язки, повноваження й статус центуріонів змінювалися залежно від епохи. У різні часи це були дуже різні посади.

Що таке центурія? У перекладі з латини centuria — це "сотня". Але в римській армії типова центурія складалася лише з 60–80 легіонерів. То чому ж вона називалася "сотнею"?

Image

Пояснення просте: до складу центурії входили не лише солдати, а й калони (calones) — табірні раби, які супроводжували легіон. Калони виконували різні завдання: носили спорядження, будували табори, прислуговували воїнам. Разом із ними чисельність центурії сягала приблизно 100 осіб.

У бою калони участі зазвичай не брали. Але в безвихідних ситуаціях їх могли кидати до оборони. Наприклад, під час Галльської війни Цезаря вони боронили табори від нападів галлів.

Image

У часи ранньої Римської республіки центуріонів обирали самі легіонери. Зазвичай це був найавторитетніший та найдосвідченіший воїн у підрозділі. Втім, відомі й випадки "виборчої корупції" — коли кандидат просто підкуповував побратимів, щоб отримати посаду. Центуріон командував у бою, підтримував дисципліну та організовував побут. Його слово в центурії було законом.

Звання не було постійним. Армія того часу була ополченням, яке скликали лише на час кампанії, а після — розпускали. З кожною новою кампанією центурія могла обрати нового центуріона. Посада не переходила автоматично до попереднього командира.

Image
Гай Марій

Після реформ Гая Марія римське ополчення перетворилося на професійну армію. Посада центуріона стала не виборною, а постійною. Відтепер центуріонів не обирали, а призначали: трибуни узгоджували кандидатуру з легатом — командувачем легіону.

Центуріони стали основою легіону. Це були єдині офіцери з необмеженим терміном служби. Багато з них служили понад 25 років. Зазвичай центуріоном ставав легіонер з кількарічним досвідом, який проявив себе як лідер і організатор. У цей період з’явилася чітка ієрархія між центуріонами.

У когорті було 6 центурій, і центуріон першої мав вищий ранг, ніж інші. Ієрархія працювала і на рівні когорт: центуріон першої центурії другої когорти мав вищий ранг, ніж центуріон тієї ж позиції в третій когорті. Найвищу посаду серед центуріонів обіймав командир першої центурії першої когорти — пріміпіл (primus pilus, "перший спис").

Image
Військова нарада

Центуріон-пріміпіл (primus pilus) був найстаршим за рангом серед усіх центуріонів легіону. Цю почесну посаду він обіймав не більше одного року. Пріміпіл був особистим радником легата й входив до складу його військової ради — це робило його ключовою фігурою у прийнятті рішень.

Після року служби пріміпіла могли підвищити до трибуна або префекта табору — якщо була вакансія. Інакше його урочисто звільняли у відставку. Зазвичай пріміпілом призначали найдосвідченіших, часто літніх центуріонів — як визнання їхньої заслуги та довіри армії. Після звільнення пріміпіл отримував значну грошову винагороду та почесне звання пріміпіларій — колишній пріміпіл.

Image

Центуріони 2-6 центурій 1-ї когорти мали звання прімі ордіни (primi ordines). Це теж були досвічені воїни з принаймні 20-річним досвідом служби. У разі загибелі пріміпіла його посаду та командування когортою приймав центуріон прімі ордін 2-ї центурії, потім 3-ї і так далі.

Image
Ієрархія центуріонів

Аналогічним чином була побудована субординація в решті когорт легіону. Когортою в бою командував центуріон першої центурії. Таких центуріонів називали пілус пріор (pilus prior), у разі його загибелі командування когортою приймав центуріон другої центурії і так далі.

Також вже в ці часи з'являються так звані центуріони без центурій. Тобто військові які мають посаду центуріона і отримують відповідне грошове забезпечення проте вони є командирами центурій. Наприклад відомо що особиста охорона римських полководців складалася з досвідчених, загартованих в боях воїнів які мали посади центуріонів.

Image

Зарплата центуріонів суттєво перевищувала платню звичайних легіонерів. Навіть центуріон найнижчого рангу отримував у 10 разів більше. Чим вищий ранг — тим вищий дохід. Пріміпіл міг заробляти в 50–75 разів більше за пересічного солдата. Такі статки дозволяли центуріонам після служби увійти до вершницького стану — еліти римського суспільства.

Крім зарплати, центуріони отримували більшу частку воєнної здобичі, а також щедрі земельні наділи після відставки. У пізній Імперії центуріонська посада часто давала доступ до "неофіційного доходу" — хабарів і продажу посад. Правою рукою центуріона був опціон (optio) — заступник, якого він сам обирав серед легіонерів своєї центурії.

Image
Опціон

Під час битви опціон стояв позаду строю, стежив за дисципліною й повертав до лав тих, хто намагався тікати з поля бою. Інші помічники: тессіарій (tessarius) — відповідав за караули, сігніфер — ніс прапор, корніцен — сурмив команди. Центуріон завжди стояв у першому ряду на лівому фланзі своєї центурії — поруч із сігніфером і корніценом.

Як саме він керував підрозділом у бою — достеменно невідомо. Голосові команди в шумі битви були малоефективні. Є версія, що центуріони використовували свистки, а корніцени дублювали сигнал сурмою — так наказ чув увесь підрозділ. Однак це лише реконструкція. Античні джерела не зберегли точного опису, як центурія координувалася в бою.

Image
Корніцен та сігніфер

Центуріон, на відміну від легіонерів, не носив пілум. У бій він ішов з мечем і щитом, перебуваючи в першому ряду. Його обладунок часто прикрашали дорогоцінні метали. На шоломі був повздовжній гребінь — відмінна риса центуріона. Центуріон мав фалери — прообраз сучасних медалей, і вітіс — палицю з виноградної лози, символ командування та влади.

Image

Вітіс використовувався для покарання підлеглих. Існує історія про центуріона, якого прозвали "Cede Alterum!" — «Давай іншу!», бо часто ламав свої палиці об спини солдатів. У мирний час центуріони відповідали за дисципліну, тренування, інспекцію спорядження та організацію внутрішнього розпорядку.

Image
Вітіс в руці у центуріона

Під час маршів вони керували будівництвом таборів: розміщували намети, будували частокіл і вали — частково виконували обов'язки військових інженерів. У республіканську добу порівнювати звання центуріона з сучасними військовими званнями непросто. Існувало 60 рівнів у центуріонській ієрархії. Їхні функції залежали від рангу й могли включати обов’язки від сержанта до, умовно кажучи, майора (як у випадку з пріміпілом).

У часи Імперії посада центуріона ставала дедалі професійнішою. З’явилися формальні вимоги до кандидатів. За указом імператора Августа, центуріон мав мати щонайменше 16 років бездоганної служби як легіонер, а також уміти читати й писати.

Image
Імператор Октавіан Август

Центуріоном міг стати не лише простий солдат. Наприклад, ветерани преторіанської гвардії могли отримати цю посаду в легіонах поза Римом. Втім, офіційні вимоги часто ігнорувалися — особливо в пізніші періоди імперії. Центуріонські посади нерідко отримували молоді люди з аристократичних родин, навіть без належного досвіду.

Призначення на посаду могло залежати від впливу: намісники провінцій та навіть друзі претендентів писали рекомендації імператору. Імператор, у свою чергу, міг особисто втрутитися й посприяти просуванню «свого» кандидата.

Image

З'являється дедалі більше центуріонських посад без центурій, наприклад в підрозділах забезпечення та суто адміністративних посад на яких військовослужбовці мали звання центуріона.

Після звільнення з війська центуріони займали доволі високе становище в римському суспільстві. Їх поважали та вони мали високий авторітет. Часто вони ставали місцевими магістратами, суддями або навіть сенаторами (особливо приміпіли). Їм ставили надгробки, будували статуї тощо.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Легат
Легат@legatus

Той самий Легат з твіттера

743Прочитань
0Автори
16Читачі
Підтримати
На Друкарні з 26 січня

Більше від автора

  • Як та за що вбили Цезаря?

    Сьогодні річниця смерті Гая Юлія Цезаря. У 45-му році до нашої ери він переміг останніх прихильників Помпея та став одноосібним правителем Риму, отримавши посаду довічного диктатора. Він мав шалену підтримку серед народу.

    Теми цього довгочиту:

    Історія
  • Злет та падіння Карфагену

    Що ми знаємо про Карфаген? Воював із Римом, був близьким до перемоги, але програв і був зруйнований. Замало, чи не так? У цій статті ми пройдемося вісьмома століттями карфагенської історії та дізнаємося, як він виник, як піднявся до вершин величі і як зрештою впав.

    Теми цього довгочиту:

    Історія
  • Що вдягали римляни взимку?

    Сьогодні стаття про римський зимовий одяг. В Італії тепло, субтропічний клімат і все таке. Може здатися що зимовий одяг там не потрібен. Проте це не зовсім так, а точніше - зовсім не так. По-перше навіть зараз температура взимку в Італії час від часу опускається до нуля та нижче.

    Теми цього довгочиту:

    Історія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається