Душі Елементів: Хаос. Розділ другий

Луїра Готлафе прибула на своїй службовій машині на парковку біля Центральної Ради. Автомобіль був чорного кольору і виглядав дуже розкішно, що відповідало її посаді президента. Коли машина зупинилася, особистий водій відчинив Луїрі двері. Вона вийшла з машини і швидко оглянула околиці, перш ніж попрямувати до будівлі.
Джордж Вартіс, її секретар, що вже чекав на президента на парковці, був одягнений у сірий костюм і стояв поруч із боковим входом. Він швидко підійшов до Луїри, посміхнувся їй і привітно кивнув головою:

— Добрий день, міс Готлафе, — привітав чоловік, зустрічаючи Луїру на парковці. — Не хочу Вас засмучувати, дивлячись на втомлений вигляд, але крім засідання, з якого Ви приїхали, сьогодні є ще кілька справ, — простягнув він їй папку.

— Джордж, прошу, не зараз, — поглянула Луїра на папку, потім закотила очі з втомленим виглядом. — Я сьогодні перенервувала і, думаю, мені варто хоча б годинку перепочити, — сказала дівчина, прямуючи до входу.

— Звичайно, міс, план можна зрушити заради Вашого самопочуття, — відповів Джордж, і вони рушили в бік будівлі.

— Джордже, ти можеш дозволити собі звертатися до мене на «ти», — зауважила Луїра, зупинившись на мить. — Ми ж друзі з дитинства, чи не так?

— Звичайно, міс, - відповів Джордж, зніяковіло посміхаючись. — Вибачте, це моя помилка.

— Не важливо, — посміхнулася Луїра. — Просто не хочу, щоб наша робота заважала нашій дружбі.

— Візьму до відома, — підтвердив Джордж, тримаючи двері будівлі, куди увійшла Луїра.

Луїра Готлафе та її секретар Джордж попрямували через хол будівлі Центральної Ради. Вхідна зона була просторою, з високими стелями і величезними вікнами, що пропускають багато світла. По боках холу розташовувалися різні кабінети й офіси. Робочі приміщення мали свої скляні двері, крізь які можна було бачити, що відбувається всередині. Більшість кабінетів були зачинені, але в деяких можна було побачити людей за роботою або обговореннями.
Пройшовши повз низку офісів, президент із секретарем піднялися на другий поверх. Там була Адміністрація Президента Форлеса. Кабінет був просторим і затишним. На стінах висіли портрети колишніх президентів країни, а на підлозі лежав килим темно-бежевого кольору. Луїра зняла піджак і повісила його на вішалку, потім сіла за свій величезний дерев'яний стіл.

— Розкажи план на день, що залишився, — почала діалог дівчина.

— Ах, так, — забарився секретар, сівши на крісло, що стояло навпроти президента. — На сьогодні було заплановано кілька пунктів, але їх можна скоротити до одного – зустріч із міністром магії.

— Це щось дуже важливе? — запитала міс, опустивши голос.

— Міністр магії Ніколас Ходжид хотів би показати Вам нововведення щодо стримування магічної агресії. Він назвав це, цитую, «проривом», — простягнув відповідні папери Джордж.

— Тоді попередь містера Ходжида, що я найближчими кількома годинами приїду до Будинку Магії, — вирішила міс Готлафе, оглянувши написане на папері звернення.

— Буде виконано, — кивнув секретар і вийшов із кабінету, залишивши президента з її думками.

Секретар попрямував до свого власного офісу. Там він почав готувати необхідні документи для зустрічі з міністром магії, перевіряючи їх на предмет помилок і невідповідностей. Він також зв'язався з особистим асистентом міністра, щоб уточнити деякі деталі зустрічі. Крім того, він оновив графік президента Луїри Готлафе на решту дня, щоб переконатися, що в неї не виникне будь-яких затримок або проблем. Секретар був дуже відповідальним і ретельним у своїй роботі, тому він намагався не припускатися жодних помилок і проводити всі справи максимально ефективно і швидко.

Залишившись наодинці, міс Готлафе почала читати кілька звітів, пов'язаних із поточною роботою Центральної Ради. Вона читала зосереджено, час від часу роблячи позначки на полях паперу. Коли вона закінчила з читанням звітів, дівчина взяла телефон і зателефонувала голові дипломатичної місії, щоб обговорити питання зовнішньої політики Форлеса.
Луїра Готлафе була задоволена тим, що встигла закінчити свої справи вчасно. Вона встала з робочого місця і попутно зняла з вішалки свій піджак. Потім президент зачинила кабінет і попрямувала до того місця, звідки входила разом зі своїм секретарем. Охорона відчинила двері для дівчини, і Луїра пішла до своєї машини, яку підігнав туди особистий водій президента. Там на неї вже чекав секретар Джордж, який відчинив двері їй.

— Я б могла й сама пройтися, за допомогою охорони, звісно, але ситуація непередбачувана, не хочеться стати жертвою мутованої магічної матерії, — промовила Луїра Готлафе, пристібаючи ремінь безпеки.

— Це мудре рішення з твого боку, - почервонів Джордж. — Усе ніяк не можу звикнути до того, що в робочий час я можу звертатися до тебе на «ти».

Луїра посміхнулася у відповідь, а секретар Джордж зачинив двері автомобіля.
Міс Готлафе їхала в машині, її розум уже був зайнятий майбутньою зустріччю в Будинку Магії. Навколо панувала похмура атмосфера міста Саріч, затягнутого темними хмарами. На вулицях було мало людей, і все місто здавалося немов уражене пандемією. Луїра дивилася у вікно, бачачи тьмяне світло ліхтарів, що давало змогу жителям пересуватися, але, попри це, вулиці були доволі порожні.
Поїздка тривала всього п'ятнадцять хвилин, але міс Готлафе відчувала, ніби її провели в інший світ, адже територія Будинку Магії – найзахищеніше місце від хаосу в усій країні. Прибувши на місце, вона швидко вийшла з машини і попрямувала до входу, біля якого на неї чекав асистент містера Ходжида.

— Добрий день, міс Готлафе, — вклонив голову асистент. — Містер Ходжид уже чекає на Вас у Центрі опору. Я проводжу.

— Дякую, Даттіс, — усміхнулася у відповідь Луїра, чекаючи, поки асистент відчинить їй великі золоті двері.

— Пройдемо, — провів рукою хлопець, пропускаючи вперед президента.

Луїра йшла за асистентом коридором, який був освітлений яскравими лампами, прямуючи до ліфта. Вони увійшли в кабіну, а Даттіс, легким помахом руки, змусив ліфт рухатися за допомогою магії на п'ятий поверх. Усередині Луїра відчула легкий тиск на вухах через велику швидкість.
Коли вони досягли п'ятого поверху, Даттіс відчинив двері та пропустив Луїру вперед. Вона відчула холодок, коли увійшла до Центру опору. Ніколас Ходжид, який перебував там, повернувся до неї і привітно посміхнувся.