Джордж Мартін неодноразово казав, що любить гратися з історією, «переплавляючи» реальні події та міста у вигадані, аби вони були знайомими, але все ж новими. Тож сьогодні тред про Гру престолів та історичні аналогії в ній.
Світ Льоду та Полум’я складається з трьох континентів — Вестерос, Ессос та Соторіос. Є ще Ультос, але достеменно невідомо, це континент чи просто великий острів. Континенти світу Мартіна мають доволі прозорі аналогії зі Старим Світом.
Вестерос очевидним чином нагадує Західну Європу — з її замками, лицарями, турнірами. Постійні міжусобні війни, династичні союзи, інтриги. Є своя Шотландія/Скандинавія (Північ / Залізні острови), Франція (Хайгарден), Іспанія (Дорн) тощо.
Ессос — це узагальнений образ Азії, з її Великим Степом (Дотракійське море) та набагато давнішою історією і культурою. Хоча Ессос має й чимало рис європейської античності — про це трохи згодом.
Соторіос — Африка. Південний континент, покритий джунглями, мало досліджений і майже не задіяний у подіях основної історії. Це проекція середньовічних уявлень європейців про Африку: екзотичну, небезпечну, сповнену хвороб і таємниць.
Стіна на півночі Вестеросу — це пряма алюзія на Адріанів вал, збудований римлянами у II столітті н.е. для захисту від племен Шотландії. Як і в Мартіна, це край цивілізації та межа невідомого.
Сім королівств Вестеросу мають очевидні паралелі з реальними регіонами Європи. Північ — Шотландія, Залізні Острови — Скандинавія, Річкові Землі — Нормандія або Фландрія, Хайгарден — Прованс чи Аквітанія, Західні землі — Англія, Дорн — Іспанія часів Реконкісти.
Столиця Вестеросу — Королівська Гавань — найбільше нагадує Константинополь. Велике портове місто, центр політичної влади та релігії, розташоване між північчю й півднем. Як і Візантія, це осередок розкоші, інтриг і боротьби за трон.
Дикий вогонь — пряма алюзія на грецький вогонь, який використовували візантійці. Горить навіть на воді, складний у виробництві, зберігається в таємниці й використовується як крайній засіб. У реальності — зброя, що не раз рятувала Константинополь.
Септа Баелора — алюзія на собор Святої Софії. Головний релігійний центр, що домінує над столицею. Тут проходять коронації, суди й церемонії — як у Візантії, де Софія була осередком віри й державності.
Чорноводна затока — аналог Золотого Рогу. Природна гавань, що забезпечує столицю торгівлею та захистом. Як і Константинополь, Королівська Гавань контролює морські шляхи саме через цю затоку.
Тепер поглянемо на Ессос, відділений від Вестеросу Вузьким морем. Аналогія з Середземним морем напрошується сама: це простір між континентами, де сходяться культури, армії й торгові шляхи. Хоча дехто порівнює Вузьке море з Ла-Маншем — тут можливі різні прочитання.
Вільні Міста Ессосу — це алюзія на італійські міста-держави пізнього середньовіччя та раннього Відродження: Венецію, Геную, Флоренцію, а також ганзейські міста Північної Європи. Торгівля, банківництво, наймані армії, складна дипломатія й суперництво між собою — головні риси цього регіону.
Дотракійське Море — це Великий Степ. Безкраї рівнини, звідки постійно приходить загроза кочовиків. Самі дотракійці поєднують риси скіфів, гунів, монголів та інших кочових народів Азії: кочовий спосіб життя, кіннота, мобільність, військова культура.
Залив Работоргівців — це алюзія на регіони пізнього середньовіччя, де работоргівля була основою економіки. Тут можна впізнати елементи Північної Африки, арабського світу, а також Кримського ханства, що постачало рабів до Османської імперії. Економіка яких трималася на масовому поневоленні й експорті людей.
Золота Імперія Ї Ті — це умовний Китай. Давня, майже міфологізована цивілізація зі східного краю світу. У сприйнятті мешканців Вестеросу — це далека, загадкова і надзвичайно давня та багата імперія. Основою експорту Ї Ті є шафран, який постачається до Вільних міст та Вестеросу через мережу пов’язаних між собою торгових шляхів, важливими перевалковими пунктами в якій є Кварт та Велес Дотрак. Аналогії з Великим Шовковим Шляхом та постачанням спецій до Європи виникають самі.
Стара Валірія — це Римська імперія тільки перенесена з Європи до Азії (Ессосу). Тут взагалі аналогій стільки що я навіть всі перелічувати не буду. Антична наддержава, що виникла на південному півострові та завоювала півсвіту.
Був у Валірії і свій Карфаген - Гіскарська Імперія, яка знаходилась по інший бік Заливу Работоргівців від валірійького півострова – буквально як Карфаген через Середземне море від Риму. Валірійці воювали проти них в п’яти війнах, перемогли в кожній і в результаті знищили столицю – місто Гіс.
Мова Валірії - висока валірійська це класична латина світу Мартіна. Це мова вченості та знань, від якої походять мови держав, що утворилися на території колишньої Валірійської Імперії. До речі валірійська мова створена для серіалу дійсно має багато спільних рис з латиною.
Загибель Валірії — алюзія на падіння Риму, але на відміну від Риму Валірія гине в результаті природної катастрофи (Атлантида? Мінойці? Везувій?). Колапс великої цивілізації, після якого залишаються тільки руїни, мертва мова й культурна спадщина, що через століття продовжує впливати на світ Мартіна.
Окремо хочеться зупинитись на релігіях світу Мартіна. Старі Боги яких шанують на Півночі - це прозорий натяк на дохристиянські, особливо кельтські, вірування Європи з їх культом дерев (друїдізм), відлуння яких найкраще збереглися в Шотландії (Північ) та Ірландії.
Віра у Сімох — це алюзія на католицьке християнство. Єдиний Бог у семи іпостасях, кожна з яких відповідає за окрему сферу життя. Структура церкви / септи, вплив на політику, боротьба з єресями — усе це знайомі риси західного християнства. Навіть є свій Папа - Верховний Септон. Раніше були й своєрідні лицарські ордени - Сини Воїна та Бідні Брати, але вони були знищені та заборонені Мейгором Першим з династії Таргариєнів приблизно за 250 років до подій Гри Престолів. Тут є деякі аналогії із знищенням Ордену Тамплієрів.
Горобці — це алюзія на францисканців та інші рухи церковного «очищення» в середньовіччі. Аскетизм, проповідь убогості, критика розкоші та зрощення церкви з владою. Головний Горобець — це Савонарола. Харизматичний проповідник, який під гаслами покаяння й очищення набуває реальної влади. Як і Савонарола у Флоренції, Горобець зводить свій авторитет на публічному приниженні еліти, церковній ревності та опорі на натовп.
Віра у Володаря Світла — це алюзія на зороастризм. Дихотомія світла і темряви, вогонь як священний елемент, пророцтва, обраний месія, боротьба космічних сил. Це релігія поза межами Вестеросу, зі своєю глибокою міфологією й апокаліптичним світоглядом.
На решті релігій та культів світу Гри Престолів як от культ Потонулого Бога чи Багатоликого Бога Браавоса я не зупинятимусь просто заради економії часу та місця, хоча там теж є чимало цікавих аналогій.
Прибуття Таргарієнів до Вестеросу — це алюзія на висадку Вільгельма Завойовника в 1066 році. Невелика, але добре організована сила висаджується з-за моря, перемагає у вирішальній битві та засновує нову династію, що підкорює роздроблену країну.
Ейріс ІІ Таргарієн, відомий як Божевільний Король — це не конкретна історична постать, а узагальнений образ деспота, що втратив зв’язок з реальністю. У ньому можна впізнати Нерона, Каліґулу, Івана Грозного чи Карла VI Французького.
Повстання Роберта найбільше нагадує повалення Річарда II у 1399 році. Непопулярний король втрачає підтримку знаті, один із могутніх лордів — Генріх Болінґброк — повертається з вигнання, очолює заколот і захоплює трон, ставши Генріхом IV. Все як і у випадку з Робертом Баратеоном.
Джоффрі — це Едвард Ланкастер, але з рисами Калігули. Юний спадкоємець, вихований у палацовій ненависті, який сприймає владу як право на жорстокість. Як і Калігула, він непередбачуваний, мстивий і небезпечний навіть для своїх.
Війна П’яти Королів — це алюзія на Війну Червоної та Білої троянд. Боротьба кількох династичних претендентів, зміни союзу, зради, вирішальні битви, крах впливових родів і загальна деградація королівства. Старки — це Йорки, Ланністери — Ланкастери.
Червоне Весілля — це алюзія на Чорний Обід 1440 року в Шотландії. Молодих представників дому Дугласів запросили на бенкет до королівського замку, а під час трапези стратили. Порушена гостинність, зрада, різанина — сюжет, який Мартін буквально все взяв з хроніки.
Щоправда є ще одна можлива паралель — різанина в Гленко 1692 року. Хоча тут ситуація можна сказати зворотня. Клан Макдоналдів, що прийняв у себе загін Кемпбеллів. Кемпбели жили під дахом Макдоналдів два тижні, а потім приспавши їхню пильність вночі вирізали всіх господарів.
На цьому я думаю зупинюсь тому що продовжувати можна ще дуже довго, наприклад провести паралелі між безликими та асасинами-низаритами, Бездоганними - та яничарами чи мамлюками і так далі.
