Шляхта це один зі слова населення Секварії, який дуже різнобарвний і лише на перший погляд, єдиний. Ці титули виникнули дуже давно, коли почала зароджуватись князівства секвар, як знак влади й певних повноважень і привілегій, такі як право на збір ополчення та дружини, заснування нових міст та сіл і тому подібне. Титули передаються нащадкам, зазвичай старшому сину, який успадковує все багатство, владу та привілеї. Молодшим видається кінь, зброя та трохи грошей в дорогу, після чого вони вирушають в мандри, щоб здобути славу. Вони теж мають титул шляхтича, але ніякої влади чи привілей не мають, крім тих що здобудуть самі.
Частина титулів що використовують шляхта секварів:
- Шляхтич — васал князя, він є найнижчими титулом і часто датується молодшим синам. Він не має землі крім тої що він сам захопить або йому подарують. Обов'язок в нього один — коли князь кличе на війну стати в військо з конем зброєю та своєю чотою. Права голосу, та інших шляхетних привілеїв він не має.
- Пан — Він вже має намістя в селі та зазвичай є або дідовиком або шляхтичем що заслужив своїми подвигами на полі раті цей титул. В його обов'язки входять догляд за селом та його розвиток, вчасний збір дані з нього, збір домовленої кількості ополчення з нього. Також він має право тримати критенів, як і всі наступні титули шляхти. Серед же прав він може просити в князя про захист та допомогу від лих всяких, право на освоєння незаселених земель.
Замовець — вже править над замком, його гарнізоном та селом що біля нього. В його обов'язки входить керування замком та селом, захист найближчих територій від грабіжників та допомога їм у разі лиха, виставляти домовлену кількість ополчення на війну в разі призову князя. Серед же прав він може просити в князя про захист та допомогу від лих всяких, право на освоєння незаселених земель.
Градовець — править він градом, його гарнізоном та територіями що підкоряються граду. В обов'язки входить вчасний збір дані, розвиток міста, підтримування законів та порядку на землі своїй, забезпечення необхідної кількості дружини та провіанту на час війни. Серед же прав він може просити в князя про захист та допомогу від лих всяких, право на освоєння незаселених земель.
Дідовик- додається до всіх титулів що передаються вже пару поколінь — Дідовик Князь, Дідовик Замовець і так далі. Це показує статусність та силу його володаря.
Герценик — він є вибраним воїном князя і виступає від його імені на герцях. Також в його обов'язки входять охорона князя та тренування його дружини. За це він має наділи земельні та грошову винагороду. Серед прав він має право голосу, право на власну дружину, право на освоєння незаселених земель та три проценти військової здобичі.
Бояр — є право голосу в раді. Зазвичай змішується з іншими титулами. Серед обовязків має розв'язання державних проблем, шляхом прийняття відповідних наказів. Серед привілегій він має право назначати нових шляхтичів, але не титулом вище замовця, послаблення податків для його земель
Воєвода — може ввести війська в бій, призначається на певний час князем. Він самостійно вибирає тактику, стратегію та цілі які треба досягти в війні. За це йому йде 10% від усієї військової здобичі.
Князь — він є головою держави, який має найвищу владу в усіх сенсах. Серед основних прав в нього є право позбавляти титулів інших шляхтичів і земель, право на князівську дружину, право заборони на рішення бояр, право збирати данину з усіх своїх земель.
Також в секварів є особливе слово яке позначає шляхтичів які стали розбійниками — башибузук. Особливе їх поширення припало на час смути, коли багато шляхтичів обідніли, були вигнані зі своїх земель або щось інше. Вони часто збиваються в банди по три-чотири башибузука, навколо яких збираються прості розбійники. Такі банди мають чітку структуру та тактику, через що є небезпечним противником.
Дуель
"Дуель це танець зі смертю" - тренер фехтування у шляхетській родині.
Сама дуель відбувається по різному. Умови перемоги визначаються до дуелі, іноді б'ються до смерті, хоча найчастіше до першої крові. Після перемоги, якщо дозволяє стан здоров'я та між тими хто вів дуель відбувається примирення — зазвичай разом випивають. Після того образа через яку сталась дуель забувається обома сторонами.
Перемоги в дуелях є доказами звитяги та майстерності. Тому багато шляхтичів шукають їх, щоб здобути славу.
Фехтування шаблею просте і дуже динамічне. Широкі рублячі удари передпліччям та кистю, нахиляючись корпусом чи роблячи короткий крок, забезпечують їхню швидкість. Удари наносять з протягом, поглиблюючи рану і захищаючи кисть таким чином. Іноді шаблею колють — переводять її у підвішене становище вістрям вниз і наносять удар. При цьому дуже важливо вміти працювати корпусом і ногами, щоб менше себе підставляти.
Етикет
Етикет шляхти секварів простий і дуже похожий на звичайний етикет, хоча з деякими поправками. Його не можна назвати вишуканим як в ле джутів чи просто сильно розвиненим як в селарі, але принаймі свою роль він виконує.
Правила етикету:
1) Не відмовляйся від гостинності яку до тебе проявляють. Відмова рівна образі.
2) Не заважаючи на свій статус будь ввічливим, проявляй повагу до людини та її здобутків.
3) Муж коли ти входиш в чужий дім зніми головний убір та взуття. Жінко коли ти входиш в чужу хату тримай волосся зібраним. Так ти покажеш свою довіру до господаря.
4) Не їж мало, це не повага до старань господаря. Але не бери того що не пропонують, бо це покаже жадібність твою.
5) Коли приходиш в хату чужу не роби це з пустими руками. Візьми хліб якийсь, чи щось інше.
6) Як господар прояви гостинність та шану до гостя.
7) Занадто голосно сміятися, голосно спілкуватися, пильно роздивлятися людей — образливо
8) Не забувайте дякувати близьким людям, родичам і друзям. Їх добрі вчинки та готовність запропонувати свою допомогу не обов’язок, а вираз почуттів, гідне подяки
9) Дев’ять речей слід тримати в таємниці: вік, багатство, щілину в будинку, молитву, прописані ліки, любовний зв’язок, подарунок, шану і безчестя.
10)Вихований чоловік ніколи не дозволить собі не проявити належної поваги до жінки.
11) Слухайте свого співрозмовника. Не перебивайте його.
12) Старайтеся не запізнюватись.
Як формується військо шляхтича
Коли настає час війни та князь кличе на неї, шляхтич починає збирати свою армію. Серед селян і містян починають ходити глашатаї та закликати у військо, обіцяючи зарплату та видати яке не яке спорядження. Багато хто погоджується, бо це доволі вигідно зі сторони того хто йде у військо. Розподіляються вони просто — якщо людина дужа, то буде списоносцем або сокирником, мисливці формують загони лучників та арбалетників, ті хто пройшов зі своїми конями стають кіннотою. Але для шляхтича це поки тільки лишні витрати, тому часто після програшу у війні програвші втрачають багато майна, якщо виживають. Далі військо приблизно місяць тренується, вчиться строю, маневрам та маршам, і після того вирушає до князя вливаючись у його військо. Такі формування не є особливо сильними чи навченими на початку, але вмотивовані вони прекрасно. Також якщо шляхтич більш багатий він наймає собі пару десятків безземельних шляхтичів, які з радістю самі йдуть на будь-яку війну, формуючи грізну кінноту, яка відома за межами Секварії. Іноді бувають випадки примусового забирання до війська, але вони рідкість, бо селяни це ще основна економічна сила шляхтича. Найбільш багаті створюють регулярну армію, яка служить тільки їм.
