Що Джордж Мартін взяв з реальної історії? Частина 2

Ну що, бачу перша стаття про Гру престолів та історичні алюзії зайшов шановному товариству. Тішить, що тема викликала інтерес — значить, було не дарма. Тому не барячись продовжуємо. Попереду ще кілька промовистих паралелей, які точно варті уваги.

Назва «Вестерос» — це не випадковість. На мапі Шотландії є реальний регіон під назвою Wester Ross. Джордж Мартін підтверджував, що це була своєрідна підсвідома гра слів: дика північна місцевість, віддалена від центру, з промовистою назвою. Як і в книжці.

Королі Вестеросу мають титул “Король Андалів, Ройнарів та Перших Людей”. Ці три народи чи раси Вестероса відображають хвилі міграцій. Спочатку через Долину Молота Богів – суходольний міст між Ессосом та Вестеросом (алюзія на заселення Америки індіанцями через Берінгію) прийшли Перші Люди.

Там вони зіткнулися з племенами Дітей Лісу - магічної раси що нагадує фейрі з кельтських саг. Це маленькі істоти що живуть в ладу з природою та володіють магією. Цікаво що згідно ірландської міфології перші люди що прийшли до Ірландії (Сини Міля) теж відвоювали острів у місцевого фейрятника (племен богині Дану/сідів).

Після цього сіди були змушені перейти в потойбіччя - в середину пагорбів які є порталами в потойбічний світ. В світі Мартина на відміну від нашого Діти Лісу - реальні істоти і вони теж були змушені поступитися територіями Першим Людям та піти жити в різні екологічно неблагополучні місця (печери та підземелля).

Наступна хвиля міграції – це прихід Андалів. Вони вже перепливли Вузьке Море та принесли з собою залізо, мечі, коней, а також нову релігію - віру в сімох. В назві цього народу деякі вбачають відсилку до германського племені Вандалів, але на назві подібності і закінчуються.

Андали захопили Долину, Річкові, Штормові та Західні Землі, а також Залізні острови. Вони принесли феодальний устрій та лицарство, що вже нагадує середньовічну Європу. Перші люди лишилися на півночі і попри те що від приходу Андалів минуло 6000 років північняки лишаються здебільшого нащадками перших людей.

Тут можливі кілька паралелей із реальною історією, але найочевиднішими є римське та англосаксонське завоювання Британії. Як і в історії Вестеросу, в реальній історії на острів (Британія) приходить новий народ, приносить із собою нову мову, збройну перевагу й устрій. 

І римляни, і англосакси не просто завойовують — вони перекроюють саму основу місцевого світу, насаджуючи власну модель цивілізації, права й влади. Так само і андали змінюють Вестерос до невпізнання — залишаючи після себе лише уламки старого порядку на Півночі.

Останній народ що прийшов до Вестероса - це Ройнари. Їхня батьківщина — долина великої річки Ройна в центральному Ессосі. Вони мали власну мову, релігію, міста, флот і культуру, засновану на рівності статей. Їхнє головне божество — матір Ройна.

Їм важко знайти якусь чітку аналогію в реальній історії, принаймні мені нічого не приходить до голови. Культурно вони нагадують маврів часів реконкісти в Іспанії. Проте на відміну від реальних маврів які під знаменем пророка завоювали Іспанію Ройнари прийшли в Дорн мирно як втікачі, рятуючись від Валірійської експансії.

Тепер трохи по персоналіях. Якщо в контексті війни Старків та Ланністерів, Старки - це Йорки,то загалом в контексті Вестеросу Старки нагадують дім Персі — це історичний прототип дому Старків. 

Персі - це старий північний рід, що тримає прикордоння й часто вступає у війну без прямої вигоди. Як і Старки, Персі воювали за "честь", не завжди за інтерес. У Війні Троянд підтримали Йорків — тобто свою історичну "партію".

Робб Старк — це Едвард, герцог Йоркський. Обоє були змушені очолити війну молодими — після арешту або загибелі батька. Обоє мали підтримку півночі, сильний рід за спиною, здобували перемоги, але загинули до того, як встигли стати королями. Війна залишилась на їхніх спадкоємцях.

Тайвін Ланністер — це Едвард І Довгоногий. Багато хто може пам’ятати його образ в фільмі “Хоробре серце”. Жорсткий, холодний, стратегічний правитель, який придушує хаос і підкорює непокірних. Як і Едвард, Тайвін не шукає слави — він будівничий порядку, який тримається на залізній волі й страху.

Серсея Ланністер — це алюзія на Маргариту Анжуйську. Королева-матір, яка править через дітей, плете складну мережу союзів і зрад, тримає владу в умовах громадянського розколу. Її правління — це баланс страху, амбіцій і параної.

Джеймі Ланністер - це синтез з багатьох історичних постатей. Можна згадати Готфріда Залізнорукого який втратив руку в битві і також користувався протезом, або Річарда Герцога Йоркського, який поклав руку на пороній трон (Джеймі на нього сів).

Уолдер Фрей — це умовний Ральф Невілл. Старий лорд з другорядного північного роду із купою дітей, який намагається підняти статус свого дому через шлюби з впливовими родами. Його доньки та онуки пов’язані з Йорками, Ланкастерами, Тюдорами — як і численні нащадки Фрея в серіалі.

Але як і Фрей, Невілл запам’ятався не вірністю чи хоробрістю, а підступністю й зрадою. Вирішальні переходи між таборами дали йому вигоду, але принесли репутацію того, хто завжди на боці переможця — до останнього моменту. 

У 1405 році дім Персі підтримав повстання Томаса Моубрея проти короля. Ральф Невілл очолив королівське військо, проте коли його військо зустрілося з військом повсталих виявилося що вони мали значну чисельну перевагу. 

Невілл запропонував повстанцям перемовини й удав, що погоджується на їх вимоги та переконав Моубрея розпустити військо. Після цього люди Невілла схопили його. Моубрея передали королю та стратили. Дещо нагадує страту Неда Старка, хоча спільного лише те що обом відрубали голови.

Станніс Баратеон за визнанням самого Мартіна списаний з імператора Тиберія. При чому не з реального, а з персонажа серіала “Я, Клавдій”. Знехтуваний, похмурий спадкоємець, що не шукав любові, лише визнання свого права. Як і Тиберій, він суворий, замкнутий, нехаризматичний, але здатний на рішучі дії.

Ліана Мормонт — це можливий натяк на королеву Шотландії Марію I Стюарт, яка як і Ліана посіла трон в дуже юному віці. Молода, але горда правителька, яка очолює рід у складний час. Як і Марія, Ліана виходить на політичну арену ще дитиною, говорить голосно, діє рішуче і тримає честь роду попри обставини.

Нічна Варта — це алюзія на лицарсько-чернечі ордени середньовіччя.
Тамплієри, тевтонці, госпітальєри — усі вони були воїнами, які служили ідеї, а не королю. Мали свої фортеці, ієрархію, присягу на безшлюбність і відмову від майна. Як і Нічна Варта, такі ордени часто жили на окраїнах цивілізації: тевтонці — у Пруссії, тамплієри — на Сході. Вони були фактично державами в державі, незалежними від місцевих володарів.

Специфічна уніформа (чорний одяг ), служба до смерті, зречення родини, обітниця цноти та безшлюбності — все це нагадує реальні статути середньовічних лицарських орденів. Так само й Нічна Варта — це не просто армія, а інституція з власним кодексом честі й суворим внутрішнім порядком.

Ще однією аллюзією на лицарські чернечі ордени є королівська гвардія. Тут те саме – довічна служба, уніформа, обітниця безшлюбності. Разом з цим це алюзія на особисті гвардії монархів. Найближчі паралелі — преторіанці в Римі які як і корольвські гвардійці не раз ставали вершителями долі правителів.

Безликі з Браавоса — це алюзія на асасинів. Ісламська секта ісмаілітів-низаритів, що діяла на Близькому Сході у XI–XIII століттях. Вони вбивали правителів і полководців з ідеологічних причин, діяли таємно, мали власну цитадель і жорстку ієрархію. Як і асасини, Безликі діють із релігійних переконань: смерть — це дар, а не злочин. 

Убивство — служіння Богу-Багатьох-Облич, як у асасинів — служіння лідеру - Хасану ібн Саббаху. Обличчя, імена, особистість — усе відкидається. Залишається лише місія. Навчання, аскетизм, здатність злитися з натовпом, абсолютна дисципліна — усе це перегукується з історичними описами асасинів.

Бездоганні — це алюзія на військові касти, створені через системну експлуатацію. Найближчі історичні паралелі — яничари та мамлюки. Рабське походження, сувора дисципліна, повна лояльність до господаря — але водночас виняткова бойова ефективність.

Яничарів набирали з християнських дітей, виховували ізоляційно, забороняли контакти з родиною, власність і навіть емоційні прив’язаності. Бездоганні — те саме, тільки радикальніше: їх каструють, щоб повністю знищити індивідуальність. Що насправді доволі сумнівно суто з практичних міркувань.

Адже без джерела тестостерону хлопчикам важко накопичити необхідну м’язову масу, щоб бути ефективними воїнами. Як і мамлюки, Бездоганні можуть бути куплені, продані й перепідпорядковані іншому хазяїну — але залишаються відданими дисципліні, а не особистості. 

Також в бездоганних можна побачити аллюзію на спартанців. У Спарті хлопців забирали в аґоге — державну військову систему виховання. Там їх навчали витривалості, сміловості, зневаги до болю, і готовності померти за державу. За своїм озброєнням та стилем бою Бездоганні також нагадують грецьких гоплітів. 

Залізний банк Браавоса — це банкірські династії Ренесансу, насамперед Медічі та Фуггери. Вони кредитували королів і держави, впливали на політику та долі цілих династій. Як і Залізний банк, могли зруйнувати трон — не мечем, а борговим зобов’язанням.

Другі Сини та Золотий Загін - відсилка до численних загонів найманців що існували в середньовічній Європі, зокрема італійських кондотьєрів, німецьких ландскнехтів, швейцарців тощо.

На цьому поки що все. Буде ще принаймні одна стаття на цю тему, бо аналогій та відсилок ну дуже багато.