Сьогодні стаття про недоречні артефакти. Так буває іноді що в землі знаходять щось чого за нашими поглядами “не може бути” або “неповинно бути” як от наприклад сучасний молоток в шматку вапняка мелового періоду.
Перший в нашому списку - антикітерський механізм - давньогрецький пристрій, знайдений 1901 року біля узбережжя острова Антикітера. Його вік - приблизно II століття до н.е. Це складний механізм із бронзовими шестернями, вміщений у дерев’яну коробку.
Його використовували для розрахунку позицій небесних тіл, затемнень і навіть спортивних подій, як-от Олімпійські ігри. На вигляд він занадто технологічно просунутий для свого часу. По суті, це аналоговий комп’ютер, створений задовго до появи точної механіки в Європі.
Але грецька наука того часу була дуже розвинена. Архімед, Гіппарх та інші вчені вже мали знання, потрібні для створення таких пристроїв. Він часто згадується як недоречний тому, що ми маємо дуже мало подібних знахідок через слабку збереженість технічних артефактів того періоду.
Наступний недоречний артефакт - це молоток з Лондону, штат Техас. Це залізний молоток, вмурований у шматок породи, знайдений у 1930-х роках. Через те, що камінь навколо молотка виглядає дуже старим, деякі стверджують, що йому мільйони років.
Це суперечить уявленням про історію, тому його подають як доказ існування цивілізацій у доісторичні часи. З точки зору науки, ситуація дещо простіша. Порода навколо молотка утворився не мільйони років тому, а пізніше. Це сталося внаслідок процесу, який називається конкрецією.
Це коли мінерали з води обволікають об’єкт, створюючи твердий кам’яний шар. Такий процес може тривати десятки або сотні років, а не мільйони. Той факт, що держак молотка все ще є дерев’яним, а не скам’янілим також вказує на те, що він провів в породі не мільйони років, а значно менше.
Багдадська батарея - це глечик, знайдений поблизу Багдада у 1930-х роках. У ньому був мідний циліндр із залізною серцевиною. Знахідку датують I століттям до н.е. Через схожість з елементами гальванічного елемента дехто припустив, що це давня батарейка.
Наукове пояснення простіше. Жодних слідів електроліту в оригінальному стані не було знайдено. Глечик цілком міг використовуватись для зберігання сувоїв, свитків або релігійних предметів. Сама конструкція теж не зовсім підходить для стабільного вироблення струму.
Навіть якби його заповнити оцтом чи вином, напруга була б мінімальною і нестійкою. Також немає жодних археологічних доказів, що стародавні культури користувалися електрикою - ні дротів, ні пристроїв, які працювали б на струмі.
Залізна колона в Делі - це вертикальний металевий стовп заввишки 7 метрів. Її створили у IV–V столітті н.е. Вона важить понад 6 тонн і складається майже повністю з кованого заліза. Вона практично не зазнала іржавіння за понад 1500 років існування просто неба.
Це породило чутки про втрачені технології або навіть втручання прибульців. Але насправді це не аномалія, а доказ того, що індійські металурги давнини досягли високої майстерності. Її стан не суперечить науці, а підтверджує, що технології часто з’являються раніше, ніж ми думали.
Мечі вікінгів з клеймом +ULFBERHT+ - це серія високоякісних клинків, датованих приблизно IX–XI століттями. Їх було знайдено по всій Європі. Що робить ці мечі особливими - це якість сталі, яка значно перевершувала звичайну тогочасну зброю.
У деяких мечах виявлено сталь з дуже низьким вмістом шлаку та високим вмістом вуглецю - тобто схожу на кріцеву сталь, яку пов’язують з Близьким Сходом або навіть Індією. Це викликало припущення, що вікінги мали таємні технології та знання, що які випереджали середньовічні.
Проте є простіше пояснення. Така сталь могла потрапити до Європи через торговельні шляхи, зокрема від арабів. Вікінги торгували з регіонами, де подібна сталь вже була. Найякісніші Ульфберти скоріш за все виготовлені з імпортного сирцю або булату, що пояснює їхню високу якість.
Камені Іки - це колекція гальок, знайдених у Перу прикрашених гравіруваннями. Зображення на них вкрай різноманітні: динозаври, телескопи, літаки, карти тощо - усе це подається як свідчення існування давньої високорозвиненої цивілізації або навіть контакту з інопланетянами.
Проте ці камені було знайдено не під час розкопок, а придбано у місцевих. У 70-х кілька перуанців зізналися, що самі гравірували ці зображення, щоб потім продавати туристам. Таким чином тут ми маємо місце зі звичайною підробкою.
Кришталеві черепи - це вироби з прозорого кварцу, переважно людської форми. Найвідоміші з них пов’язують із культурами майя або ацтеків і приписують їм надприродні властивості: знання, енергію, лікувальні сили або навіть інопланетне походження.
Насправді жоден із цих черепів не був знайдений у документованих археологічних розкопках. Більшість з’явилася на антикварному ринку Європи в другій половині XIX століття - у часи, коли інтерес до "екзотичних старожитностей" був на піку.
Науковий аналіз, зокрема рентгенівські скани та мікроскопія, виявив сліди обробки інструментами, яких у доколумбовій Мезоамериці не існувало - наприклад, абразиви на основі сучасних матеріалів і точне шліфування, яке свідчить про використання обертових інструментів.
Крім того, кварц у деяких черепах походить із родовищ поза Америкою. Це суперечить тому що їх створили майя або ацтеки. Ці черепи були виготовлені в Європі у XIX або XX столітті - найімовірніше, в Німеччині або Франції - і свідомо представлені як загадкові стародавні артефакти.
Артефакт з Косо знайдений у 1961 році в Каліфорнії. Це металевий предмет, який нагадує свічку запалювання всередині скам'янілості. Через те, що камінь виглядає дуже старим, з’явилася версія, що цей артефакт - мільйони років віку, отже, "недоречний" у контексті історії людства.
Ця історія стала популярною серед прихильників альтернативщини. Але як і з молотком кам’яний матеріал довкола - це не древня порода, а конкреція, яка утворилася за десятки років внаслідок природних процесів. Недоречність - результат непорозуміння або навмисного перебільшення.
Сфери з Клерксдорпа були знайдені переважно в шарах, вік яких оцінюється в 2–3 мільярди років. Вони мають гладку поверхню, іноді з рівними жолобами, і здаються штучно обробленими. Через вони часто вважаються недоречними артефактами.
Насправді сфери є природними утвореннями з гематиту, піриту або інших мінералів, які формуються при повільному хімічному осадженні навколо кристалічного осередку. Їхня форма і жолоби зумовлені симетрією кристалізації та тиском гірських порід протягом мільйонів років.
Ніяких ознак штучної обробки немає. Сфери знайдені в шарах де повністю відсутні сліди людської діяльності. Їх недоречність базується лише на зовнішній схожості з техногенними об’єктами, але хімічний склад, мікроструктура і умови формування доводять природне походження.
Фігурки з Колумбії, які часто називають золотими літаками, були знайдені на території Колумбії та Перу. Їх датують 500–800 роками н.е.. Фігурки мають загострені носи, крила, вертикальні хвости, через що дехто вважає, що це моделі літаків або навіть космічних апаратів.
Такі інтерпретації поширилися після появи в альтернативній літературі, особливо в контексті теорій про стародавніх астронавтів. Деякі ентузіасти навіть будували масштабні моделі фігурок, які начебто могли літати, щоб підтвердити свою версію.
Проте ці об’єкти цілком вписуються в художній стиль доколумбових культур. Це прикраси, створені у техніці лиття по воску, яка була добре відома у регіоні. Їхня форма поєднує риси реальних тварин: риб, комах і рептилій, зі стилізованими або перебільшеними елементами.
Вигляд, який нагадує сучасні літаки, - це результат сучасного сприйняття, а не свідомий інженерний задум. Фігурки з Колумбії здаються недоречними лише тому, що ми шукаємо в них сучасні паралелі, яких у тодішньому культурному контексті не було.
Абидоські ієрогліфи - це фрагмент настінного напису в храмі Сеті I. Символи на цьому барельєфі нагадують вертоліт, танк, підводний човен, літак. Ці зображення стали популярними серед альтернативщиків, що свідчать про високі технології у Єгипті та контакт з іншими цивілізаціями.
Насправді пояснення цьому явищу просте і добре відоме в археології. На плиті зображено два шари ієрогліфів, накладених один на одного в результаті реставрації чи переробки напису. Перший напис належав фараону Сеті I.
Згодом поверх нього додали ієрогліфи за фараона Рамсеса II. З часом верхній шар частково осипався або стерся, і в результаті з’явилися химерні форми, які ми бачимо сьогодні. На фото аналогічний напис з іншого храму, але не посипавшийся.
Труби гори Байгун - це об’єкти, знайдені поблизу гори Байгун у Китаї. Вони нагадують вбудовані в камінь труби. Їх часто описують як металеві, з високим вмістом заліза, і вказують на їхню загадковість, адже форма і розташування здаються штучними.
Дослідження показали, що ці труби природного походження. Вони складаються з оксидів заліза, карбонатів кальцію й органіки та кремнезему. Такі утворення виникають внаслідок фільтрації мінералів через тріщини у породі, з наступним осадженням і закріпленням у трубчастих формах.
Їхній вигляд і склад цілком можна пояснити геологічними та біологічними процесами. Їх недоречність існує тільки на рівні припущень, які не мають підтвердження в даних. Це не залишки стародавніх трубопроводів, а природні мінеральні структури, які лише зовні нагадують штучні об’єкти.
Тертерійські таблички або таблички Вінча - це невеликі глиняні пластини, знайдені в Румунії. Їх датують 5300 роком до н.е., тобто вони старші за шумерський клинопис. Через це їх називають недоречними артефактами, адже виникає питання, чи могли балканські культури мати письмо раніше за Месопотамію.
Основна версія така, що символи на табличках, це дійсно справжнє протописьмо, яке могло використовуватись для ритуалів або позначення імен. Таблички справді виглядають дивно, але їх недоречність перебільшена. Вони показують, що письмо могло виникати незалежно в різних культурах.
Диск Сабу - це кам’яний об’єкт, знайдений у гробниці принца Сабу в Єгипті. Його датують 3000 роком до н.е. Диск виглядає як тонка кругла плита з трьома вигнутими лопатями і отвором посередині. Через складну форму він часто фігурує як недоречний артефакт.
Однак наукова оцінка набагато стриманіша. Диск виготовлений із меташисту - крихкого каменю, який складно обробляти. Це свідчить про високу майстерність давніх єгипетських каменярів, але не про наявність технологій, які б виходили за межі їхньої культури.
Його недоречність базується на сучасному сприйнятті форми, яка асоціюється з технічними пристроями. Але це не доказ втрачених знань чи стародавніх технологій, а скоріше приклад того, як складні предмети можуть вводити в оману, якщо дивитися на них з точки зору сьогодення.
Кам’яна стіна в Техасі, також відома як стіна Рокволл. Вона складається з великої кількості кам’яних блоків, які на вигляд нагадують штучну кладку. Через це з’явилися твердження, що це недоречний артефакт - залишки древнього муру або стіни цивілізації, яка існувала задовго до відомої історії.
Проте геологічні дослідження показали, що це природне утворення, зване вертикальними зламами у сидеритових конкреціях. Вони формуються внаслідок осадження мінералів у тріщинах ґрунту під тиском і за участю води.
Немає жодних археологічних свідчень людської діяльності у цьому місці - жодних інструментів, залишків будівель чи культурного шару. Вигляд стіни вводить в оману, але її походження цілком природне. Її недоречність - візуальна і уявна, а не історична.
Напис з Бат-Крік був знайдений у 1889 році в Теннессі, під час розкопок індіанського кургану. На кам’яній табличці було вирізьблено кілька символів. Спочатку їх вважали зразком писемності корінних народів Америки. Але виявилося, що це напис на палеоівриті.
Це породило теорії про євреїв, які нібито потрапили до Америки ще в доісторичні часи, зробивши цей артефакт недоречним у загальноприйнятому історичному контексті. Серйозні дослідження, проведені пізніше, показали, що напис є фальсифікацією.
Схожість із івритом була не з давньої форми мови, а з сучасною, друкарською - як із підручника XIX століття. Крім того, сама табличка виглядає так, ніби була оброблена сучасними інструментами. Більше того, деякі символи повністю збігаються з малюнками з книжок, які були доступні на той час.
Монета Годдарда - це срібна монета, знайдена під час розкопок в штаті Мен. Це монета норвезького короля Олафа, XI століття. Її називають недоречним артефактом - мовляв, це свідчить про те, що вікінги досягали територій далеко південніше від підтверджених стоянок у Ньюфаундленді.
Однак наукове пояснення обережне. Монета справжня - вона відповідає нумізматці свого часу. Але вона єдиний артефакт скандинавського походження, знайдений у цьому районі. Немає жодних інших підтверджень присутності вікінгів у цьому місці.
Один із варіантів - що монету занесли туди значно пізніше через торговельні мережі корінних народів. Інша версія - що вона була навмисно підкинута або втрачена у більш сучасну епоху.
Кенневіцька людина - це скелет зі штату Вашингтон. Його вік 9000 років. Увагу він привернув через риси, які нагадували європеоідні. Через це Кенневіцьку людину називали недоречним артефактом, який ставить під сумнів загальноприйняті уявлення про заселення Америки.
Наукові дослідження, зокрема ДНК-аналіз, поставили крапку у цих спекуляціях. Генетичні дані показали, що Кенневіцька людина тісно пов’язана з сучасними корінними народами Північної Америки, особливо з племенами тихоокеанського північного заходу.
