Добрий вечір Вам, малята – любі хлопчики й дівчата.
Першим ділом, тихенько, поки не бачать дорослі, підпишіться на цей канал. Тому що на цьому каналі я буду розповідати вам страшні вечірні казки – як ви любите. У чорному-пречорному місті жив чорний-пречорний атеїст – це дуже страшно, але найстрашніше те, що цих атеїстів розвелося багато, тому, хлопчики й дівчатка, якщо раптом який-небудь атеїст спробує пригостити вас цукеркою, чи запросить до себе в машину покататися, чи запросить до себе додому, з незрозумілими намірами, – ви негайно від нього тікайте. І серед нас, християн, бувають збоченці, але доктрина нашої віри принаймні об’являє збочення гріхом, а доктрина атеїстичної віри об’являє збочення лише гендерним різновидом. Але найгірше, що вам можуть зробити атеїсти - це не примушувати маніпулювати зі своїм гендером, а розповідати вам про науку. Тому що вони відіб’ють у вас будь-яку охоту вчитися наук, так, як вони про це розповідають, так, як вони це розуміють. А натомість ви повинні добре вчитися всім наукам і добре розуміти, що наука це галузь культури і вона так само важлива як народні танці чи гастрономія. Всі християни, яких я знаю, дуже люблять науку. Я сам з нею тащуся. Коли я хочу посилитися в вірі, то я читаю щось з aceriacan siettfic: щось розділу «науки» і це мене дуже розважає.
Наприклад, коли я читаю що: «якщо підрахувати енергію всіх полів, які є, які утримуються в кубічному сантиметрі космічного вакууму, адже весь космос просякнутий різноманітними полями, то енергія цих полів у кубічному сантиметрові космічного вакууму буде більшою ніж енергія всієї матерії у світу» - це мене розважає. Звісно, тут може бути якась помилка. В чому – ніхто не знає. І для того, щоб долати цю нескінченність вводять якісь «від фонаря» взяті коефіцієнти. Але мені здається, що помилки тут немає. Тому що світ поетичний і парадоксальний і наука нам це доводить. Світ створений не фізично, але поетично. ФІЗИКА лише одна із метафор, але це прекрасна метафора. Зрештою у мене є мобільний телефон і саме на нього я зараз записую цю вечірню казку. Транзистори, які там є – вони створені на тунельному ефекті й вони чудово працюють, хоча природи тунельного ефекту ніхто не знає. То наука використовує ці ефекти природи, яких вона не знає - і не тільки в тому, щоб створити телефон, а і в тому, щоб піти далі у своїх наукових розважаннях. Наприклад багато уявлень Хокінга про самовипаровування чорних дірок виходять з існування тунельного ефекту. От він не знає що таке тунельний ефект, але робить висновок про випаровування. То науковий процес рухається значною мірою на тому, що ми не знаємо, тобто робляться висновки із нез’ясованих речей.
В деяких АСПЕКТАХ квантової механіки ми вже доходимо до порушення принципу причинності. Тобто наука як визначення причинно-наслідкового зв’язку явищ в деяких місцях уже не працює. Вірніше вона працює попри порушення принципу причинності. По секрету скажу, що наука це різновид мистецтва, принаймні вона так само як мистецтво ґрунтується на ірраціональностях. Основні фундаментальні поняття невизначені, незрозумілі ірраціональні. Наприклад, найбільш фундаментальне наукове поняття, найбільш фундаментальний науковий засіб і принцип це розуміння. Що таке зрозуміти взагалі? Тобто метою науки є досягнути розуміння цього конкретного явища, розуміння устрою світу. Але наука все одно ґрунтується на базовому оптимізмі, на вірі в те, що ми не розуміємо «що таке розуміння» - розуміння досяжне, що попри те, що світ абсолютно ірраціональний, коли ми з ним стикаємося впритул – там можна знайти якусь систему, закономірність і принцип, ЩО ПОПРИ ТЕ, ЩО наука увесь час рухається від помилки до помилки й всі попередні наукові уявлення були визнані помилковими, ми знаємо, що всі наші уявлення потім будуть визнані помилковими, то все одно цей рух є продуктивним, правильним і корисним. Що зрештою про все свідчення нашого досвіду наука може бути корисною, може приносити добро, хоча ми бачимо, що переважно зло: ядерна загроза, екологічна катастрофа, щорічне вимирання тисяч видів тварин – це наслідки наукової діяльності, науково-технологічного прогресу. Це дедалі більш руйнівні війни і це дедалі більше отупіння більшості мас. Але ми мусимо іти далі і ці вади науки долати наступними вадами науки.
І от атеїст каже: «не зважаючи на те, що наука стоїть на ірраціональностях, на невизначеностях, ніколи не зрозуміє головного і завжди буде приводити до помилкових висновків – воно все одно чудово. А от, наприклад, релігія, яка визнає ірраціональність, яка визнає невизначеність, яка стоїть на іще більшому оптимізмі віри в те, що вищий сенс все-таки існує – вона погана - з тих самих причин, з яких наука добра».
Дітки, сподіваюся у вас уже є нелегальний ствол. Ось коли до вас постукає атеїст – стріляйте крізь двері. Атеїст буде казати вам: «релігія виникла від незнання і страху - і тому вона погана. Наука виникла від незнання і страху із бажання дізнатися, із бажання подолати страх - і тому вона добра». Він вважає нас за ідіотів? Атеїсту тільки здається, що він хоче піднести науку. Насправді коли він науку протиставляє релігії – він її принижує. Вони кажуть: «тупі церковники завжди обмежували науку». Ну, взагалі то, церковники і займалися наукою. Переважно церковники займалися наукою, ну скажімо, до середини 18 століття. Це були або віряни, або священники. Церква була основним спонсором науки – це все коштувало диких грошей. Більше скажу, що навіть у сучасному світі США витрачають найбільше грошей на науку. Так от, серед цих конгресменів і сенаторів, які голосують за ці шалені бюджети більшість є християнами, які підкреслюють своє віросповідання. У 16-17 і в першій половині 18 століття саме єзуїтьські колегіуми і університети давали найкращу природничу освіту. Єзуїти, до речі, винайшли етнологію і дуже сильно в ній просунулися. Церква вимагала від людей здобувати освіту в усіх галузях. Той самий Ігнатій Лойола, творець ордену єзуїтів, тричі був під інквізиційним трибуналом. І знаєте, до чого присудив його злісний інквізиційний трибунал? – піти у Сорбон і отримати освіту. Римські папи були продюсерами ренесансу, будівельних технологій. Монахи винайшли основні аграрні технології світу, харчові технології. Натомість атеїсти забороняли генетику і цькували кібернетику - в цілком атеїстичній державі (радянський союз). Та і зараз в цілком демократичних країнах атеїсти забороняють расові дослідження, забороняють євгеніку, забороняють (в історії), наприклад, дослідження холокосту. Я, наприклад вважаю, що більшість так званих історичних ревізіоністів, які стверджують, що Гітлер не знищував євреїв, а дарував їм фіалки, що вони ідіоти, переважно. Але справді існує багато табуйованих тем не лише в історії, але і в генетичних дослідженнях. І ці табу накладають атеїсти. Вони кажуть, що серед науковців більшість є атеїстами, як і ми. «Серед науковців багато є ідіотами, як і ви» - треба відповідати їм. Багато видатних фізиків ядерників, наприклад не тільки заперечували Бога, вони вірили в Сталіна, вони передавали секретні технології радянському союзові, часом навіть безплатно. «Вірити в Радянський союз?» – от церква не вірила в Радянський союз; Римський папа не вірив у Радянський союз; Польський костел не вірив у радянський союз, а наукове співтовариство вірило в радянський союз. Не буває універсально розумних людей – людина яка добре знається на рахівниці обов’язково знається на чомусь іншому, тому в питаннях віри, теології, філософії не треба дослухатися до таксистів і науковців. Вони йдуть ще далі – кажуть, що ці церковники, ці хрестові походи, так багато інквізиції, так багато жахіть, так багато вони знищили людей – це кажуть люди – атеїсти, які влаштували дві світових війни, які придумали гулаг і холокост. Це люди які знищили десятки мільйонів українців, десятки мільйонів китайців. Які поставили світ на грань ядерної катастрофи. Вони кажуть: «наука спростовує Бога». Бог є ширшим за будь-яке визначення, тому який-би атрибут Бога ви не спростували, Бог буде ширшим за це й атрибут. Ви скажете: «тоді не можна стверджувати нічого стосовно Бога, не можна трактувати, як це робить, наприклад теологія» - ні, це неправда. Ствердженню, якраз, невизначеність не заважає. Скажімо існує кілька десятків теорій особистості, існують різні психіатрії: екзистенціальна психіатрія, фрейдизм, юнгіанство, теорія Поля та безліч інших. Жодного прийнятного визначення особистості не існує, а теоріх особистості існують і ці теорії іноді навіть працюють. Нема визначення матерії, енергії, простору, всесвіту - прийнятних визначень не існує. Але, тим не менше, все це ми можемо досліджувати і щось про це стверджувати.
Десь, здається, в роках 70-х була доведена теорема про те, що неможливо побудувати замкнену аксіоматичну систему. Тобто, який би набір аксіом ви не створили, все одно тільки цих аксіом буде недостатньо – це означає, що все одно, будь-яка подальша теорема на основі цих аксіом буде ґрунтуватися на чомусь іншому окрім цих аксіом – на якійсь невизначеності.
Видатний астроном Артур Еддінгтон, я цитую, навіть задавався питанням: «Чи не перебільшують вчені значимість перевірки будь-яких припущень експериментом», - писав, що : «вони заявляють, що переконання мають будуватися на спостереженнях, а не на теоріях», він каже: «я ніколи не зустрічав нікого, хто б слідував цьому на практиці. Спостережень замало. Теорія значною мірою визначає переконання». «Що таке теорія?», - вона сама ґрунтується на переконаннях. Тобто переконання визначають переконання – вважав він, а не експеримент – хоча експеримент, поза сумнівом, важливий. Я думаю, що і він це розумів. А нобелівський лауреат Поль Дірак сказав іще пряміше: «краса рівняння значно важливіша за відповідність експерименту».
Якщо в основі науки краса і в основі релігії краса, тому що краса це найважливіший атрибут Бога: «Господь воцарився, у красу зодягнувся», - чуємо ми в літургії. То як їх можна протиставляти одна одній? Можна просто сказати, що існують різні реальності: фізична, естетична, містична. Теологія займається містичною реальністю, фізика займається фізичною реальністю, а в естетичній реальності ми намагаємося перебувати. Звісно, містична реальність та релігія охоплює всі інші реальності, адже мистецтво є мистецтвом, коли там є чудо. коли ви не відчуваєте чуда у витворі – це не є мистецтвом. А головним двигуном науки, як ми вже з’ясували, так само є бажання краси. Якби люди не відчували у всесвіті дива, таємниці, не хотіли б іти далі йди до невидимого обрію, якби вони не відчували оцього містичного поштовху всередині, який і є справжньою цікавістю – жодної науки не було б. Кажуть: «тю, наука може багато що пояснити і без естетики і без містики» - може. Вона може, наприклад з’ясувати хімічний склад фарби, якою намальована Джоконда. Це означає, що нема краси Джоконди? Це допоможе нам бодай якоюсь мірою насолодитися Джокондою? Ми можемо пройти 10 тисяч портретів і подивитися на них і зрештою підійти до того, який подивиться на нас – це і є Джоконда. Складники її фарби теж важливі, але вони другорядні. Тому, дітки, йдіть почистіть зуби, помоліться на ніч, лягайте спати і перед сном почитайте трохи підручник фізики – що-небудь про котика Шредінгера.
Амінь.
