Формування
Як професійний військовий Павло Скоропадський як ніхто з лідерів України часів українських національно-визвольних змагань розумів важливість забезпечення державою внутрішньої безпеки. Тож незадовго після гетьманського перевороту, а саме 18 травня за постановою уряду Федора Лизогуба «Про зміну існуючих законів про міліцію і створення державної варти» у складі міністерства внутрішніх справ було створено Державну варту.
Служба складалась з загального, інспекторського, залізничного, легітимаційного та освідомчого відділів. Натомість керівництвом ДВ на місцях (ДВ - державна варта, надалі я буду вживати цю абревіатуру) здійснювали у містах - голова місцевої держ. адміністрації, у губірніях губернаторський староста, а у повітах - міський отаман. У всіх населених пунктах, крім Києва, кількість службовців була 1 службовець на 400 осіб. У великих містах (Києві, Одесі, Харкові, Миколаєві) стояли резервні дивізіони (по 260 осіб), а у повітах резервні сотні кінних вартових (по 100 осіб). Кількість вартових для Києва була встановлена з розрахунку і вартовий на 933 особи.
У функції ДВ входило:
1) Попередження і запобігання злочинств і охорони громадської безпечності і порядку.
2) Устрою установ Варти і догляду за їх діяльністю і за правильним провадженням справ в цих установах.
3) Призначення, переміщення, увільнення і нагороди служачих Варти і призначення їм пенсій і інших законом встановлених грошових видатків.
4) Охорони і спостереження за прикордонною смугою
5) Постачання чужоземцям свідоцтв на проживання у межах Української Держави і висилки чужоземців
6) перевірення свідчень осіб, які іменують себе за кордоном українськими громадянами, про передачу на Україну українських громадян, які затримані за кордоном і обвинувачуються у різних злочинствах.
7) Догляду за питними та трактирними закладами. Так наприклад у одному шинку в Катеринославі (сучасне Дніпро) було зафіксовано кричалку "Від Києва до Берліна - самостійна Україна».
8) Прийняття мір безпечності від огню і догляду за виготуванням, хороненням, торгівлею і перевозкою пороху і інших вибухових речей
9) Догляду за виконанням законів і правил відносно паспортів і про втікачів і іншими, докладно зазначеними в відповідних частинах Збірника Зведених Законів і в особливих законах.
Успішні операції
Через те, що ДВ існувала недовго якихось масштабних та добре описаних операцій проведено не було, однак можна виділити певні аспекти держ безпеки які було покращено. ДВ розганяло мітинги російських монархістів, а деякі російські офіцери за наказом міністра Кістяковського були й геть депортовані з України. Головною загрозою для молодої Української Держави безсумнівно було більшовицьке підпілля, раз. Очільник Особливого відділу Д. Бусло 25 липня 1918 подав рапорт до начальника гетьманського штабу Б.Стеллецькому рапорт у якому стверджував, що на територію України прибуло чимало радянських агентів, котрі мають контакти з більшовицьким підпіллям.
Бусло запропонував такі заходи:
Перенести радянську делегацію у невелике прикордонне містечко, або поселити її у одному готелі де вести стеження. Посилити охорону кордонів. Здійснювати перевірку всіх потягів з росії. Запровадити обов’язкову прописку на мешкання протягом 24 годин, за порушення якої притягати до високої грошової відповідальності. Підпорядкувати ДВ двірників та швейцарців. Однак делегація більшовиків так і лишилась у Києві, хоча були пропозиції просто витурити її з України та перестати вести перемовини, через тиск німців цього так і не сталось. Володіла ДВ також чималим пластом інформацію про саме організацію більшовицького підпілля в Україні, зокрема було відомо, що агенти отримують 500 рублів щомісяць, а у прикордонному російському місті Орел знаходиться готель «Прага» де агенти проходять інструктаж та звітують про результати підривної діяльності. Також слід згадати про те, що ДВ неодноразово подавала звіти про можливості замаху на самого гетьмана Скоропадського, один з них наведено нижче
Провали ДВ
На жаль невдач у спец служби буде не менше ніж успіхів. Наприклад вбивство командувача німецького контингенту в Україні Германа фон Айхгорна. Наскільки це вбивство є промахом ДВ судити тяжко, але все ж цей випадок варто згадати хоча б як той що вплинув на безпеку самого гетьмана Скоропадського. Вбивство скоїв Борис Донской, а організатором була Ірина Каховська. 30 липня 1918 року коли Айхгорн разом зі своїм адьютантом йшли вулицею Катеринською Донской пожбурив у них термос з вибухівкою. Фон Айхгорн отримав смертельне поранення у стегно, у його ад’ютанта була відірвана одна нога і сильно пошкоджена інша.
Та все ж найбільшим провалом ДВ є антигетьманське повстання. Як стверджує сам Скоропадський контррозвідка недостатньо уваги приділило директорії і про підготовку перевороту дізнались надто пізно, коли змінювати щось вже було марно. Тож 14 грудня 1918 року владу Павла Скоропадського було повалено, а директорія що тепер керувала країною розпустила ДВ.
